Гро́дно (біл.Гро́дна,рос.Гродно,пол.Grodno,лит.Gardinas), абоГородня (біл. тарашк.Го́радня, Horadnia); історично такожГарта[6][7] — місто вБілорусі, адміністративний центрГродненської області. Великий вузол автомобільних шляхів та залізниці. Розташоване на заході країни, на берегах річкиНіман, біля кордону зПольщею іЛитвою (за 15 і 30 км відповідно). Населення станом на2024 рік — 361 115 мешканців. Місто поділено на два адміністративних райони — Ленінський (біл.Ленінскі) та Жовтневий (біл.Кастрычніцкі).
Гродно (Городен[8], Кронон[9], Горадня, Гародня[10] і т. д.) — одне з найстаріших міст Білорусі. Археологічні розкопки показують, що першіслов'янські поселення (дреговичі[11]) на високому березі Німану з'явилися ще вдесятому сторіччі. Вперше згадується в перепису міст, що знаходяться в юрисдикції Турівської єпархії (1005 р.). Було культурним, торговим та виробничим центромЧорної Русі. У XII—XIII століттях на місці цих поселень виникло місто, розташоване на перехрестіторгових шляхів, яке спочатку було лише невеликою фортецею укріпленого торговельного містечка. Саме від слова «городити» (огороджувати) виникла назва міста.
Прикордонний статус міста обумовив особливу увагу до його зміцнення. Вже в XII столітті тут існували кам'яні укріплення[12], що було рідкісним явищем у тодішній Русі. Відома також Гродненська школа зодчества, які пов'язують з ім'ямПетра Милонега. Однією з будівель цієї школи є Колозька церква.
З1284 року і до кінця XIV століття Гродно і Гродненський замок перебували на одному із стратегічних напрямків ударівТевтонського ордену під час війни ордена з Великим князівством Литовським. Приблизно в1300 році каштеляном Гродненського замку стає знаменитийДавид Городенський, найближчий соратникГедиміна. Під його керівництвом місто героїчно відбивало всі атаки хрестоносців.
Фарний (парафіяльний) костел Св. Франциска Ксаверія (1678)
З1376 року Гродно перейшло у володіння князяВітовта, який зробив місто в1392 р. своєю другою столицею; Гродно незабаром стає найкращим, післяВільни, містом країни. Гродненськахоругва (полк) у складі Великого князівства Литовського брала участь, під керуванням Вітовта, уГрюнвальдськой битві.
1413 року місто стало повітовим містом Трокського (Тракайського) воєводства. В1391 р. місту було даровано неповне, а в1496 — повнеМагдебурзьке право. Місто дісталомагістратуру, а в1540 свійгерб — зображенням оленя з золотим хрестом між рогами, що перескакує через огорожу («Олень св. Губерта»).
ПісляЛюблінської унії1569 року, що об'єднала Велике князівство Литовське та Польщу в федеративну державу —Річ Посполиту, Гродно стало центром Гродненського воєводства. У місті почали проводитисясейми.
1650—1740-ті роки — час економічного занепаду в розвитку міста, що було наслідком поглиблення феодально-кріпосницьких відносин і численних війн.
У період війни міжМосківщиною іРіччю Посполитою1654—1667 роках місто у1655—1657 роках було захоплене московськими військами, під час московсько-шведської війни1656—1658 роками захоплено шведськими військами. Незабаром у місті був побудований замок як місце збору Сейму і Сенату, і з 1678 року кожен третій сейм проходив у Гродні, місто отримало неофіційний статус третьої столиці Речі Посполитої. Під часПівнічної війни1700–1721 рр. в1702–1708 рр. кілька разів переходило з рук в руки, було зруйноване і пограбоване шведськими військами, а в1709–1710 пережило епідеміючуми, у результаті якої загинула значна частина населення
У зв'язку з військовими діями в районі Гродна у вересні1705 року сюди приїжджав московський царПетро I і зустрічався в Фарному Костелі з польським королемАвгустом II. Великих збитків завдали місту пожежі1675,1720,1750 і1782 рр. Тільки в другій половині XVIII століття почалося пожвавлення. У 1770—1780 роках гродненський старостаАнтоній Тізенгауз заснував у місті та його околицях низкумануфактур:суконну, полотняну, збройну, панчішну, каретну тощо. Ним же було відкрито перший у містітеатр. З1775 з1781 рік у Гродні існувала медична академія.
27 травня1793 року в Гродні у приміщенні Нового Замку відбувся останній польський сейм (т. з. «Німий сейм»), що затвердив другий розділ Речі Посполитої. Гродно було одним з вогнищ повстанняТадеуша Костюшка1794 року. У1795 році внаслідок третього поділу Речі Посполитої місто увійшло до складу Російської імперії. У Гродні відбулося зречення від престолу останнього короля Польщі —Станіслава II Августа Понятовського.
Домініканський монастир. Знищений у1874 р.Головна площа
1801 року Гродно стало центромГродненської губернії. Продовжували розвиватися мануфактури, у тому числі ті, що працювали на вільнонайманій праці. У1803 році завершено роботи по реконструкції Огінського каналу, що з'єднав басейниДніпра іНімана, після чого гродненська пристань стала однією з найбільших на Німані.
Під часФранко-російської війни 1812 року до Гродна2 липня вступили військаНаполеона. В цілому польсько-литовська громада Гродненщини вітала прихід французьких військ. Гродно стало центром однойменного департаменту тимчасового Литовського князівства, проголошеного Наполеоном.
У місті було створено загін Національної гвардії князівства з 290 чоловік, жандармерію з 856 чоловік.
Також у Гродні було здійснено набір рекрутів у литовські (фактично — литовсько-білоруські) піхотні та кавалерійські частини. За післявоєнними оцінками російського цивільного губернатора Гродна, з губернії в армію князівства пішло близько 6400 осіб, з них за указами про мобілізацію 2495 піхотинців та 1103 кавалеристів (фактично французькій план призову було зірвано). Мобілізовані до складу армії Литовського князівства солдати брали участь у боях проти російської армії на заключному етапі війни1812 року, а також у кампаніях1813 і1814 років.
З містом пов'язана діяльність першої в Росії жінки-офіцераН. А. Дурової, яка служила у Гродні в Литовському уланському полку. Російські війська знову зайняли місто 8 грудня.
У XIX столітті в місті спостерігалася тенденція до русифікації і дискримінації поляків, а також посилення позицій православної церкви. Один з костьолів (т. зв. Фара Вітовта) було перетворено у православний Софійський собор; монастир бернардинок, заснований в 1621 — у Борисоглібський чоловічий монастир;греко-католицький жіночий монастирвасиліянок (заснований у 1633 році) — у Різдво-Богородичний жіночий монастир. З усіх католицьких монастирів було залишено два: францісканський чоловічий і Бригітський жіночий.
У районі Гродна діяли загони повстанців під часнаціонально-визвольного повстання 1830—1831 рр. Після скасування кріпосницького права 1861 Гродно розвивалося як один з промислових центрів Білорусі. У 1862 через місто пройшла Петербурзько-Варшавська залізниця, що сприяла розвитку ремісничих майстерень, деревообробної та тютюнової промисловості. У 1863 р.Гродненська губернія була охоплена національно-визвольним повстанням під керівництвомКастуся Калиновського). У 1885 історичний центр Гродна було зруйновано в результаті великої пожежі.
На момент приєднання Гродна до Росії, там проживало до 4000 мешканців, у більшості —євреї; у1816 року — 9873 мешканці, з них 8422 євреї та 1451 християнин; у1856 р. — 18 386 мешканці; у1891 р. — 49 952 мешканців (включно з 6737 військовослужбовцями гарнізону), з них 29 779 євреїв, 11 497 православних, 8243 католиків, 281 протестантів, 152 магометан. Були дві гімназії (чоловіча та жіноча) таремісниче училище, три лікарні, 4 аптеки; 5 банкірських контор; 4 друкарні; 6 бібліотек; 3 клуби; міський театр з літнім приміщенням, 56 фабрик і заводів, у тому числі машинобудівний завод[14].
Гродно в епоху Першої світової та громадянської воєн
У 1919-1939 роках (на практиці з 1921 року) Гродно знову належало Польщі. Гродно було центромповіту в Білостоцькому воєводстві. 61% жителів міста складали поляки, 36% євреї, 2% білоруси, литовці <1% та інші крихітні групи. Загалом польська влада уникала відкриття білоруських шкіл чи проповідей. Вірніше відкривалися польські чи польсько-білоруські школи. У місті були римо -католицькі церкви, православні церкви та єврейські синагоги. Польська влада прихильно поставилася до будівництва ще однієї православної церкви у Гродно - вона була побудована для білорусів з ініціативи польської влади. Загалом, це може бути прийнято, за винятком польської влади, щодо розвитку білоруської культури та релігії. Польська влада не була оптимістично налаштована щодо білоруської мови, а радше рекомендувала їй говорити польською. Деякі білоруси були полонізовані.
У вересні1939 року, післярозділу Польщі Німеччиною та СРСР, Гродно після дводенної оборони було окуповане Червоною армією, що перестріляла 300 полонених захисників міста[15]; після цього в місті пройшов спільнийрадянсько-нацистський «парад перемоги» (як його називали німці), який з радянської сторони бравВ. І. Чуйков[16]. Гродно увійшло до складуБілоруської РСР; як і в інших знову приєднаних місцевостях, у ньому було проведено серія арештів та масових депортацій у Сибір і Казахстан, останні — буквально за 2 дні до нападу Німеччини[17][18].
Відразу ж після початкунімецько-радянської війни Гродно було захоплено військами Німеччини (в ніч з22 на23 червня1941 р.). При цьому, під час відступу Червоної армії місцеве населення стріляло по ній з горищ[19][20][21][22]. Зайнявши місто, німецька влада встановила жорсткий режим. Було вбито і закатовано втаборі смерті під Фолюшем близько 33 тисяч осіб. У різних концентраційних таборах на території Польщі було знищено велику частину єврейського населення міста.
У ході Вільнюської і Білостоцької операцій1944 року місто було зайняте військами 3-го Білоруського фронту (16 липня).
Гродно в складі Радянського Союзу і Республіки Білорусь
З вересня1944 р. Гродно — центр Гродненської областіБілоруської РСР. Місто не дуже сильно постраждало в результаті війни: більшу частину визначних пам'яток міста вдалося зберегти. Однак після війни було знесено багато історичних будівель, наприклад, в 1961 р. підірвано фарний костел Вітовта XIV століття, жіночий монастир бернардинок, на місці якого у 1977 році почали зводити будинок обласного драмтеатру, ряд інших визначних пам'яток. У планах реконструкції міста, які приймалися в 1960-х роках, було повне знесення деяких історичних кварталів, проте їм не судилося збутися.
Швидке відновлення зруйнованої гітлерівцями промисловості та активне будівництво інфраструктури (в тому числі каналізації) сприяло розвитку міста. Довоєнного рівня населення місто досягло лише в середині 1950-х років. У цей період місто стало перетворюватись у великий центр промисловості на заході Білорусі, число мешканців до1988 року збільшилось у 5 разів у порівнянні з 1939 р.
З1991 року місто в складі Республіки Білорусь. Сьогодні це — місто, багате історичними, архітектурними і культурними пам'ятками. З2003 у рамках програми благоустрою білоруських міст розпочато активні роботи по відновленню історичного вигляду міста. Відновленоботанічний сад, міський парк «Гродненська Швейцарія», парк Каложа, в 2006 р. завершено реконструкцію центральної міської площі, пішохідної вулиці та інших об'єктів, заплановано реконструкцію замків і Колозької церкви. У 2008 завершено реконструкцію Старого мосту через річку Німан. Обговорюється питання про відновлення фасаду ратуші та фари Вітовта.
Станом на 2005 населення міста становило 317 366 мешканців. Більшу частку населення становилибілоруси — 62,3 %,поляки — 24,8 %,росіяни — 10,1 %,українці — 1,8 %,євреї — 0,4 %,литовці — 0,2 %,татари — 0,2 %, інші національності — 0,4 %.
Гродно є великим промисловим центром Західної Білорусі. Найбільш розвинутілегка промисловість, хімічне виробництво, харчова промисловість (машинобудівельна іметалообробна галузь, (виробництвокарданних валів іверстатів). У місті працюють підприємства електроенергетики, деревообробної, шкіряної, будівельних матеріалів, тютюнова фабрика та лікеро-горілчаний завод.
У Гродні працює 97 дошкільних закладів, 40 загальноосвітніх шкіл. 3 державні вищі навчальні заклади: Гродненський державний університет,Медичний університет, Сільськогосподарський університет, Гродненська вища духовна семінарія.
Функціонують Гродненський історико-археологічний заповідник, Гродненський історико-археологічний музей (засновником музею бувЮзеф Ядковський).
Костел Франциска Ксаверія (колишній єзуїтський). Збудований в1678–1705 рр., сучасний вигляд отримав після перебудови1750–1752 рр. Одна з найбільших пам'яток польськогобароко на білоруських теренах. У храмі —бароковий вівтар та розписи1752 р.
Інші будівлі колишнього єзуїтського монастиря, у тому числі аптека — двоповерхова кам'яницяXVII–XIX ст.
Монастир бригідок. Найбільшу цінність мають однонавний костел1645–1651 рр. талямус кінцяXVIII ст. — дерев'яний двоповерховий будиночок келій.
Т. зв. «Баторіївка» — первісно двоповерховаренесансна кам'яниця другої половиниXVI ст. Місце смерті короляСтефана Баторія у1586 р. УXIX ст. перебудована, надбудована третім поверхом.
Деякі споруди не дійшли до нашого часу, бо були знищені за часів царату або більшовиками у повоєнний період:
Костел домініканців Матері Божої Руженцової. ПочатокXVIII ст., т. зв. «сарматський стиль». Знищений у1874 р.
Костел кармелітів.1738–1765 рр. Одна з найбільших пам'яток добибароко на білоруських теренах. Знищений у1903 р.
Костел Пресвятої Діви Марії — ФараВітовта. Заснований княземВітовтом наприкінціXIV ст. До1586 р.Стефан Баторій звів великийготичний костел із вежею перед центральним порталом. Собор було перебудовано уXIX ст., за часів Другої Польщі реконструйовано у гіпотетичних первісних формах. Храм знищено у1961 р.
Міська ратуша.XVIII ст., класицизм. Знищена в1946 р.
Монастир бернардинок із костелом Різдва Діви Марії (XVIII–XIX ст.), знищений у1977 р.
↑Нарель Дз., Піваварчик С. Невядомая крепасць. — Гродна, 2004. — С. .
↑Деякі сучасні автори вважають, що ці відомості не відповідають дійсності. Див.:Госцеў А. П., Швед В. В. Кронан. Летапіс горада на Немане (1116—1990 рр.). — Гродна: НВК «Пергамент», 1993.
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 13 листопада 2007. Процитовано 17 грудня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
GRODNO.RU — Пошукова система Гродно. Електронна пошта.
Гродно.by[Архівовано 16 грудня 2008 уWayback Machine.] — Міський сайт, що належить гродненському відділенню Белтелеком. Суха довідкова інформація міста Гродно.
%2c_Vilienskaja._%25D0%2593%25D0%25BE%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25B4%25D0%25BD%25D1%258F%2c_%25D0%2592%25D1%2596%25D0%25BB%25D0%25B5%25D0%25BD%25D1%2581%25D0%25BA%25D0%25B0%25D1%258F_(2021)_05.jpg)
.jpg)
.jpg)
_(2).jpg)
