Перші поселення на території сучасної Гватемали виникли в XI столітті до нашої ери. У III ст. до н. е. поселилисьіндіанці мая, які не мали єдиної держави. У II—IX століттях відбувся розквіт культури мая, потім настав період занепаду[2][3].
У 1523 році почалася колонізація країни іспанцями (під проводомПедро де Альварадо). До 1525 року індіанці були підкорені. Найбільший опір іспанцям чинило плем'якіче, яке досі залишається найбільшим індіанським племенем Гватемали. Іспанці з середини XVI-го століття почали створювати плантації і видобувати золото та срібло. Однак господарське освоєння Гватемали було слабким. На експорт поставлялися практично тільки барвники —індиго і з комахкошеніль. У 1564 році було створеногенерал-капітанство Гватемала.
До 1773 року столицею було містоАнтигуа-Гватемала, після руйнівного землетрусу її перенесли доГватемали.
На початку XIX століття почалися війни за незалежність в іспанських колоніях Америки. 15 вересня 1821 року була проголошена незалежність Гватемали. Незабаром створенафедерація країн Центральної Америки. Її першим президентом ставМануель Хосе Арсе. Він провів низку реформ, зокрема реформу освіти, увів свободу релігії; також заохочувалися іноземні інвестиції. У 1837 році почалося селянське повстання. Президент не зміг його придушити і пішов у відставку. У 1838 році центральноамериканська федерація розпалася.З початку 1860-х років переселенці з Німеччини почали культивувати у Гватемалі плантації кавових дерев, у підсумкукава стала найважливішим експортним товаром Гватемали.У 1898 році президентом став консерватор Мануель Кабрера, який надав північним американцям, зокрема компанії«Юнайтед Фрут», родючі землі, на яких компанія створила великі плантаціїбананів, що стали другим після кави експортним товаром Гватемали.
Компанія «Юнайтед Фрут» на початку XX століття істотно розширила гватемальський портПуерто-Барріос на атлантичному узбережжі країни. Згодом розширила порти Гватемали на тихоокеанському узбережжі. Після повалення Кабрери лібералами (1920 року) була сутичка за владу, у якій 1931 року переміг генералХорхе Убіко. Він надав компанії «Юнайтед Фрут» нові землі, причому абсолютно безкоштовно, і тому користувався підтримкоюСША. За короткий час він став диктатором. У 1930-ті роки найбільшим після США зовнішньоторговельним партнером Гватемали сталаНімеччина — третина обсягу експорту та імпорту Гватемали. Проте в грудні 1941 року Гватемала була змушена слідом за США оголосити війнукраїнам «осі» —Німеччини,Італії таЯпонії. У військових діях Гватемала не брала участі, лише припинила торгівлю з цими країнами.
У 1992 роціНобелівська премія миру була надана індіанській активістціРігоберто Менчу, яка виступала з відкритим осудом гватемальської диктатури. Цього ж року почалися переговори з партизанськими угрупованнями, 29 грудня 1996 року уряд президентаАльваро Арсу підписав мирну угоду з партизанами, проте ні колишні військові правителі, ні партизани досі не притягнуті до відповідальності.
Після багатьох років правління диктаторів, які не проводили виборів, і громадянських воєн у Гватемалі нарешті настав мир, проте стан охорони здоров'я та освіти залишається вкрай незадовільний. 39 % дорослих жінок не вміють ні читати, ні писати.З 2004 року президентом країни бувОскар Берже з партіїВеликий національний альянс.
9 вересня 2007 року був проведений перший раунд чергових президентських виборів, перемогу в яких здобули бізнесменАльваро Колом з лівоцентристської партії Національний союз надії і колишній генерал гватемальської арміїОтто Перес Моліна з правоцентристської Патріотичної партії. Другий раунд виборів відбувся 4 листопада 2007 року — переміг Альваро Колом. 14 січня 2008 року він офіційно вступив на посадупрезидента Гватемали.
На території Гватемали виділяються три фізико-географічні області: низовина тихоокеанського узбережжя, нагір'я південної і центральної частини країни і рівнинаПетен на півночі. До берегаТихого океану примикає низовина, яка завширшки близько 50 км біля кордону зМексикою і поступово вужчає на південний схід, до кордону зСальвадором.Нагір'я займає більшу половину території країни і продовжується на північний захід, в межі Мексики, і на південний схід, на територію Сальвадору іГондурасу. Висота поверхні над рівнем моря переважно становить 1000—2400 м, з окремими вулканічними піками заввишки понад 3700 м. Північну частину нагір'я утворюють складчасто-брилові масиви заввишки до 4000 м, розділені глибокими тектонічними западинами, в яких розташовані долини річок та озера.
Землетруси дуже часті в країні через вулкани і особливості структуриТихоокеанського дна. Найсильніший землетрус останнього часу стався 4 лютого 1976 року, зруйнував 90 % столиці та інших великих міст (тоді загинуло більше 20 тис. людей і більше мільйона залишилися без даху над головою).
На території країни налічується 33вулкани, з яких 3 досі представляють загрозу. Найбільш відомий вулканАгуа в 1541 році, вивергнувши з себе потоки киплячої води і бруду, знищивпершу столицю Гватемали, а також вулканПакайя (останнє потужне виверження в 1965 році). Найбільші озера —Ісабаль,Атітлан,Петен-Іца,Аматітлан.
У країнітропічний клімат, середньорічна температура на узбережжі та на рівнині становить 23-27 °C, на плоскогір'ї 15-20 °C. Літо (листопад-квітень) і зима (з травня по жовтень) розрізняються лише за кількістю опадів і нічними температурами, які в грудні-січні в горах опускаються до -10 °C і на плоскогір'я до 0 °C. Найжаркішими місяцями є лютий-травень. У зимовий період (з травня по жовтень) через рясні опади трапляються урагани і повені. Найзначніші відбулися в 1998 році (ураган Мітч) і в 2005 році (ураган Стан), у яких постраждала від повеней і вітрів більша частина країни. У середньому випадає 1300 мм опадів.
Ліси вкривають близько 83 % території країни (2006 р.), при цьому мають місце високі темпизбезлісення (1,7 % на рік). У лісах Гватемали багато цінних порід дерева —рожеве дерево,кипарис,червоне дерево,бальса,бакаут,саподілья тощо. Тваринний світ досить різноманітний. Хижаки —пуми іягуари. Ємурахоїди,голкошерсти,лінивці,броненосці. Великих травоїдних, за виняткомтапірів, немає. У лісах тихоокеанського узбережжя водятьсяігуани — величезні ящірки до 2 м завдовжки (їх використовують на м'ясо, також добуваються яйця ігуан). Налічується близько 2 тис.видів птахів. У річках Гватемали зустрічаютьсякаймани, м'ясо яких вживається в їжу місцевими жителями. Омивають Гватемалу моря, багаті рибою та креветками.
Гватемала — переважно аграрна країна. За обсягом виробництва Гватемала перевершує інші країни Центральної Америки. Основні галузі промисловості: гірнича (свинцево-цинкові руди, нафта), нафтохімічна, текстильна, цукрова. У промисловості наприкінці ХХ ст. було зайнято близько 25 % працюючих. Транспорт переважно автомобільний та морський, частково — залізничний. У 1990-ті роки уряд здійснював інтенсивну програму дорожнього будівництва. Морські порти — Пуерто-Барріос, Сан-Хосе,Чамперіко. У столиці знаходитьсяміжнародний аеропорт «Ла-Аурора».
Гватемала — президентська республіка. Діє Конституція, чинна з 14 січня 1986 року зі змінами від 1994 року.
Глава держави — президент. Президент і віце президент обираються загальним голосуванням абсолютною більшістю голосів строком на 4 роки без права переобрання на повторний строк. Якщо жоден з кандидатів не набере 50 + 1 % голосів, то проводиться другий тур голосування. Президентом Гватемали з 2020 року є Алехандро Джамматеі (змінив попереднього президента країни Джиммі Моралеса). Обраний 11 серпня 2019 року. Приступив до виконання обов'язків 14 січня 2020 року.
Законодавчий орган —Національний конгрес (ісп.Congreso de la República) (однопалатний парламент) у складі 158 депутатів, які обираються загальним прямим голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 4 роки. Обраний 9 вересня 2007 року. Голова — Хосе Роберто Алехос Камбра (Jose Roberto Alejos Cambara).
Виконавча влада здійснюється президентом спільно з урядом. Президент очолює уряд.
Гватемальська партія праці — ГПП (Partido Guatemalteco del Trabajo — PGT). Заснована 28 вересня 1949 р. До грудня 1952 року називалась Комуністична партія Гватемали. Генеральний секретар ЦК ГПП — Рікардо Росалес (Ricardo Rosales). Друкований орган — газета «Вердад» (Verdad).
Гватемальський республіканський фронт — ГРФ (Frente Republicano Guatmalteco — FRG). Партія створена в 1988 році. Лідер — Хосе Ефраїн Ріос Монтт (Jose Efrain Rios Montt).
Інституційно-демократична партія — ІДП (Partido Institucional Democratico — PID). Партія створена у 1965 році. Директор — Дональдо Альварес Руіс (Donaldo Alvarez Ruiz). Генеральний секретар — Оскар Умберто Рівас Гарсіа(Oscar Humberto Rivas Garcia).
Національний союз надії — НСН(Unidad Nacionalde Tsperanza — UNE). Лівоцентристська партія. Заснована в 2001 р. Засновник і голова — Альваро Колом Кабальєрос (Alvaro Colom Caballeros).
Партія національної солідарності — ПНС(Partido Solidaridad Nacional — PSN). Генеральний секретар — Хорхе Франсіско Гальярдо Флорес(Jorqe Francisco Gallardo Flores).
Партія національний авангард — ПНА (Partido por el Adelantamiento Nacional — PAN). Лідер — Жоель Рубен Мартінес Еррера (Joel Ruben Martinez Herrera).
Патріотична партія — ПП (Partido Patriota -PP). Генеральний секретар — Отто Перес Моліна (Otto Perez Molina).
Реформаторський рух (Movimiento Reformador). Партія заснована в 1995 р. До 2002 року мала назву Гватемальська лейбористська партія. Генеральний секретар — Альфредо Скіннер Клее Ареналес (Alfredo Skinner Klee Arenales).
Юніоністська партія (Partido Unionista — PU). Заснована в 1917 р. Генеральний секретар — Фріц Гарсія–Гальонт (Fritz Garcia — Gallon).
Гватемала має зв'язки з більшістю країн світу. Дипломатичні відносини зУкраїною встановлені12 січня1993 року.[5] Встановлено безвізовий режим між Гватемалою та Україною 25 липня 2022 року.[6]
Барановська О. В. Фізична географія материків та океанів : Навч. посібник у 2 ч. — Ніжин :НДУ ім. М. Гоголя, 2018. — Ч. 2. Північна Америка та Євразія. — 378 с. —ISBN 978-617-527-106-3
Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. :Мапа, 2011. — 606 с. —ISBN 978-966-8804-23-6
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. :знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. —ISBN 978-966-346-330-8
Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. —ISBN 966-603-307-0
Глазунова Е. Н. США и государственный переворот в Гватемале 1954 г. // «Дипломатическая служба». — 2015. — № 6.(рос.)
Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. Посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів :Світ, 2002. — 672. с.—ISBN 966-603-178-7
Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. —ISBN 966-613-502-7
Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. —ISBN 978-966-439-744-6
Селиверстов Г. Е. Гватемала: борьба против диктатуры нарастает. — Москва: «Мысль», 1983.(рос.)
Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. —ISBN 978-966-439-989-8
Ґватемала, Республіка Ґватемала / В. В. Дроздов // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Режим доступу:https://esu.com.ua/article-25515
.svg)
.svg)
.svg)
