Зверху вниз зліва направо: Катедральний собор, вигляд на центр міста з вежі Ероттаян,Свеаборг, Музей сучасного мистецтва «Кіасма», будівляпарламенту, вигляд на центр міста з боку готелю «Torni», пляжАурінколагтіЗверху вниз зліва направо: Катедральний собор, вигляд на центр міста з вежі Ероттаян,Свеаборг, Музей сучасного мистецтва «Кіасма», будівляпарламенту, вигляд на центр міста з боку готелю «Torni», пляжАурінколагті
Ге́льсінкі[a] — столиця й найбільше містоФінляндії, розташоване на березіФінської затокиБалтійського моря; адміністративний, політичний, економічний і освітньо-культурний центр країни.
Місто розташоване в скелястій місцевості. Історичний центр міста — на півострові з сильно порізаною береговою лінією. Перепади висот у місті значні, аскелі — звична складова частина пейзажу. На річках у межах міста єводоспади.
Клімат Гельсінкі помірний, перехідний міжконтинентальним іморським. Зима в місті — тривала існіжна, літо — прохолодне й коротке. Максимумопадів припадає на осінь.
Місто Гельсінкі засновано 1550 року наказом шведського короляГустава I Вази в гирлі річкиВантаа. 1643 року його перенесли південніше — на сучасне місце, що було пов'язано з тим, що гавань виявилась надто мілкою.
Середмістя Гельсінкі 1820 року, тобто перед великою реконструкцією. МалюнокК. Л. Енгеля
1748 року на островах поблизу Гельсінкі шведи розпочали будівництво фортеціСвеаборг (фінськоюСуоменлінна), покликаної захистити місто з моря. У результаті почалося зростання міста, з'явилися перші міські кам'яниці. Проте столицею шведської Фінляндії залишалосяТурку (Або).
1812 року, через три роки після приєднання Фінляндії до Російської імперії, Гельсінкі проголошено столицеюВеликого князівства Фінляндського. Гельсінкі стало значним культурним центром: 1873 року в місті заснованооперний театр, 1882 року —Інститут музики.
Починаючи від 1917 року Гельсінкі — столиця незалежної Фінляндії.
У рокахДругої світової війни місто зазнало50 бомбардувальних нальотів радянської авіації, але завдяки дієвості столичної протиповітряної оборони і заходам з дезорієнтації літаків противника на місто впало лише 5 % бомб, ураховуючи й ті, що розірвалися в нежитлових паркових зонах. Це дало змогу пережити рекордну кількість бомбардувань з мінімальними втратами.
Динаміка чисельності населення міста (з агломерацією)
Рік
Населення
1550
1 500
1700
4 000
1750
6 000
1800
15 000
1850
50 000
1875
100 000
1900
180 000
1930
400 000
1950
610 000
1975
900 000
2004
1 240 000
Населення міста станом на рік — 675 тисяч жителів (2023)[16]. Іноземні громадяни становлять приблизно 18 % населення міста. Два міста, що прилягають до Гельсінкі:
Гельсінкі разом з містами-супутникамиВантаа,Еспоо таКауніайнен утворює столичний регіон з населенням понад мільйон осіб. НаселенняВеликого Гельсінкі, територія якого включає 12 комун, перевищує 1 500 000 осіб.
У часи входження Фінляндії у склад Швеції в Гельсінкі переважалошведськомовне населення, насамперед представники шляхти. 1870 року, коли Фінляндія входила в складРосійської імперії, панівними офіційними мовами в місті були шведська (57 %),фінська (25,9 %),російська (12,1 %); були поширені такожнімецька (1,8 %) та інші мови (3,2 %).
До 1890 року завдякиміграції фінських селян до міст і політиці російської влади, зацікавленої в послабленні шведського впливу, співвідношення стало таким: 45,6 % — шведська мова, 45,5 % — фінська, 6 % — російська і 2,9 % — інші.
У теперішній час офіційними в Гельсінкі визнаються дві мови — фінська і шведська, при цьому 86 % населення міста розмовляють фінською, 6 % — шведською, близько 4 % уважають рідною російську мову і ще 4 % — інші мови.
Рада депутатів Гельсінкі складається з 85 осіб, яких обирають жителі строком на 4 роки.
Рольдепутатів — виконання запитів громадян, постановка передмуніципалітетом завдань загального та економічного характеру та контроль за їх виконанням, а також проведення політики підвищення активності громадян і створення умов для можливості впливу на рішення муніципальної влади.
До функцій депутатів входить вирішення повсякденних завдань муніципалітету, питань фінансування і ведення економічної діяльності, питань надання послуг громадянам, вибірревізорів та членів виконавчих органів, затвердженнябюджету тощо.
Kamppi Center, торговельно-транспортний комплекс у районі Камппі
Гельсінкі є центром регіону Великий Гельсінкі — економічної зони з 1,3 млн жителів та 660 тис. робочих місць. Столичний регіон формує близько 1/3 ВВП Фінляндії, а показник ВВП на душу населення тут приблизно в 1,3 раза більший ніж пересічний по країні[17].
Валова вартість Гельсінського столичного району вдвічі перевищує пересічні показники з 27 європейських метрополій, які дорівнюють даним, наприклад, поСтокгольму чиПарижу. І ця валова вартість останнім часом (2000-ні) стабільно демонструє щорічне зростання на рівні близько 4 %[18].
83 зі 100 найбільших фінських компаній мають власні штаб-квартири у Великому Гельсінкі (у тому числі й спільна фінсько-шведська лісопромислова компаніяStora Enso). Дві третини з 200 найбільш високооплачуваних управлінців-менеджерів Фінляндії проживають у Великому Гельсінкі і 42 % — безпосередньо в місті[19].
Біля Гельсінкі, у містіВантаа, діє міжнародний аеропортГельсінкі-Вантаа, через який проходить майже 90 % рейсів на території Фінляндії.
У місті — великий порт, звідки здійснюються міжнародні пасажирські перевезення по всьомуБалтійському морю. Поромні компанії Tallink Silja, Viking Line, Finnlines, Stella Lines забезпечують регулярні цілорічні відправлення вТаллінн,Стокгольм,Росток,Любек/Травемюнде,Санкт-Петербург.
Гельсінкі — важливий північноєвропейський залізничний вузол. У грудні2010 року, зокрема, був пущений новий потяг«Алегро» між Гельсінкі таСанкт-Петербургом, що скоротив час у дорозі між містами до 3,5 години. Нині здійснюються дослідження й ведуться роботи з проектування підводного залізничного тунелю між Гельсінкі іТаллінном — його можлива довжина становить 60—80 км, орієнтовний термін будівництва — 10—15 років.
Громадський транспорт у Гельсінкі представленийметрополітеном, трамваями (у центрі і прилеглих до нього частинах міста), автобусами, приміськими потягами і муніципальними поромними лініями Кауппаторі — Суоменлінна, Катаянокка — Суоменлінна і Гаканіемі — Суоменлінна. Громадський транспорт у місті управляється міським транспортним управлінням Гельсінкі (фін.HKL, Helsingin kaupungin liikennelaitos,швед.HST, Helsingfors stads trafikverk).
Гельсінкі чітко поділяється на дві частини — історичну західну і сучаснішу східну (Itä-Helsinki,Östra Helsingfors), які сполучаютьсяєдиною лінією метрополітену, а також великою мережею автодоріг.
У теплу пору року в Гельсінкі в 2000-х роках діяв сервіс безкоштовних громадськихвелосипедівCityBike — з численних велостоянок у середмісті кожен охочий міг узяти тимчасово велосипед під невелику грошову заставу для пересування в міському центрі, однак у 2010 році дія цієї програми була призупинена[20].
Темппеліаукіо — лютеранська церква побудована прямо в скелі
Гельсінкі — традиційний лідер різноманітних рейтингів міст і столиць світу, які враховують різні параметри, від рівня життя та комфорту, до екологічної ситуації[21][22], причому за екологічними показниками Гельсінкі не раз визначались «найчистішою» європейською столицею.
Одним із яскравих свідчень підходів влади до екології і стандартів життя є водопровідна вода відмінної якості, яка постачається у квартири містян одним з найдовших (120 км) тунелівПяйянне, абутильована вода з-під крана в Гельсінкі продається навіть у низці країн світу[23].
Столиця Фінляндії має 31 медичний центр та 8 лікарень, численні заклади культури (див.тут), 70 муніципальних дитячих майданчиків, 25 пляжів, 902 ресторани та 44 готелі. І це при тому, що містом з населенням 560 тисяч мешканців керує лише 85 депутатів.
У Гельсінкі налічується 190 загальноосвітніх шкіл, 41 середня школа та 15 професійно-технічних інститутів. Половина з 41 середніх шкіл є приватними або державними, решта — муніципальними. Вищу освіту в місті можна здобути у 8 університетах і 4 політехнічних вишах.
Пам'ятник Югану Людвігу Рунебергу на Еспланаді у Гельсінкі
Гельсінкі — найбільший культурний осередок країни, тут працюють заклади культури і дозвілля державного і муніципального значення: близько 10 театрів і концертних залів, понад 70 музеїв, до 50 кінотеатрів, 50 філіалів міських бібліотек і насампередНаціональна бібліотека Фінляндії. Визнанням високого культурного рівня міста стало обрання Гельсінкікультурною столицею Європи у 2000 році.
Touko Laaksonen — фінський художник, відрізнявся гомоеротичними, а й часто порнографічними роботами, які містили стилізовані сцени з чоловіками в фетишистських ситуаціях: рабство, БДСМ, домінування. Його роботи сповнені сцен групового сексу та сексу на один раз. Відомий під псевдонімомTom of Finland (англ. Том з Фінляндії).
.svg)
.jpg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
