Гельмі́нти (віддав.-гр.ἕλμινθος —паразитичні / паразитні черви / черв'яки; по-простому —глисти) — загальна назва паразитичних червів, які паразитують в організмітварин (царствоAnimalia), людини (наприклад, укишках абопорожнині тіла, чи в іншихтканинах) і спричинюютьгельмінтози (англ.helminthiasis). Немає такогооргану у людини і будь-якої тварини, в якому не могли б паразитувати ті чи інші гельмінти. Вивченням гельмінтів займаєтьсягельмінтологія, проблемами зараження гельмінтами людей, хворобами, які вони спричинюють, займається медичнапаразитологія.
Ще в давнину люди виявляли в організмі домашніх тварин червів різного розміру, помічали їх і в людини. У давньоєгипетському джерелі —папірусі Еберса є перші відомості про хворобу, яку, як нині відомо, спричинюютьшистосоми. Перші наукові описи деяких паразитичних червів зробивГіппократ (гострик,аскарида,ехінокок), який ввів до медичного ужитку терміни «гельмінт» і «гельмінтоз».
В українській медичній термінології та її літературних джерелах існують іноді декілька назв певних гельмінтів, зокрема, дляOpisthorchis felineus — котячі двовустеці / двороти / сисуни / двоустки. Тому при невизначеності назви доцільно використовувати міжнароднулатинську назву гельмінта.
Ціп'як свинячий (музейний експонат). Іноді сягає 6 м завдовжки.
З урахуванням біологічних особливостей гельмінтів, які спричинюють гельмінтози в людей і тварин, поділяють на 4 типи:1.Плоскі черви (лат.Plathelminthes), серед яких виділяють патогенні для людей:
До цестод відносять тих гельмінтів, які, головним чином, мають такі основні ознаки:
мають стрічкоподібну форму, а тіло гельмінта складається з тісно пов'язаних сегментів (проглотид). Ці проглотиди об'єднані в ланцюжок (стробілу) і прикріплені до головки (сколекса). Найбільш дистальні від сколексу проглотиди, які містять матку, переповнену яйцями, здатні відділятися від стробіли і виходити в довкілля з кишок (окрім дифілоботрід);
СколексHymenolepis diminuta (пацючого карликового ціп'яка), який зрідка паразитує у людей в кишках.
в статевозрілій стадії живуть у кишках і фіксуються до слизової за допомогою спеціального ротового апарату (присоски, борозни та хоботки);
не мають кишкової трубки, а харчування гельмінта йде всією поверхнею за допомогою мікроворсинок, які покривають усю стробілу ззовні, всередині тіла гельмінта є ферменти, які перетравлюють всмоктані з кишок хазяїна. Екскреція відбувається за допомогою складної системи збиральних трубок;
не мають порожнини тіла, а внутрішні органи розташовані в пухкій клітиннійпаренхімі, нервову систему складають головний сколексний вузол та поздовжні нервові стовбури;
єгермафродитами, які запліднюються або перехресно (між сусідніми проглотидами) або в одній й тій же проглотиді, де є обидва статеві апарати.
Гельмінтози, які спричинюють цестоди, називаютьсяцестодозами.
клас сисунів / смоктальників (Трематоди,лат.Trematoda) — котячий сисун (або сибірський двовустець, або дворот), печінковий сисун (двовустець/дворот), гігантський сисун, китайський печінковий сисун тощо.
Трематоди характеризуються головним чином:
відсутністю сегментування;
листоподібною або ланцетоподібною формою;
наявністю двох присосок, що визначило ще одну їхню загальну назву двовустеці або двороти.
гермафродитизмом (окрім шистосом);
приналежністю до біогельмінтів — у них складний цикл розвитку, обов'язково з проміжним хазяїном (різні видимолюсків), а часто і додатковим хазяїном (риби, раки, краби).
Гельмінтози, які спричинюють трематоди, називаютьтрематодозами.
Окрім цього в типі плоских гельмінтів виділяють ще два класи:Турбелярії (Turbellaria) іМоногенеї (Monogenea), які не здатні заражати людину[1].
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статтіПлоскі черви.
2. Круглі черви (Нематоди,лат.Nematoda, Nemathelminthes —гострик,аскарида, волосоголовець людський,трихінела, анкілостома, кишкова вугриця (угриця), ришта, тощо. У людей серед сукупності гельмінтозів переважають ті, що їх спричинюють саме нематоди[2].Цим гельмінтам притаманні, головним чином, такі основні риси:
круглий перетин тіла;
ззовні є щільна білковакутикула, під якою розміщений м'язовий шар з поздовжніх волокон, завдяки яким та переміщенню рідини в порожнині самих червів гельмінти активно рухаються;
роздільностатевість;
розвинені системи: м'язова, нервова, травна і статева;
живуть у всіх середовищах існування.
Поділяються на класи — Chromadorea (включає 14рядів),Enoplea (11 рядів) і Dorylaimea (8 рядів)[3]. Гельмінтози, які спричинюють нематоди, називаютьсянематодозами.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статтіНематоди.
3.Волосатики (лат.Nematomorpha, народне — «живий волос») — окремі гельмінтикомах, які можуть іноді потрапляти до людини при випадковому заковтуванні комах;Головним чином вони характеризуються:
є паразитоїдами — личинки ведуть паразитичне життя, тоді як дорослим особинам притаманний вільний спосіб життя;
морфологічно подібні до нематод;
є активними гідрофілами;
Поділяють на два класи — Нектонематоди (Nectonematoida) й Гордіоїди (Gordioidea)[4].
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статтіВолосові.
4. Скреблики (колючеголові, скреблянки) абоАкантоцефали (лат.Acanthocephala) — гельмінти комах та рачків, які можуть бути випадково проковтнуті людиною;Вони, головним чином, характеризуються:
відсутність рота й травного тракту;
наявність у передній частині тіла рухливого хоботка, який, як правило, вкритий колючими гачками[5];
порожнисте тіло;
зовнішні покрови складаються з тонкого тегументу, який вкриває епідерміс, що складається зсинцитія, який не містить клітинної стінки.
Скребликів / скреблянок поділяють на три класи — Архіакантоцефали (Archiacanthocephala), Еоакантоцефали (Eoacanthocephala),Палеакантоцефали (Palaeacanthocephala)[6].
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статтіАкантоцефали.
Класифікація гельмінтів, які спричинюють захворювання у людей, за особливостями життєвого циклу
За особливостями життєвого циклу гельмінтів розділяються на три групи:
Геогельмінти — характерна відсутність проміжного хазяїна, для розвитку яєць і личинок необхідне перебування їх у ґрунті протягом певного часу (аскарида, волосоголовець тощо);
Біогельмінти — розвиток гельмінта відбувається за участю не тільки остаточного хазяїна, а й проміжного, іноді не одного (свинячий йбичачий ціп'яки, тощо);
Контагіозніантропонозні гельмінти — відсутні проміжні біологічні хазяї, людина є єдиним хазяїном, і яйця, які виділяються від хворого в зовнішнє середовище до моменту виділення повністю дозрілі (карликовий ціп'як) або дозрівають до ступеня високоїінвазивності протягом буквально кількох годин на будь-яких об'єктах, навіть не на ґрунті (гострик). У гельмінтозів, які спричиняють такі гельмінти, велике значення у формуванні тривалого перебігу хвороби належить автоінвазії.
Класифікація гельмінтів за механізмом передачі до людини
оральний (частофекально-оральний) — яйця гельмінтів або проміжні стадії біогельмінтів потрапляють через заражену воду, харчові продукти, побутовим шляхом утравну систему людини, де відбувається їхня активація;
перкутанний — частіше за все личинки паразита самостійно просвердлюють неушкоджену шкіру і проникають всередину організму;
трансмісивний — личинки проникають в кровотік внаслідок укусу живого переносника;
Деякі з гельмінтів використовують два механізми. Наприклад, кишкова вугриця, збудникстронгілоїдозу можуть передаватися як орально, так і перкутанно.
Класифікація гельмінтів за місцем локалізації в організмі людини
Людська аскарида, самець і самиця, музейний експонат.
В Україні є 4 види гельмінтів, яких (або їх частки) заражена людина може у себе побачити сама: гострик, аскарида, бичачий і свинячий ціп'яки.Але для виявлення гельмінтів у організмі людини потрібно застосувати певні діагностичні методи й способи. Сучасні методи діагностики глистяних інвазій нині включають:
мікроскопічний (гельмінтоскопія — варіант паразитоскопії):
нативний мазок фекалій для виявлення яєць гельмінтів (овокопромікроскопія — дослівно мікроскопія яєць[7] у фекаліях[8]);
товстий мазок фекалій з целофаном по Като для виявлення яєць гельмінтів;
після зішкребу з періанальних складок для виявлення яєць та тіл гостриків;
методика липкої стрічки Грехема;
методика Гіммельфарба при ентеробіозі;
методика мікроскопії калу після попереднього збагачення флотацією, осадженням[9] чи центрифугуванням — методики Телемана,Фюллеборна, Калантарян, Рітчі, за допомогою одноразових концентраторів «Парасеп»[10] тощо;
методика очищення калу детергентами (пральні порошки) від супутніх біологічних домішок;
методика мікроскопії консервованих мазків фекалій після очищення калу детергентами;
виявлення живих личинок гельмінтів (закручування за Шульманом, методики Бермана, Брумпта, Харада—Морі тощо) — методика прямої мікроскопії проглотид стрічкових гельмінтів,
методика овомікроскопії дуоденального вмісту, мокротиння, сечі, крові тощо при позакишкових гельмінтозах;
Яйця різних видів гельмінтів —Ascaris fertile,Trichocephalus trichuris,Hymenolepis diminuta,Hymenolepis nana,Tenia,Toxocara canis,Necator americanus,Enterobius vermicularis,Ascaris lumbricoides (зверху до низу).
↑Walker, J.C., and Anderson, D.T. (2001). «The Platyhelminthes». In Anderson, D.T.,. Invertebrate Zoology. Oxford University Press. pp. 58-80.ISBN 0-19-551368-1.
↑Anderson R.C. (2000) Nematode Parasites of Vertebrates: Their Development and Transmission. 2nd Edition, CABI Publishing. 650 pages
↑Hodda, M. 2011: Phylum Nematoda Cobb 1932. Zootaxa, 3148: 63-95./In: Zhang, Z.-Q. (ed.) 2011: Animal biodiversity: an outline of higher-level classification and survey of taxonomic richness].ISBN 978-1-86977-849-1 (paperback)ISBN 978-1-86977-850-7 (online edition)pdf[Архівовано 3 березня 2016 уWayback Machine.]
↑Одноразові концентратори призначені для концентрації яєць та личинок кишкових гельмінтів, а також найпростіших методом центрифугування фекалій через спеціалізований фільтр[1][Архівовано 24 березня 2018 уWayback Machine.],[2][Архівовано 24 березня 2018 уWayback Machine.]
А. М. Зюков за участіБ. Я. Падалки. Гострі інфекційні хвороби та гельмінтози людини. — 2е вид., доп. — Державне медичне видавництво УРСР. Київ. — 1947 р.— 394 с.
Паразитарные болезни человека (Шабловская Е. А., Падченко И. К., Мельник М. Н. и др.). — К.: Здоров'я, 1984. — 160 с.(рос.)
А. М. Бронштейн, А. К. Токмалаев. Паразитарные болезни человека. Протозоозы и гельминтозы. — Москва. Изд-во Российского Университета Дружбы Народов. — 2004 г. — 206 с.ISBN 5-209-01361-8(рос.)
Вгору Roberts, Larry S.; Janovy, Jr., John (2009). Foundations of Parasitology. Eighth. McGraw-Hill. 502 р.ISBN 9780073028279.(англ.)
Смирнов Григорий Григорьевич. Глисты и борьба с ними. — Ленинград : Государственное издательство медицинской литературы. Ленинградское отделение, 1959. — 48 с. — 50 000 прим.(рос.)
Життєві цикли гельмінтів // Медична біологія. / За редакцією В. П. Пішака, Ю. І. Бажори. — Вінниця: Нова книга, 2004 ISBN 966-7890-35-Х
