Гонконг розташований на півострові та низьці островів на південному узбережжі Китаю, на схід від дельти річкиЧжуцзян. Він межує на півночі з провінцієюҐуандун.
Під врядування КНР Гонконг перейшов у1997 році. Площа 1070 км²; експорт: текстиль, одяг,електроніка, техніка, вироби зпластмас; велика кількість вантажів з Південного Китаю перевантажується тут, важлива стаття доходу —туризм; населення 7 055 071 осіб (оцінка2010 року) (57 % місцевікитайці, решта — здебільшого біженці з материка). Офіційні мови:китайська таанглійська.
Раніше частина Китаю, острів був окупованийВеликою Британією в1841 під часпершої Опіумної війни і переданий Китаю за договором 1842 року. Півострів Коулун за конвенцією 1860 передано в оренду на 99 років з 1898 року. Колонію, що успішно розвивалася наприкінці 19 — початку XX століття, захопила в 1941—1945 рр. Японія. В1984 Велика Британія зобов'язалася передати Гонконг Китаю за умов, що економічна незалежність і капіталістичний уклад не зміняться на острові протягом 50 років.
Гонконг розташований на відстані 60 км на схід відМакао, на протилежному березі гирла річкиЧжуцзян. На півночі він межує з містомШеньчжень провінціїГуандун. Найвища точка Гонконгу — гораТаймошань на Нових Територіях, її висота — 958 м. На території Гонконгу також єнизовини, вони розташовані в північно-західній частині Нових Територій.
Назва «Гонконг» (кантон.ієр.香港,транскр.Генкон) буквально означає «пахуча гавань» і походить від назви місцевості в сучасному районі Абердин на острові Гонконг. Тут колись торгували виробами з ароматної деревини і пахощами[10]. Вузька смуга води, що розділяє Гонконг і півострів Цзюлун, носить назвубухта Вікторія. Це один з найбільш глибоких природних морськихпортів у світі.
Незважаючи на репутацію Гонконгу як високоурбанізованої території, влада Гонконгу приділяє велику увагуекології таозелененню зокрема[11]. Значна частина Гонконгу, як і раніше, залишається неосвоєною, оскільки на ній переважають пагорби і гори з крутими схилами. З 1104 км² площі Гонконгу[12] освоєно менше 25 %. Інша частина території вкрита зеленню, з неї близько 40 % оголошено зонами відпочинку ізаповідниками[13]. Велика частина міської забудови території розташована на півострові Цзюлун і північному узбережжі острова Гонконг, а також у населених пунктах, розташованих у Нових територіях.
Завдяки довгій неправильній звивистійберегової лінії Гонконг володіє безліччюбухт, річок тапляжів. Незважаючи на велику кількість зелені і води в Гонконзі, екологічні проблеми міста викликають все більшу тривогу, а за якістюповітря місто посідає одне з останніх місць. Близько 80 %смогу Гонконгу утворюється в інших районах дельта річкиСіцзян, тобто з материкового Китаю[14].
Тектонічно територія Гонконгу стабільна вже впродовж мільйонів років, проте після сильних дощів можуть траплятисязсуви.Флора іфауна Гонконгу зазнали серйозних змін внаслідок зміни клімату, рівня моря і впливу людини.
Клімат Гонконгутропічний,мусонний. Прохолодна і сухазима триває згрудня поберезень.Весна іліто в Гонконзі спекотні, вологі і дощові,осінь тепла, сонячна і суха. Настільки різний клімат в різні пори року пояснюється різним напрямомвітру, характерним для кожного сезону. Влітку і ранньої осені через Гонконг можуть проходититропічні циклони (тайфуни). Гонконг розташований трохи південнішеТропіка Рака, перебуваючи нашироті близько до таких міст, якГавана,Мекка,Калькутта. Взимку місто перебуває у владі сильного холодного північного вітру, а влітку дме теплий вологий південно-західний вітер.
Обсерваторія Гонконгу — державна установа, на яку покладена робота зі складанняметеорологічних прогнозів, попереджень про погодні катаклізми і геофізичне дослідження території Гонконгу. Найвища температура, зафіксована за історію спостережень в Гонконзі[15] становить 38 °C, а найнижча — −4 °C. У той самий час найвища і найнижча температури, зафіксовані Обсерваторією Гонконгу, відповідно становлять 36,1 °C 19 серпня1900 року і 18 серпня1990 року, а також 0,0 °C — 18 січня 1893 року. Середня температура[16] найпрохолоднішого місяця січня становить 16,1 °C, а середня температура найспекотнішого місяця липня становить 28,7 °C.
Найбільш ранні виявлені людські поселення на території сучасного Гонконгу відносяться допалеоліту. Цей регіон вперше увійшов до складу Китаю під час правління династіїЦінь, а за часів династійТан іСун служив торговельним портом і військово-морською базою. Першим європейцем, чий візит у цей регіон був задокументований, ставЖоржі Алваріш1513 року[17][18]. Після відкриття філіїБританської Ост-Індійської компанії уКантоні (сучасн.Ґуанчжоу) в регіоні збільшилася присутність британців.
Панорама на острів Гонконг зЦзюлуня, 1843 рік, художник Томас Аллом
З початку 19 століття британці починають активно ввозити вКитайопіум.1839 рокуцинський двір наклав заборону на ввезення опіуму, і Велика Британія почала протиКитаю так звануПершу опіумну війну[19]. Острів Гонконг вперше був окупований британцями1841 року, а наприкінці війни1842 року офіційно перейшов під британськийсуверенітет згідно зНанкінським договором. Ще через рік на острові засновано місто Вікторія, а територія отримала офіційний статусколонії корони (відповідає нинішнім «заморським територіям»).1860 року після поразки Китаю уДругій Опіумній війні територіїЦзюлунського півострова на південь від Баундарі-стріт іОстрова Каменерізів передані у вічне володіння Великої Британії згідно зПекінським договором. Вже1898 року Велика Британія взяла у Китаю в оренду на 99 років прилеглу територію на півночі Цзюлунского півострова й острівЛантау, які отримали назвуНові Території.
Гонконг оголошенийпорто-франко, щоб полегшити виконання ролі вантажоперевалочної базиБританської імперії вПівденно-Східній Азії.1910 року відкриласяКоулун-кантонська залізниця, яка з'єднувалаҐуанчжоу іКоулун. Її кінцева станція розташовувалася в районіЧімсачей. У колонії введена британська система освіти. Також у 19 столітті місцеве китайське населення мало стикалося з багатими європейцями, які селилися біля підніжжя піку Вікторія[19].
У ходіДругої світової війни 8 грудня1941 рокуЯпонська імперія напала на Гонконг.Гонконзька битва закінчилася25 грудня поразкою британських і канадських сил, які захищали колонію. Під час японської окупації Гонконгу звичним явищем стали нестача продовольства,гіперінфляція, яку викликав примусовий обмін валюти на військові банкноти.Населення Гонконгу до війни становило 1,6 млн осіб, до1945 року зменшилося до 600 тис.[20]. 15 серпняЯпонія капітулювала, і Велика Британія відновила суверенітет над Гонконгом.
Колоніальнийпрапор Гонконгу в період 1959—1997 років
Після Другої світової війни у Китаї спалахнулагромадянська війна, що призвело до хвилі нових мігрантів з материка, тому населення Гонконгу швидко відновилося. Після проголошення1949 року Китайської Народної Республіки в Гонконг ринув ще більший потік мігрантів, які побоювалися переслідування з бокуКомуністичної партії Китаю[19]. Багато компаній перенесли в Гонконг свої офіси зШанхаю іҐуанчжоу[19]. Комуністичний уряд проводив все більшеізоляціоністську політику, і в цій ситуації Гонконг залишився єдиним каналом, за яким здійснювався контакт КНР ізЗаходом. Після вступу Китаю уКорейську війнуООН наклалаембарго на торгівлю з КНР, і торгівля з континентом взагалі припинилася[21].
Завдяки зростанню чисельності населення і дешевій робочій силітекстильне виробництво та інші галузі промисловості швидко росли. Разом зіндустріалізацією основним двигуномекономіки ставекспорт на зовнішні ринки. Завдяки зростанню промислового виробництва стабільно підвищувавсярівень життя. Будівництво житлового мікрорайону Сек Кіп Мей Істейт ознаменувало початок програми будівництва громадських житлових мікрорайонів.1967 року Гонконг поринув у хаос вуличних заворушень[19] під впливомліво налаштованих протестувальників, натхненихКультурною революцією, що розпочалася на материку. Робочий страйк перетворився на жорстокеповстання проти колоніального уряду, яке тривало до кінця року.
1974 року утворена Незалежна комісія із запобіганнякорупції, якій вдалося звести до мінімуму корупцію вдержавному апараті. Після початкуреформ у Китаї1978 року Гонконг став основним джерелом іноземнихінвестицій у Китай. Через рік впритул до північного кордону Гонконгу на території провінції Ґуандун утворена перша в Китаї особлива економічна зонаШеньчжень. Текстильна та виробнича складова в економіці Гонконгу поступово зменшувалася, віддаючи першістьфінансам і банківському сектору. Після закінченняВ'єтнамської війни1975 року владі Гонконгу знадобилося ще 25 років для вирішення проблеми повернення на батьківщину в'єтнамських біженців.
У світлі закінчення через 20 років терміну оренди Нових ТериторійУряд Великої Британії з початку 1980-х років почав обговорювати із владою КНР проблему суверенітету Гонконгу.1984 року дві країни підписали Спільну китайсько-британську декларацію, згідно з якою в1997 році мала відбутися передача суверенітету над усією територією Гонконгу на користь КНР[19]. У декларації закріплювалося, що Гонконг повинен набути статусуособливого адміністративного району у складі КНР, який дозволить йому зберігати свої закони і високий ступінь автономії впродовж як мінімум 50 років після передачі. Багато жителів Гонконгу не були впевнені в тому, що ці обіцянки будуть виконані і вважали за найкращеемігрувати, особливо після жорстокогопридушення студентської демонстрації вПекіні1989 року.
1997 року на економіку Гонконгу серйозний негативний вплив справила азійська фінансова криза1997 року, що вдарила по багатьох східноазійських ринках. У тому самому році в Гонконгу зафіксовано перше зараження людини вірусомпташиного грипуH5N1.1998 року після шести років будівництва відкритий новийМіжнародний аеропорт Гонконгу. Цей проект став частиною амбітної стратегії розвитку портів і аеропортів, складеного на початку 1980-х років.
У першій половині2003 року в Гонконзі спалахнулаепідеміятяжкого гострого респіраторного синдрому, вкрай заразливоїатипової пневмонії, яку спричинив особливий коронавірус[22][23][24]. Дун Цзяньхуа підданий критиці і звинувачений у помилках у подоланні азійської фінансової кризи1997 року і неприйняття належних заходів у боротьбі затиповою пневмонією[25]. У тому самому2003 році адміністрація Дуна Цзяньхуа намагалася провести прийняття статті № 23 Основного закону Гонконгу, яка давала можливість порушення прав і свобод. У результаті півмільйона демонстрацій протесту змусила адміністрацію відмовитися від цих планів.
2004 року в ході багатотисячних масових демонстрацій жителі Гонконгу вимагали введення в2007 році загальних виборів голови адміністрації Гонконгу. У березні2005 року Дун Цзяньхуа пішов у відставку офіційно «через проблеми зі здоров'ям»[26]. Відразу після відставки Дуна Цзяньхуа його місце посівДональд Цанг[27].25 березня2007 року Дональд Цанг переобраний на другий термін[28].
2009 року в Гонконзі пройшли п'ятіСхідноазійські ігри, у яких взяли участь дев'ять національних команд[29]. Сьогодні Гонконг продовжує виступати як важливий глобальний фінансовий центр, але стикається з невизначеністю щодо майбутнього у зв'язку зі зростаннямекономіки материкового Китаю, і відносин з урядом КНР в таких областях, як демократичні реформи і загальневиборче право[30].
Наприкінці вересня 2014 року в Гонконзі почалисямасові протести проти намагання центральної влади Китаю перешкодити проведення вільних виборів в колишній колонії в 2017 році.
У березні 2016 року, після того, як університетська газета Undergrad опублікувала звернення доООН з вимогою до 2047 року визнати Гонконг суверенною державою, обрати в ній демократичний уряд і власну конституцію, головакомітету парламентського права Китаю,Кяо Ксіоянг, заявив, що Гонконг не може стати суверенною державою. Права Гонконгу закріплені в міні-конституції, основному законі, яка набрала чинності у 1997 році, колиБританія передала суверенітет Гонконгу. Документ гарантує збереження принципу «одна країна, дві системи» і передбачає автономію Гонконгу щонайменше на 50 років.[31].
28 травня 2020 вищий законодавчий орган Китаю — Всекитайські збори народних представників (ВЗНП) — ухвалив контроверсійний закон про національну безпеку Гонконгу в обхід місцевого законодавчого органу Гонконгу. За це проголосували 2878 членів зборів, один — проти, шестеро утрималися. Це мало дозволити Пекіну придушувати протести в автономній від Китаю території. Цей закон розкритикували США, Британія, Австралія та у ЄС.[32]
Того ж днядержавний секретар СШАМайк Помпео заявив, що США підтримує незалежний Гонконг, і що КНР втратив права на керування автономією[33].Міністр закордонних справ Великої БританіїДомінік Рааб заявив, що в разі імплементації ухваленого закону мешканцям Гонконгу, які мають статус британських підданих, буде надана можливість перебратися до Великої Британії. На той час паспорт британського підданого (англ.British National (Overseas) passport) мали близько трьохсот тисяч мешканців Гонконгу, а ще 2,9 мільйони, що народилися до 1 липня 1997 року (коли Гонконг ще був колонією Великої Британії), могли претендувати на отримання такого паспорта[34].
Панорама центральної частини Гонконгу з півострова Коулун
Гонконг поділяється на три історичні території:Острів Гонконг,Цзюлун іНові Території та острови. Кожна з них адміністративно поділяється на райони, усього Гонконг складається з 18 районів.
Продовжуючи політику британської адміністрації, уряд Гонконгу віддає пріоритет в управлінні економікою вільному ринку і приватному сектору. З1980 року уряд відігравав пасивну роль в рамках офіційної політики позитивного невтручання. Гонконг часто наводять як зразковий приклад капіталізмуневтручання, втіленого на практиці. З моменту появиіндексу економічної свободи в1995 році Гонконг щорічно займає в ньому перше місце впродовж 13 років[35][36]. Він також посідає перше місце в доповіді «Економічна свобода у світі»[37].
Гонконг володіє малою кількістю придатної для обробітку землі і мізернимиприродними ресурсами, тому змушений імпортувати більшу частину продуктів харчування ісировини. Гонконг займає одинадцяту сходинку в списку найбільших торгових акторів (не плутати ізактор) у світі[38], загальна вартість йогоімпорту й експорту перевищує валовий внутрішній продукт території. Станом на2006 рік у Гонконгу функціонували консульства 114 країн — більше, ніж у будь-якому іншому місті світу. Значну частину експорту Гонконгу становить реекспорт, тобто продукція, вироблена поза межами території, в основному на материковому Китаї, яка розповсюджується через Гонконг. Ще до передачі суверенітетуКитайській Народній Республіці Гонконг встановив розвинені торгові та інвестиційні зв'язки з материковим Китаєм.Автономний статус території дозволяє їй виконувати роль воріт для інвестицій і ресурсів, що прямують на континент. Через Гонконг також доводиться слідувати авіапасажирам, що подорожують між материковим Китаєм і островомТайвань, влада якого не визнає комуністичного урядуПекіну.
Валюта Гонконгу —гонконзький долар. З1983 року він прив'язаний додолара США. Курс валюти може коливатися укоридорі між 7,75 і 7,85 гонконзькими доларами за один американський.Гонконзька фондова біржа — сьома за величиною біржа у світі, у лютому2007 року їїкапіталізація становила 1,69 трлн. доларів США. За кількістюIPO в2006 році Гонконзька біржа посідала друге місце у світі, поступаючись лишеЛондонській[39]. Згідно з Індексом фінансових центрів світу2007 року, складеним Корпорацією лондонськогоСіті з метою оцінкиконкурентоспроможності 46 фінансових центрів по всьому світу, Гонконг — третій найкращий фінансовий центр у світі і перший вАзії[40].
Сьогоднісфера послуг дає понад 90 % валового внутрішнього продукту Гонконгу. Після Другої світової війни і наступної індустріалізації Гонконгу домінуючим сектором господарства булапромисловість. У 1970-х економіка Гонконгу щорічно зростала в середньому на 8,9 % завдяки експорту. У 1980-х роках в економіці Гонконгу відбулася швидка трансформація, у результаті якої основою економіки став сектор послуг. Середній щорічний рістВВП у цей період становив 7,2 %. У цей період більша частина виробництва була перенесена в материковий Китай, і зараз внесок промисловості в економіку становить лише 9 %. Після того, як у 1990-х Гонконг став визнаним фінансовим центром, економічне зростання сповільнилося до 2,7 %. Завдяки бурхливому економічному зростанню та швидкій індустріалізації Гонконг увійшов до четвірки «азійських тигрів», або «драконів», поряд зСингапуром,Південною Кореєю іТайванем[41].
1998 року через наслідки азійської фінансової кризи економіка території скоротилася на 5,3 %. За цим настав період відновлення і зростання, яке у2000 році склало 10 %, попри тривалудефляцію.2003 року на економіку Гонконгу здійснив негативний вплив спалахатипової пневмонії, через що зростання економіки склало лише 2,3 %. Однак завдяки відновленню та зростання зовнішнього та внутрішнього попиту2004 року економіка знову стала впевнено рости, при цьому зниженнясобівартості підвищилоконкурентоспроможність гонконзького експорту. Період дефляції, що тривав 68 місяців, закінчився в середині2004 року, коли рівеньінфляції стабілізувався біля нульової позначки[42]. З2003 року введений «режим індивідуальних візитів», який позбавив громадян континентальної частиниКНР від необхідності приєднуватися до туристичної групи, щоб відвідати Гонконг. Збільшений в результаті цього заходу потік туристів з континенту позитивно відбився на доходах туристичної галузі Гонконгу. Цьому також сприяло відкриття ГонконзькогоДіснейленда в2005 році. Економіка продовжує впевнено зростати завдяки споживчій впевненості та зростанню торгівлі. У Гонконгу встановлено низький рівень оподаткуваннякомпаній іфізичних осіб.
2006 року за показником ВВП на душу населення, рівному 38 127 доларів США, Гонконг посідав 6-те місце у світі, випереджаючи такі країни, якШвейцарія,Данія іЯпонія. За загальним обсягом ВВП, який становив 253 100 000 000 доларів США, Гонконг посідав 40-ве місце.
У класичному розумінні Гонконг не єофшорною територією, це вільний порт з низьким рівнем оподаткування. Гонконзькі компанії, які отримуютьдоходи від своєї діяльності за межами Гонконгу, мають право отримати звільнення від оподаткування даних доходів не на підставі свого статусу «безподаткових компаній», а згідно з територіальним принципом оподаткування, передбачених податковимзаконодавством Гонконгу. Дане звільнення від оподаткування відбувається не автоматично, а після оцінки діяльності компаній податковим органом.
Велику частину прибутків держава отримує з організації азартних ігор. Постанова про азартні ігри прийнята в Гонконзі 1977 року, щоб регулювати азартні ігри. Людям дозволяється грати для розваг у рамках норм у обмеженій кількості торгових точок.
Гонконг часто описують як місце, де Схід зустрічається із Заходом, що виражається в його економічній інфраструктурі, архітектурі, освіті та міській культурі. На одній вулиці можна знайти традиційні китайські крамнички, що торгуютькитайськими ліками, буддійськими пахощами абосупом з акулячого плавника. Але тут же за рогом можна побачити кінотеатр, у якому йде останній голлівудський блокбастер, англійський паб, католицьку церкву абоМакдоналдс. Офіційними мовами території є китайська та англійська, двомовні вказівники трапляються повсюдно в Гонконзі. Державні установи, поліція, більшість установ та магазинів ведуть справи обома мовами. Незважаючи на те, що британське правління закінчилося 1997 року, західна культура глибоко вкоренилася в Гонконзі та співіснує в гармонії з традиційною східною філософією та традиціями.
Космополітичний дух Гонконгу також знаходить відображення в різноманітності представлених кухонь. Найбільш популярними є стравикитайської кухні, особливо,морепродукти, при цьому в Гонконзі багато французьких, американських, японських, корейських та інших ресторанів. Вельми популярна та місцева кухня, яку можна зустріти вчхачханьтхенах татайпхайтонах.Гонконгці дуже серйозно відносяться до їжі, тому Гонконг є місцем, що притягує найкращих шеф-кухарів з усього світу.
Гонконг має дві ліцензовані телекомпанії —ATV таTVB. Є три місцевих і ряд зарубіжних постачальників послуг кабельного та супутникового телебачення[45]. У Гонконгу знімають мильні опери, комедійні серіали і вар'єте, що поширюються по всьому китайськомовному світу. Журнали й газети у Гонконзі виходять китайською та англійською мовами, з акцентом на сенсації та плітки про знаменитостей[46]. ЗМІ в Гонконзі є відносно вільними від втручання з боку владипорівняно з материковим Китаєм, хочаFar Eastern Economic Review вказує на ознаки самоцензури ЗМІ, власники яких мають тісні зв'язки з або ділові інтереси в КНР та заявляє, що навіть західні ЗМІ не застраховані від зростаючої китайської економічної влади[47].
Гонконг пропонує широкі можливості для відпочинку та спорту, попри обмеженість території. Він посилає делегатів на міжнародні змагання, зокрема Олімпійські ігри таАзійські ігри, а навіть проводив кінні змагання в рамкахЛітніх Олімпійських ігор 2008 року[48]. У Гонконзі є ряд багатоцільових спортивних комплексів, таких якГонконзький колізей та стадіон Макферсона. Круті форми рельєфу приваблюють любителів пішохідних екскурсій. В передмісті є пляжі для купання[49].
Як колишня заморська територія Великої Британії Гонконг переважно зберіг систему освіти Великої Британії, зокрема,англійську систему освіти. На вищих щаблях у Гонконгу є заклади, що працюють як за британською, так і за американською системами.Гонконзький університет — найстаріший навчальний заклад третього ступеня в Гонконзі — традиційно спирався на британську модель, однак в останні роки перейняв деякі риси американської моделі. Другий за часом заснуванняКитайський університет Гонконгу повторює американську модель з особливою британською системою коледжів.Гонконзький університет науки і технології заснований на американській моделі вищої освіти. Загалом у Гонконгу є дев'ять державних університетів, а також кілька приватнихвишів. Один з яскравих прикладів —Університет Ліннань у районіТхюньмунь, це єдиний університет Гонконгу, у якому проводиться навчаннясеми вільним мистецтвам.
Державні навчальні заклади Гонконгу підпорядковані Департаменту освіти Уряду САР Гонконг[50]. У систему входять необов'язкові трирічнідитячі садки, після яких настає обов'язкова шестирічна початкова освіта та трирічний перший щабельсередньої освіти; потім необов'язкова дворічна середня освіта другого ступеня, що завершується отриманням Освітнього екзаменаційного сертифіката Гонконгу, після чого можна поступити на дворічний курс підготовки до Іспитів просунутого рівня Гонконгу. У 2009—2012 роках було запроваджено нову систему «3+3+4», що складається з трирічного курсу середньої школи першого ступеня, трирічного курсу другого ступеня та чотирирічної вищої освіти. У Гонконзі також є виші, що надають вчені ступені бакалавра, магістра та доктора, іншівищі дипломи тадипломи молодшого спеціаліста.
Провідні освітні установи Гонконгу можна розділити на три категорії: державні, субсидовані та суто приватні установи. Найчисельнішою є перша категорія, найбільша кількість навчальних закладів відноситься до субсидованих, які отримують допомогу від уряду та гранти від благодійних організацій, здебільшого релігійної спрямованості. Як правило, цекатолицькі та іншіхристиянські організації, але серед них можуть бутибуддистські,даоські,ісламські чиконфуціанські освітні установи. Водночас керуванням приватними освітніми установами нерідко безпосередньо займаються християнські організації. Поза межами цієї системи є установи в рамкахсистеми прямих субсидій та приватніміжнародні школи.
Згідно зEmporis, у Гонконзі налічується 1223 хмарочоси, що ставить місто навершину світового рейтингу.[51]Кількість будівель заввишки понад 150 м у Гонконзі більша за будь-яке інше місто світу. Високащільність та висота забудови Гонконгу пов'язана з відсутністю можливостірозширення простору — середня відстань від узбережжя до крутих схилів становить лише 1,3 км[52] велика частина — цемеліоровані землі. Дефіцит простору викликає попит на щільні, висотні офіси та житло. 36 із 100 найвищих житлових будівель світу розташовані в Гонконзі.[53] Все більше людей у Гонконгу живуть або працюють на 14-му поверсі або вище, це робить Гонконг найбільш вертикальним містом у світі.[54][55]
Через дефіцит території і попит на висотні будівлі, старих будівель майже не залишилося, і місто стало центром сучасної архітектури.Міжнародний комерційний центр (ICC) заввишки 484 м є найвищою будівлею в Гонконзі і третьою (за висотою даху) в світі.[56] Другою за висотою будівлею Гонконгу єМіжнародний фінансовий центр заввишки 415 м.[57] Інші висотні будівлі, що формують горизонт Гонконгу — будівля штаб-квартириHSBC, трикутна вершина Центру Plaza з пірамідальним шпилем, хмарочос «Центр» із нічним різнокольоровим неоновим освітленням іБашта Банку Китаю з різким, кутовим фасадом. Кожної ночі на 44 хмарочосах міста по обидва боки протоки Вікторія включається специфічне освітлення та музичний супровід, що утворюєСимфонію вогнів — наймасштабніше постійне світлове шоу, занесене до Книги рекордів Гіннеса. На думку Emporis, хмарочоси Гонконгу найбільше вражають око серед усіх міст світу[58]. Більшістьнайстаріших зі збережених історичних споруд, у тому числі Годинникова вежа Цім Ша Цуй, центральний офіс поліції та залишкиМіста-фортеці Коулун були побудовані в XIX і початку XX століть[59][60][61].
Плани подальшого розвитку міста включають будівництво нової урядової будівлі[62] реконструкції набережної у Центрі[63], а також кілька проектів у Західному Коулуні[64].
Вид з гори Вікторія, дивлячись на північ над Центральною, гавань Вікторія та Коулун (2011).
Вид з гори Вікторія, дивлячись на північ над Центральною, гавань Вікторія та Коулун вночі (2016).
Додаткові штучні 688 га мають з'явитися біля островаЛантау. На цій «ділянці» має вміститися від 260 тис. до 400 тис. будинків, або 1,1 млн осіб (це 15 % населення Гонконгу). 70 % новобудов буде зведено за програмою соціального житла.
↑Це офіційно прийнята назва держави, зафіксована Конституцією Гонконгу[1]. Вона записана китайською мовою на регіональну гербі Гонконгу. Водночас назви Гонконзький особливий адміністративний район та просто Гонконг також використовуються.
↑абHong Kong.The World Factbook. CIA. 23 серпня 2010. Архіворигіналу за 14 травня 2009. Процитовано 17 вересня 2010.
↑Population and Vital Events. Census and Statistics Department, Hong Kong Government. 2010. Архіворигіналу за 23 червня 2013. Процитовано 4 жовтня 2010.
↑Population Density by Area(PDF). Census and Statistics Department, Hong Kong Government. 2009. Архіворигіналу(PDF) за 4 листопада 2010. Процитовано 4 жовтня 2010.
↑Geography and Climate, Hong Kong(PDF) (англійською) . Census and Statistics Department, The Government of Hong Kong SAR. Архіворигіналу(PDF) за 14 червня 2007. Процитовано 10 січня 2007.
↑Porter, Jonathan. [1996] (1996). Macau, the Imaginary City: Culture and Society, 1557 to the Present. Westview Press.ISBN 0-8133-3749-6
↑Edmonds. [2002] (2002) China and Europe ThSince 1978: A European Perspective. Cambridge University Press.ISBN 0-521-52403-2
↑абвгдежWiltshire, Trea. [First published 1987] (republished & reduced 2003). Old Hong Kong. Central, Hong Kong: Text Form Asia books Ltd. Page 12. ISBN Volume 962-7283-61-4
↑New York Times. «NY Times[Архівовано 14 лютого 2006 уWayback Machine.].»Thousands March in Anti-Japan Protest in Hong Kong by Keith Bradsher.
↑Lee, S. H. (2006).SARS in China and Hong Kong. Nova Publishers. с. 63—70.ISBN9781594546785.
↑疫情衝擊香港經濟損失巨大 [The impact of economic losses in the great epidemic] (Chinese) . BBC News. 28 травня 2003. Архіворигіналу за 6 березня 2016. Процитовано 24 серпня 2010.
Endacott, G. B (1964).An Eastern Entrepot;: A Collection of Documents Illustrating the History of Hong Kong. Her Majesty's Stationary Office. с. 293. ASIN B0007J07G6.
Fu, Poshek; Deser, David (2002).The Cinema of Hong Kong: History, Arts, Identity. Cambridge University Press. с. 346.ISBN9780521776028.
Lui, Adam Yuen-chung (1990).Forts and Pirates – A History of Hong Kong. Hong Kong History Society. с. 114.ISBN9627489018.
.svg)
.svg)
.svg)
