Генрі Вілсон народився під ім'ямДжеремайя Джонс Колбат (англ.Jeremiah Jones Colbath), але у1833 році змінив ім'я на Генрі Вілсон, переїхав з Фармінгтона до Нейтіка (Массачусетс) і зайнявся шевським ремеслом. Завершивши там свою освіту, він у1841–1852 роках був депутатом легіслатури Массачусетса, а у1848–1851 роках — володів і редагував газету«англ.Boston Republican». У1852 році Вілсон безуспішно балотувався доКонгресу, а у1853 році — у губернатори Массачусетса. У1855 році він був обраний по заміщенню доСенату від коаліціїДемократичної партії,Американської партії нічого-не-знаю іПартії вільної землі, а у1859,1865 і1871 роках переобирався як республіканець, виступаючи як активний критик рабовласництва, був головою Комітету з військових справ, а під час Громадянської війни сформував і очолив 28-й полк Массачусетської добровільної піхоти.
У1872 році президентУлісс Грант вибрав Вілсона своїм напарником напрезидентських виборах замість неоднозначної кандидатури діючого віце-президентаШайлера Колфакса. Грант був переобраний на посаду, але перемога Вілсона була затьмарена скандалом, що вибухнув з хабарами, імовірно що брали у компаніїКредит Мобіліер багатьма конгресменами та сенаторами, в тому числі і Вілсоном. Сенатське розслідування виправдало Вілсона, але його репутація була підмочена. Незабаром він переніс удар і був паралізований, а через два роки помер від другого удару.
Вілсон також був автором кількох книг, у тому числі: «Історія антирабовласницьких заходів у 37-му і 38-му Конгресах, 1861–1864» (1864), «Історія заходів з реконструкції у 39-му і 40-му конгресах, 1865–1868» (1868), «Історія піднесення і занепаду рабовласництва у США» (три томи,1872–1877, його головна праця).