В історії грецької мови виділяють три основні періоди: давньогрецький (від 14 ст. до н. е. до 4 ст. н. е.); середньогрецький (5-15 ст.) і новогрецький (від 15 ст.).
За детальнішою класифікацією виділяють 6 періодів:
Давньогрецька пройшла такі етапи розвитку: архаїчний (14-8 ст. до н. е.); класичний (8-4 ст. до н. е.); еліністичний (4-1 ст. до н. е.); пізньогрецький (1-4 ст.). У давньогрецькій мові існувалидіалекти: іонійсько-аттичний, дорійський, аркадо-кіпрський, еолійський,крито-мікенський (три останні об'єднують під назвоюахейський). Багата література класичного періоду була створена наіонійському діалекті (Гесіод,Геродот), на аттичному (Есхіл,Софокл,Евріпід,Аристофан,Платон,Арістотель,Фукідід,Ксенофонт,Демосфен), на еолійському (Алкей,Сапфо,Піндар). Епічна моваГомера (8 ст. до н. е.) містить у собі кілька діалектних пластів: південно-ахейський, еолійський і власне іонійський. Наприкінці 5 століття до н. е. літературною мовою Греції стаєаттичний діалект, велліністичний період сформувалася загальна грецька норма —койне — на аттичній та іонійській основі.
Звукова система давньогрецької мови складалася з 5голосних, протиставлених за довготою/короткістю, і 17приголосних. Існувало також придихання двох типів — густе і слабке. Важливим винаходом греків була створена у 9-8 ст. до н. е. на основіфінікійського письмагрецька писемність — перший в історії справжнійалфавіт з окремими знаками як для приголосних, так і для голосних, що стало новим етапом у розвитку письма.
Для давньогрецькоїморфології були властиві 3 роди імен, показниками яких булиартиклі. З числа (однина,двоїна,множина), 5 відмінків (називний, родовий, давальний, знахідний, кличний), 3 типи відмін.Дієслово мало 4 способи (дійсний, наказовий, кон'юнктив і оптатив), 3 стани (актив, пасив і медіопасив), 2 типи дієвідміни, 2 групи часів: головні (теперішній, майбутній, минулий доконаний) та історичні (аорист, імперфект, плюсквамперфект). Длясинтаксису був властивий вільний порядок слів з розвиненою системою пара- і гіпотаксису. Багата словникова система включала питомі грецькі слова, догрецькі слова (так звані,пелазгійські) та запозичення зсемітських, перської ілатинської мов.Лексика давньогрецької мови, поряд з латинською, як відомо, стала джерелом формування сучасної наукової й технічної термінології європейських мов, запозиченої також до багатьох інших мов світу.
У середньогрецький (візантійський) період в мові сталися істотні зміни, передусім у фонетиці: ітацизм (перехід е, еі в і), втрата придихання та ін., що започаткувало перехід до новогрецької мови. Ця мова сформувалася з нового міського койне 18-19ст., створеного на базі південних діалектів. Вона включає також 4 діалекти: понтійський (тобто, чорноморський, з йонійськими рисами), кападокійський (помітно тюркізований), цаконський (єдине продовження дорійського) і нижньоіталійський. Новогрецька літературна мова існує у двох різновидах:катаревуса — «очищена», яка продовжує традиційну аттичну норму, ідимотика — «народна», створена на основі говірок Центр. Греції.
Новогрецька зберегла 5голосних, які втратили протиставлення довгого/короткого звуків.Наголос став динамічним, зникла різниця між акутом, гравісом і циркумфлексом. Розвинулися новіприголосні (бета,дельта,фіта). Зникло подвоєння звуків у вимові. Скоротилася відмінкова система (називний, родовий, знахідний, кличний — тільки в чоловічому роді). Розвинулися нові способи утворення складних часів. Переважний порядок слів у реченні став SPO —підмет,присудок,додаток.
Розвинулися ряд рис, які об'єднали новогрецьку мову з іншими мовамиБалкан (так звана,балканська ліга мов): родовий і давальний відмінки збіглися, зниклиінфінітив і аналітична форма майбутнього часу; додаток став звичайно подвоюватися займенником, що зумовило займенникові повтори; сформувалисяфразеологізми, аналогічні до інших балканських мов.Лексика новогрецької мови об'єднує у своєму складі і нові пласти, і чимало давньогрецькихархаїзмів, а також запозичення зроманських,слов'янських ітюркських мов.
Сучаснагрецька абетка складається із 24 літер. Слова, які містять більше одного складу завжди супроводжуютьсянаголосом на письмі. У випадку, коли слово записується великими літерами, знак наголосу опускається.Правила переносу подібні до української мови, однак переносом не можна розділятидифтонги, сполучення будь-якого приголосного та літери ρ, подвійні ρρ та λλ[10].
Розділові знаки та правила їхнього використання також не відрізняються від української мови, окрім того, щознак питання у грецькій мові має вигляд не «?», а позначається спеціальним знаком «;»[10]. В Юнікоді для нього існує спеціальний символ ; GREEK QUESTION MARK[11].
Γ γ — вимовляється як український звук «г», але має низку особливостей: перед звуками «е» та «і» читається, як «й». Перед приголосними γ, κ, ξ, χ вимовляється, як «н», а всі поєднання вимовляються дзвінко — «нґ», «нґз». У разі, якщо таке поєднання стоїть на початку слова, то воно позначає один чіткий звук «ґ».
Κ κ — звичайний «к», але після «γ» і «ν» читається як «ґ».
Ν ν — впливає на наступний приголосний, робить його дзвінкішим.
Літери η, ι, υ передають на письмі звук «і».
Буквосполучення
ει, οι — передають на письмі звук «і».
αι — передає на письмі звук «е».
Μπ — «мб», якщо на початку слова, то «б».
Ντ — «нд», якщо на початку слова, то «д».
Νπ — «нб»
Νψ — «нб»
Τς — «ц»
Τζ — «дз»
Дифтонги
Αι — «е»
Ει — «і»
Οι — «і»
Αυ, Ευ — «ав, аф» та «ев, еф» — перед голосними і дзвінкими приголосними або глухими приголосними відповідно.
Іменник в грецький мові належить до одного з трьох граматичнихродів (чоловічого, жіночого та середнього) і змінюється зачислами івідмінками. Чисел два — однина і множина. Відмінків чотири —називний,родовий,давальний,знахідний ікличний. Як і в багатьох іншихмовах балканського ареалу, значення родового і давального відмінків в новогрецькій мові змішалися (у формі старого родового відмінка). Таким чином, у значенні старого давального відмінка вживається форма родового відмінка абоприйменникσε зізнахідною формою іменника.
Іменники в грецькій мові мають категорію означеності і оформляютьсяартиклями. Вживання означеного артикля набагато ширше, ніж ванглійській абонімецькій мовах. Укличному відмінку артиклі не вживаються. Наприклад, означений артикль часто супроводжує імена людей і відмінюється так:
Відмінок
од.ч.р.
од.ж.р.
од.сер.р.
мн.ч.р.
мн.ж.р.
мн.сер.р.
Називний
ο
η
το
οι
οι
τα
Родовий
του
της
του
των
των
των
Знахідний
το(ν)
τη(ν)
το
τους
τις
τα
Неозначений артикль збігається з числівником «один» і відмінюється так:
Відмінок
од.ч.р.
од.ж.р.
од.сер.р.
Називний
ένας
μία (μια)
ένα
Родовий
ενός
μιας
ενός
Знахідний
ένα(ν)
μία (μια)
ένα
Як зазначено вище,родовий відмінок у новогрецькій мові виконує функції як родового, так ідавального відмінків. Наприклад, фразаЯ даю книгу дівчині може звучати одночасно такδίνω το βιβλίο της κοπέλας (←η κοπέλα), хоча поширеніший в цій функції зворот ізприйменникомδίνω το βιβλίο στην κοπέλα (στην =σε + την).
Кожне дієслово має двіоснови — доконаного виду і недоконаного. Третій вид —перфект — утворюється через доконаний вид ідопоміжне дієсловоέχω мати (для порівняння англійське дієсловоангл.have). У дієслові розрізняється минулий час і теперішній; із останньогочасткоюθα утворюється аналітичне майбутнє. Крім дійсного способу, існують наказовий і умовний (суб'юнктив). Останній висловлює передбачувані, можливі або бажані дії. Значення, які в українській і англійській мовах виражаютьсяінфінітивом, у грецькій передаютьсясуб'юнктивом: наприклад,θέλω να παίζω — буквально «хочу щоби граю», деνα — частка умовного способу, аπαίζω — форма умовного способу недоконаного виду (збігається з дійсним способом). Справжньогоінфінітива у новогрецькій мові немає:απαρέμφατο застосовується тільки для утворення перфекта.
Грецькі дієслова, як і українські, відмінюються за двомачислами і трьомаособами. Нарешті, для дієслова властива категоріястану —активного абопасивного. Більшістьперехідних дієслів активного стану регулярно утворюють форми пасивного, наприкладκτίζω ‘будувати’ →κτίζομαι ‘будуватися’.
Існує також обмежений набірдієприкметників, в тому числі незмінні дієприкметники теперішнього часу активного стану, які подібні до українськихдієприслівників.
Вже устароукраїнській мові відомі кількасот запозичень з візантійської грецької, принаймні третина з яких перейшла до народної мови: книш,кутя,огірок, канупер,мак, миска, левада, вохра,вапно,макітра, корабель тощо.Візантії завдячуєУкраїна початки своєїнауки, через візантійські культурні впливи поєднавшись опосередковано з античною наукою, філософською і ораторсько-літературною традицією.
Θάψτε με στήν Ουκρανία, Όταν θα πεθάνω, Μνήμα ανοίχτε μου σε στέππα, Σ’ένα αγάντι απάνω. Σ’ένα χωματένιο τύμβο Νάμαι σ’όχτη πλάϊ Και τόν Δνείπερο ν’αχούω Π’αγριωπός χυλάει.
Κι όταν τον εχθρό απ’τη γή μου Το γερό του κύμα Παρασείρει… Τότε μόνο Θε να βγώ απ’το μνήμα, Στου Θεού γω το κατώφλι Τη ψυχή θα φέρω Να ευγή θω… Μα για την ώρα Γω Θεό δεν ξέρω.
Θάψτε με και σηκωθείτε, Σπάστε μαύρα αλύσια Μ’αίμα τυράννου ραντίστε Την απόφασή σας. Κι όταν σμίξετε σε νέα Λεύτερη οικογένεια Μή ξεχνάτε θυμηθείτε Σιγαλά και μένα.
