На цій сторінці показано неперевірені зміни
| селище Гурзуф | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Регіон | Автономна Республіка Крим | ||||
| Район/міськрада | Ялтинський район | ||||
| Рада | Гурзуфська селищна рада | ||||
| КодКАТОТТГ | UA01200070010094797  | ||||
| Облікова картка | Гурзуф | ||||
| Основні дані | |||||
| Перша згадка | VI століття | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 4,9469 км² | ||||
| Населення | ▲9152(на 2014 рік)[1] | ||||
| Поштовий індекс | 298640 | ||||
| Телефонний код | +380 XXX | ||||
| Географічні координати | 44°32′50″ пн. ш.34°17′28″ сх. д. / 44.54722° пн. ш. 34.29111° сх. д. /44.54722; 34.29111 | ||||
| Висота над рівнем моря | 67 м[2] | ||||
| Відстань | |||||
| Найближчазалізнична станція: | Сімферополь | ||||
| До станції: | 67 км | ||||
| До райцентру: | |||||
| -автошляхами: | 15,9 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| -автошляхами: | 67 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 98640, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, б. 9 | ||||
| Голова селищної ради | Гамаль Віктор Романович | ||||
| Карта | |||||
.svg)  Гурзуф | |||||
.svg) Гурзуф | |||||
 | |||||
| |||||
Гурзу́ф,Ґурзу́ф (крим.Gurzuf) —селище вУкраїні, у складіЯлтинського районуАвтономної Республіки Крим. Курортне селище розташоване напівденному узбережжіКримського півострова і входить до складуВеликої Ялти. Населення Гурзуфа становить близько 9 тисяч осіб. До категорії селищ міського типу Гурзуф був віднесений у1929 році. З весни 2014 рокуокупований Росією.
Походження назви достовірно не встановлене. Деякі дослідники вважають, що воно походить відлат.Ursus «ведмідь», оскільки поряд із містом розташована «Ведмідь-гора» —Аю-Даг)[3]. Інші вважають, що назва Ґорзув, Ґорзувіти має таврське або гото-аланське коріння і розшифровують його як «ґор дзакхь» — гірська долина, долина серед гір[3]. Поступовотопонім «Горзувіти» трансформувався в Курсаїти, Ґорзовіум, Юрзуф, Гурзуф.
Гурзуф розташований напівденному березіКримського півострова і адміністративно входить доЯлтинської міської ради. Від Гурзуфа доЯлти по шосе 16 км (автошляхE105), доАлушти — 19 км, доСімферополя — 67 км, доСевастополя — 92 км. Гурзуфська долина з півдня обмежена берегомЧорного моря, зі сходу — гороюАю-Даг (570 м над рівнем моря), із заходу — схиломНікітської яйли, який закінчуєтьсямисом Мартьян, із півночі — головною грядоюКримських гір. Територія Гурзуфської долини становить приблизно 30 км². Акваторія Гурзуфського затоки тягнеться від мису Аю-Даг на сході до мису Мартьян на заході. Між цими мисами відстань по прямій становить 9 км, берегова ж лінія простяглася приблизно на 12 км.
Висота над рівнем моря — 67 м.
Клімат Гурзуфської долини — сухий,субтропічний, із помірно теплою зимою і жарким, але не спекотним літом. Його відносять досередземноморського типу, оскільки він дуже подібний на клімат півдняФранції та півночіІталії.
Середньорічна температура повітря +13,0 °C. Абсолютний мінімум становить −15 °C, абсолютний максимум +39 °C. Зими як такої в Гурзуфі немає. Вона швидше нагадує глибоку осінь середньої смуги Європи. На формування клімату Гурзуфської долини істотним чином впливають два фактори — наявність теплого незамерзаючого Чорного моря та близьке розташування від берега порівняно високою головної гряди Кримських гір. Влітку море охолоджує прибережне повітря, не даючи йому сильно прогрітися, а взимку віддає йому тепло, яке накопичилося за літо. Температураморської води на глибині постійна і становить +8 °C. Влітку верхні шари води під дією сонячних променів прогріваються до +20 °C і вище. Купальний сезон (а це той час року, коли температура морської води піднімається до позначки + 18 °C і вище) триває 4 місяці — з червня по жовтень, хоча в окремі роки тимчасові його межі розширюються з травня по листопад. Так, у1994 році він тривав практично до 1 листопада[4]. З жовтня температура морської води починає падати і до січня опускається до +8 °C. З квітня морська вода знову прогрівається.
Для літа, особливо для липня-серпня, характерний невеликий добовий перепад температури. Вночі у цей час року температура повітря часто не опускається нижче +20 °C. У літні місяці практично відсутні опади. Річна кількість опадів у Гурзуфі становить 400—600 мм. Найбільш дощова пора року — кінець осені — перша половина зими, причому тривалих затяжних дощів практично не буває[4]. Незважаючи на переважання опадів у зимовий період, посухи в районі Гурзуфської долини бувають рідше і коротше, ніж, наприклад, у степовій частиніКриму. Сніг випадає рідко.
_p3.250_VUE_D%2527_YOURZOUF.jpg)
Гурзуфська долина була заселена з давніх часів. Під час археологічних розкопок у середині 1960-х років на скелі Дженевез-кая був виявлений культурний шар із залишками примітивної ліпної кераміки періоду ранньогоенеоліту (III тисячоліття до н. е.). Там так само був виявлений таврський культурний шарVII—VI століття до н. е. із залишками чорнолущеного ліпного посуду. Велике таврське поселення, що проіснувало зIV століття до н. е. доIV століття н. е., було розкопано в урочищі Осман біля західного схилу Аю-Дага. Як свідчать результати археологічних розкопок, Гурзуфська долина в античну добу включно до перших століть н. е. була заселена виключнотаврами.
Першим письмовим джерелом, у якому згадується Гурзуф, є трактатвізантійського історикаПрокопія Кесарійського «Про споруди», написаний у553–555 роках. Повідомляється що, за наказом імператораЮстиніана I були зведені «замокАлустон і замок в окрузіГорзувітський». Археологи під час розкопок1965–1967 років встановили, що фортеця, побудована візантійцями в Гурзуфі, проіснувала понад дев'ять століть — із середини VI (за деякими джерелами будівництво почалося в IV столітті) до кінця XV століття.
Цяфортеця на скеліДженевез-кая відігравала суттєву роль на Південному узбережжіКриму як могутній форпост спочатку візантійців, потімхозар ігенуезців.
У1903–1907 рокахМикола Репніков проводив дослідження в урочищіСууксу, де виявив могильник часів раннього середньовіччя (6—7 ст.), походження якого достеменно не встановлено.
Майже 300 років — із1475 по1774 роки Гурзуф, як і весь південний Крим, входив до складу володінь османських султанів. Післяанексії Криму Російською імперією у1783 році землі в районі Гурзуфа перейшли до імператорської скарбниці. На початкуXIX століття вони були подаровані герцоговіАрману Емманюелю де Рішельє, одному із засновниківОдеси, що був тоді генерал-губернаторомНоворосійського краю. Герцог Рішельє в період із1808 по1811 роки звів у Гурзуфі будинок. Це була кам'яна двоповерхова будівля, у той час — найбільш монументальна будівля в європейському стилі на Південному узбережжі Криму.
Цей будинок Рішельє з незначними переробками зберігся до наших днів. Він розташований на території парку відділення «Пушкіно» ПБО ГКВО «Перлина Криму» приблизно за 100 м від моря. Саме у цьому будинку у1820 році три тижні прожив російський поетОлександр Пушкін.
Після смерті герцога Рішельє маєток у Гурзуфі перейшов до князяМихайла Воронцова, який багато зробив для розвитку Криму та особливо Південного узбережжя. Зокрема, за його ініціативою були прокладені нові дорогиСімферополь-Алушта-Ялта (1825—1837 роках) іЯлта-Севастополь (1845—1848 роках). Під час будівництва дорогиАлушта-Ялта за вказівкою Воронцова від неї був прокладений також узвіз до Гурзуфа.
У1840 році М. Воронцов продав свій маєтокІвану Фундуклею, який тоді був київським губернатором. На відміну від Рішельє і Воронцова, І. Фундуклей перебував у Гурзуфі щоліта (за винятком періодуКримської війни 1853—1856 років). Велику увагу І. Фундуклей приділяв розвиткувиноградарства в Гурзуфі. Ним були завезені зІспанії іПортугалії найкращі сорти винограду і закладені великі плантації виноградників. У1847 році в Гурзуфі був побудований великий винний підвал. У1861 році був капітально відремонтований будинок, зведений Рішельє. І. Фундуклей багато зробив для облаштування парку в гурзуфському маєтку, де було посаджено багато екземплярів рідкісних рослин. У серединіXIX століття це був один із найкращих парків на Південному узбережжі Криму.
Після смерті І. Фундуклея в кінці року маєток перейшов до двох його племінниць — Врангель і Краснокутської, а в травні1881 року його придбав залізничний магнат П. Губонін. До ділянки, купленої у Фундуклея, Губонін незабаром додав землю князя О. Барятинського в гирлі річкиАвунда.
Саме П. Губонін поклав початок розвитку Гурзуфа яккурорту. Губонін завзято узявся за справу: у парку було побудовано сім готелів, ресторан, упорядкована набережна. Русло річки Авунда, що протікає парком, було обкладене камінням. Через річку прокладені пішохідні містки. У парку було встановлено п'ять фонтанів, з яких до наших днів збереглося два, — фонтани «Богиня Ніч» і «Рахіль». Зараз у будівлі ресторану розміщується їдальня санаторію «Гурзуфський».
Окрім облаштування маєтку і курорту, Губоніним багато було зроблено і для самого Гурзуфа — побудовані електростанція, аптека, поштово-телеграфна станція, лікарня. Аптека, відкрита у вересні1888 року, функціонує до сьогодні.
У різні часи тут придбали собі дачі, зокрема художникКостянтин Коровін, письменникАнтон Чехов.
У січні1921 року курорт був націоналізований і переданий у ведення кримського Курортного управління. У1922 році тут почало функціонувати гурзуфське відділення кримської військово-курортної станції. Зараз це — Гурзуфський військовий санаторій.
У1925 році біля підніжжя гори Аю-Даг з'явилися перші брезентові намети піонерського табору«Артек». Вирішальним чинником при виборі місця табору були здоровий клімат, багата природа і мальовнича місцевість.
 |  |  |  |  | |||||||
Панорама Гурзуфа | Залишки фортеці на скелі Дженевез-кая | Мечеть Айя-Софія у Гурзуфі. Фото початку ХХ ст. | Набережна Гурзуфа. | ||||||||
За данимивсеукраїнського перепису населення 2001 року населення території, підпорядкованій Гурзуфу становило 8 676 осіб.
Динаміка населення:
У Гурзуфі та його околицях діють 3 санаторії, молодіжний центр відпочинку, Міжнародний дитячий центрАртек — санаторно-оздоровчий, навчальний і культурно-просвітницький комплекс, виноградарське господарство «Гурзуф» тощо.
«Гурзуф — курорт і село розляглися в 14 верстах од Ялти на схід.Старий курорт, з великим пляжем і з розкішним парком. Посеред парку стоїть будинок, де 1820 року жив Пушкін. Перед будинком величезне дерево — платан, де поет любив відпочивати… Платан нагадує наш кленок. Тільки це не кленок, а платан…В парку ще є й кипарис Пушкінів…Над Гурзуфом яйла висока… Під Гурзуфом море широке…На захід од нього, аж у саме море, нахилився й п'є воду величезний Аю-Даг…Аю-Даг — по-татарському значить — Ведмідь-Гора.Це той ведмідь, що його колись аллах послав покарати людей кримських за те, що вони бога забули»
Остап Вишня
Гурзуф у сестринських Вікіпроєктах | |
 | Портал«Крим» |
|---|---|
 | Інформація у Вікіданих? |
 | Теми у Вікіджерелах? |
 | Гурзуф у Вікісховищі? |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
