Гіперборе́я (дав.-гр.Ὑπερβορεία — «заБореєм», «за північним вітром») —фантомний острів у давньогрецькій міфології. Північна країна, місце проживання блаженного народугіпербореїв. Багато античних авторів розглядали її як реальну країну, розташовану на північ від Греції.
Гіперборея отримала численні відображення в паранауці, містиці та фантастиці як доісторична країна, населена розвиненою цивілізацією.
Гіперборея розташовувалася десь на півночі, за володіннями бога північного вітруБорея[1]. Жителі Гіпербореї, що називаються гіпербореями чи гіперборейцями, разом ізефіопами,феаками йлотофагами, належать до народів, особливо близьких до богів. Вони служать богуАполлону[2], постійно присвячують йому гімни, а сам він з'являється в них кожні 19 років[3]. Їм приписувалася надзвичайна удача[4] та обдарованість у різних мистецтвах[5]. Цей народ найраніше з усіх підносив богам у жертву перший врожай[6]. Гіпербореї могли жити скільки завгодно, помирали вони лише тоді, коли спробують усі задоволення, і після цього самі кидалися в море. На свій вибір, вони могли народитися заново[7].
За Ференіком, гіпербореї виросли з крові стародавніхтитанів. Фанодем стверджував, що народ отримав назву відафінянина, котрого звали Гіперборей. Філостефан писав, що цей Гіперборей бувфессалійцем абопеласгом, синомФоронея та Перімели, дочки бога вітруЕола[8]. На думку Мнасея Патрського, гіпербореї були відомі за його часів як народдельфів[9].
З Гіпербореї геройГеракл приніс священну гілку оливи, котрою нагородив свого братаПеона за перемогу в змаганнях з бігу, що передувалиОлімпійським іграм[10]. БогиняІлітія прийшла вДелос із Гіпербореї[11]. В міфі про богинюЛето згадується, що її шлях із цієї країни в Делос у подобі вовчиці зайняв 12 діб[12]. МудреціАбаріс таАрістей, які навчали греків, вважалися вихідцями з Гіпербореї[13].
Багато як античних, так і сучасних авторів, вбачали у Гіпербореї реальну країну, відому стародавнім грекам. Нею вважали провінції Греції, прилеглі території, володіннягаллів абокельтів,Скіфію,Британію,Скандинавію.
Американський письменник Аврам Девідсон у 2006 році запропонував, що уявлення про Гіперборею виникли через доставку у Грецію з півночібурштину. Знаходячи застиглих в бурштині комах, стародавні греки не могли пояснити їх появу інакше, як існуванням на півночі теплої країни[14].
Гомер вважав місцем життя бога БореяФракію, з чого слідує, що Гіперборея розташована на північ від неї, вДакії (на території сучасноїРумунії)[15].Софокл,Есхіл,Сімонід іКаллімах же стверджували, що Гіперборея знаходиться у самій Фракії[16].Гекатей Мілетський поміщав її заРифейськими горами, що примикають на сході до Чорного моря[15].Піндар натомість вважав, що ці гори та Гіперборея розташовані біляДунаю[17].Геракліт Понтійський таАнтімах дотримувалися думки, що гіпербореї — цекельтські племена, а Рифейські гори — цеАльпи[18].Арістотель поміщав ці гори на кордоні зі Скіфією[19].
Пліній Старший вказував розташуванням Гіпербореї територію на північ від Рифейських гір. Він описував гіпербореїв як реальний, проте прикрашений у міфах і легендах народ. Пліній вважав Гіперборею країною з благодатним кліматом, без шкідливих вітрів. Сонце там світить пів року, а решту часу панує ніч[20]. На картах, виконаних за описамиСтрабона, Гіперборея зображається у вигляді півострова біля сучасної Франції[21].Плутарх визначав як гіпербореївгаллів[22].Гієрокл стверджував нібито гіпербореї — цескіфи, а Рифейські гори —Уральські гори[23]. Такої ж думки дотримувавсяКлимент Александрійський[24].
Гекатей Абдерський визначив як ГіпербореюБританію, описавши її родючою теплою країною[25].Псевдо-Скімн поміщав володіння Борея на північному краю галлських територій. Там нібито встановлено колону з іменем Борея. В такому разі Гіпербореєю була Британія[26].Птолемей іМарсіан Гераклейський описували Гіперборею як острів уПівнічному морі, котре називали Гіперборейським океаном[27].
Ірландський філософДжон Толанд вважав Гіпербореєюострів Льюїс, де стоятьмегаліти — Калланіські камені[28]. Прихильники шведськогоготизму вбачали у Гіпербореї Скандинавію з огляду на її північне розташування іполярний день. Саму європейську культуру вони називали гіперборейською[29]. «Гіперборейсько-римське товариство» Теодора Панофки, Отто Магнуса фон Штакельберга, Августа Кестнера та Едуарда Герхарда, що займалося археологією та мистецтвознавством, дотримувалося цієї ж позиції[30].
СходознавецьБал Тілак у 1903 році висунув гіпотезу, щоіндоєвропейські народи походять з півночі Азії[31]. Подібні думки у 1886 висловлював філолог і антрополог Карл Пенка[32]. Позицію Тілака підтримував Джон Беннет, який у 1963 році опублікував дослідження, де описував Гіперборею як місце походження індоєвропейських народів, що й відображено у грецьких уявленнях як благодатна країна. На його думку, ця територія перебувала між сучасними річкамиОб іЄнісей, і була ізольована до терміну близько 10 тис. років до н. е. під час останнього льодовикового періоду[33].
Карл Рак у 1986 році описував місцем розташування ГіпербореїСіньцзян у Китаї, а Рифейськими горами визначавАлтайські[34].
Гіперборея отримала багато відображень в літературі паранаукового чи окультного спрямування. За поширеним уявленням, Гіперборея була затонулим материком або островом уПівнічному Льодовитому океані. Часом Гіперборея ототожнюється зАтлантидою. Її розташуванням у такому разі вказується земляДоггерленд, затоплена після завершення останнього зледеніння[35]. З гіперборейськими храмами ототожнюються мегаліти, такі якСтоунхендж[36].
Олена Блаватська,Рене Генон таЮліус Евола стверджували, що людство зародилося в Гіпербореї, а в міру просування на південь деградувало. Блаватська ототожнювала гепербореїв зциклопами, єдине око яких вважала проявом містичного бачення[37]. Гіпербореї у викладіАртура Пауелла історично були другою расою, мали жовту шкіру, розмножувалисябрунькуванням[38].
Нацистський окультизм ототожнював гіпербореїв з первинноюарійською расою. Фальшивийфризький текст«Хроніки Ура Лінда» був популярний серед нацистів, оскільки описував цивілізацію, котра нібито існувала на півночі[39].Мігель Серрано називавнімецьких нацистів послідовниками нематеріальних гіперборейців, які прибули з інших світів та боролися зі злимДеміургом і створеними нимєвреями[40].
Є також версія, висвітленаІгорем Каганцем, що визначає розташування Гіпербореї на території сучасноїУкраїни, з огляду на праці античних авторів, які вказували на Скіфію. Первісна назва країни тут зводиться до Борія — Земля Вепра[41]. Розташовувалася вона, як стверджується, на нинішньому мілководді між Румунією та Кримом, а також в Азовському морі. Після її затоплення переселенці осіли в місцевості, котру назвали Верхня Борія — Гіперборея[42]. Версія Олександра Ковалевського стверджує, що Гіперборея, розташована в Північному льодовитому океані, була батьківщиною високорозвиненого ментально народу, предкаарійських племен[43].
У цій країні відбуваються події оповідань Гіперборейського циклуКларка Ештона Сміта. Цикл описує доісторичнуГренландію, що до льодовикового періоду була покрита джунглями. Континент населяють останні з динозаврів, місцеві розумні мавпи та люди, прибулі з півдня. Цикл перейняв низку ідейГоварда Лавкрафта в описах істот і божеств Гіпербореї[44][45]. Від Гіпербореї отримала назву вигаданаРобертом ГовардомГіборійська ера, в яку відбуваються події багатьох його творів і творів послідовників —Лайона Спрег де Кемпа таРоя Томаса. Гіперборея тут — це землі на місці сучасних Західної Росії, Фінляндії та Балтики, населені войовничими племенами[46][47].
До Гіпербореї здійснюють подорож герої фільму «Синдбад і око тигра».
