Гвіне́я-Біса́у, офіційноРеспу́бліка Гвіне́я-Біса́у (порт.República da Guiné-Bissau) —держава на заході Африки, яка межує на півночі ізСенегалом, на сході й південному сході — зГвінеєю, на південному заході її омиваєАтлантичний океан[1][2].
Держава знаходиться в Західній Африці. На півночі межує з Сенегалом (спільний кордон — 338 км); на сході — з Гвінеєю (386 км). На заході омивається водами Атлантичного океану, берегова лінія 160 км.
Рельєф країни являє собою пласку прибережну рівнину, порослу лісом, яка підіймається від узбережжя на схід і поступово переходить усавану.
Клімат країни можна охарактеризувати яктропічний з чітким поділом на два сезони: дощовий і сухий.Дощовий сезон триває приблизно з червня по листопад, зі значною кількістю опадів, атлантичними південно-західними вітрами;сухий сезон — з грудня по травень, коли панують північно-східні вітри (гарматан), температура залишається високою, повітря сухе і запилене. У прибережній зонітемпература вдень часто піднімається до середини 30 °C у спекотні місяці, з максимальними значеннями до 40 °C й вище. Узбережжя отримує великі обсягиопадів (1500–3000 мм на рік), тоді як у внутрішній частині країни, ближче до саван, опади можуть бути менш рівномірно розподілені.
Колишня частина португальської колонії Гвінея і Зелений мис. Незалежність одержала 1974 року. Республіка Зеленого мису відмовилася об'єднатися в єдину державу. 1980 року президента державної ради змістили і встановлено революційну раду. Нову конституцію утвердили 1984 року, згідно з нею,Жуан Бернарду Вієйра став главою держави й уряду.
Гвінея-Бісау за формою правління єпрезидентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій —унітарна держава. Соціалістична багатопартійна республіка, яку довгий час (від 1980 року до своєї смерті у 2009 році) очолювавЖуан Бернарду Вієйра.
Уряд Гвінеї-Бісау офіційно визнавнезалежність України 3 лютого 2003 року,дипломатичні відносини з Україною, у формі обміну нотами, встановлено 12 лютого 2009 року[3]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Гвінеї-Бісау, яке відало багато років справами України, знаходилося в Москві (Росія)[3]. Справами України наразі в Гвінеї-Бісау відаєукраїнське посольство в Сенегалі.
26 жовтня 2022 року президент Гвінеї-БісауУмару Сісоку Ембало став першим лідером африканської держави, який відвідав Україну після 24 лютого 2022 року[4]. Водночас очільник держави також зберіг тісні стосунки з Росією, про що свідчить його візит 9 травня 2024 року[5] на святкування так званого "дня побєди".
Державний прапор являє собою триколор у панафриканських кольорах: ліворуч червона вертикальна смуга із чорною п'ятипроменевою зіркою, верхня права смуга жовтого кольору, нижня права смуга — зеленого. Побудований за зразком прапораГани і прийнятий 24 вересня 1973 року.
Державний герб являє собою чорну п'ятипроменеву зірку на червоному тлі і морську мушлю, облямовані двома гілками оливи. Знизу на стрічці національний девіз: «Єдність, Боротьба, Прогрес». Герб затверджено у 1973 році.
Державний гімн — пісня«Це наша чудова країна» написанаАмілкаром Кабралом на мелодію китайського композитораСяо Хе у 1963 році. Офіційно затверджений у 1974 році після проголошення незалежності. У 1976—1995 роках був також гімномКабо-Верде.
В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 9 регіонів (8 континентальних + 1 округБолама на архіпелазіБіжаґош), які входять до складу 3 провінцій за стандартом ISO 3166-2:GW. Столиця країни виділена в самостійний округ Бісау, найменший за площею, але найбільший за населенням. Острівний округ Болама заселений найменш усього.
A clickable map of Guinea-Bissau exhibiting its eight regions and one autonomous sector.
Чисельність збройних сил у 2000 році складала 9,25 тис. військовослужбовців[3]. Загальні витрати на армію склали 3 млн доларів США[3]. Збройні сили частково комплектуються запризовом. Мобілізаційні ресурси 313,6 тис. осіб.
Сухопутні війська: 6,8 тис. вояків у складі 6 батальйонів (1 танковий, 5 піхотних), 1 артилерійський дивізіон, розвідувальна і інженерна роти. На озброєнні армії стоять: 10 танківТ-34, 15ПТ-76, 10БРДМ-2, 55БТРів, 8 120-мммінометів, 34ЗАУ, ПЗРК«Стріла-2».
У складі військово-повітряних сил 100 вояків. Парк літаків та вертольотів: 3МіГ-17Ф, 1SA-318, 2SA-319.
Військово-морські сили складаються з 350 осіб на 2 прикордонних катерах.
Гвінея-Бісау — відстала аграрна держава.Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 1,2 млрд доларів США (169-те місце у світі); що у перерахунку на одну особу становить 900 доларів (181-ше місце у світі)[3]. Промисловість разом із будівництвом становить 12 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 62 %; сфера обслуговування — 26 % (станом на 2006 рік)[3]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється так: 82 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 18 % — промисловість і будівництво, сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[3]. Гвінею-Бісау вважають однією з найбідніших країн у світі, де 80 % населення є неписьменними і проживає нижче межі бідності. Ще однією проблемою є корумпованість органів влади і служб безпеки, що зробило державу раєм длянаркоторговців, які переправляють через країну наркотики зПівденної Америки доЄвропи.
За 2004 рік вироблено 58 млн кВт·год електроенергії (експортовано 0 млн кВт·год); загальний обсяг спожитої — 54 млн кВт·год (імпортовано 0 млн кВт·год)[3].
У 2004 році споживання нафти склало 2,5 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[3].
Держава експортує деревину, арахіс, бавовну. Основні покупці: Індія (72 %); Нігерія (17 %); Еквадор (4 %). У 2006 році вартість експорту склала 116 млн доларів США[3].
Держава імпортує промислові вироби та харчові продукти. Основні імпортери: Італія (25 %); Сенегал (18 %); Португалія (15 %). У 2006 році вартість імпорту склала 176 млн доларів США[3].
Населення держави у 2006 році становило 1,4 млн осіб (145-те місце у світі). Населення країни у 1950 році складало 551 тис. осіб, у 1970-му — 487 тис., у 1990-му — 983 тис.Густота населення: 36,4 особи/км² (132-ге місце у світі). Згідно зі статистичними даними за 2006 рік,народжуваність 37,2 ‰;смертність 16,5 ‰;природний приріст 20,7 ‰[3].
Нація Гвінеї-Бісау відносно молода,вікова піраміда населення має такий вигляд (станом на 2006 рік):
діти віком до 14 років — 41,1 % (0,29 млн чоловіків, 0,29 млн жінок);
дорослі (15-64 років) — 55,6 % (0,38 млн чоловіків, 0,42 млн жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 3 % (0,018 млн чоловіків, 0,025 млн жінок).
Рівеньурбанізованості у 2000 році склав 26 % (майже 80 % міського населення припадає на столицю)[3]. Головні міста держави:Бісау (388 тис. осіб),Бафата (22 тис. осіб),Габу (14 тис. осіб).
Очікуванасередня тривалість життя у 2006 році становила 46,9 року: для чоловіків — 45 років, для жінок — 48,8 року[3].Смертність немовлят до 1 року становила 105 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 370 жителів; лікарями — 1 лікар на 3250 жителів (станом на 1995 рік)[3].
У 1993 році лише 25 % населення забезпечено питною водою[3].
Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. —ISBN 966-603-307-0
Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. :Мапа, 2011. — 606 с. —ISBN 978-966-8804-23-6
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. :Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. —ISBN 978-966-346-330-8
Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів :Світ, 2002. — 672. с.—ISBN 966-603-178-7
Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Природа мира. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с.(рос.)
Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. —ISBN 978-966-06-0504-4
Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : Навч.-метод. посібник. — Львів : Видавн. центр ЛНУ, 2017. — 184 с. —ISBN 978-617-10-0374-3
Лавренов Е. Л. Гвинея-Биссау. —М. : НИАЛ, 1977. — 209 с.(рос.)
Летнев А. Б. Общественная мысль в Западной Африке. —М. : Новость, 1983. — 211 с.(рос.)
Максимов С. А. Наименее развитые страны Африки. —М. : Терек, 1984. — 201 с.(рос.)
Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. —ISBN 978-966-439-918-1
Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. —ISBN 978-966-439-744-6
Президент Гвинеи-Биссау убит в соответствии с конституцией //Коммерсантъ № 37, 3 березня 2009 року. — С. 26—29.(рос.)
Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. —ISBN 978-966-439-989-8
Guinea-Bissau: Joint Staff Advisory Note on the Second Poverty Reduction Strategy Paper. —International Monetary Fund, Washington, D.C., 2011. — P. 9.(англ.)
Halmigthon Pieterse. Democracy in Guinea-Bissau //BusinessWeek, 31 October 1999.(англ.)
Ґвінея-Бісау, Республіка Ґвінея-Бісау / В. І. Ткаченко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Режим доступу:https://esu.com.ua/article-25521
