На цій сторінці показано неперевірені зміни
Га́чек (чеськ.háček «гачок»,англ.caron) —діакритичний знак, що вживають улатинській абетці над деякими буквами для зміни їхнього звучання. Найпоширеніші літери з гачеком —č,ř,š,ž. Авторство знаку належитьЯнові Гусу, що ввів його1410 року. Форма походить відточки над літерою. Згодом вигляд став сучасним.
В офіційній англомовній номенклатуріЮнікоду використовується назваcaron, (наприклад,Latin capital letter Z with caron). Перша згадка цієї назви датується 1967 роком у посібнику, розробленому для урядуСША «United States Government Printing Office Style Manual», а згодом використана у таких наборів символів, як DIN 31624 (1979), ISO 5426 (1980), ISO/IEC 6937 (1983) та ISO/IEC 8859-2 (1985).[1] Походження назви залишається незрозумілим, але було припущено, що воно походить від поєднання слівcaret іmacron.[2]
Назваhaček (без позначки довгої голосної) зустрічається в більшості англійських словників,Оксфордський словник англійської мови подає її ще у виданні 1953 року. Учеській мовіháček означаєгачок, форма множини —háčky.
Условацькій знак називаєтьсяmäkčeň («пом'якшувач»), условенськійstrešica («дашок») чиkljukica («гачок»), ухорватській тасербськійkvaka чиkvačica (теж «гачок»), улитовськійpaukščiukas («пташка»),katus («дах») уестонській,hattu («капелюх») уфінській таičášleče («клин») умові лакота.
Спочатку знак вживався лише вчеській писемності, зараз також вживається всловацькій[3].1830 рокуЛюдевит Гай ввів гачек ухорватську писемність. З середини19 століття вживається всловенській писемності. Наразі вживається влужицьких мовах[4].
З1834 року робилися спроби запровадити гачек доукраїнських абеток на основі латинки, з початку20 століття знак зустрічається вбілоруській латинці. Сьогодні гачек іноді використовують для транслітерації латинкою українських слів (хоча зазвичай українські власні назвивідтворюють засобами англійської мови).
Гачек використовується також в алфавітах сучаснихбалтійських мов:литовської талатиської.
Букви з гачеком широко вживані в лінгвістичних роботах притранскрипції безписемних мов світу (у тому числі в записі реконструйованих праформ —праслов'янських,праіндоєвропейських), а також у латинськійтранслітерації інших писемностей, в тому числі й слов'янської кирилиці. Однак вМФА вживання цього знака обмежене (наприклад, для шиплячого, що відповідає кириличномуш або чеськомуš, використовується символʃ).
У друкованому тексті гачек, що вживається з певними літерами (малі ť, ď, ľ, велика Ľ) перетворюється на позначку, схожу на апостроф. У рукописному тексті це трапляється рідко. Незважаючи на схожість із апострофом, існують значні відмінності вкернингу. Використання апострофа замість гачека вважається непрофесійним, хоча часто зустрічається на товарах, вироблених за кордоном та імпортованих доЧехії таСловаччини (для порівняння: t' — ť, L'ahko — Ľahko). (Апострофи, що позначають пом'якшення у деякихприбалтійсько-фінських мовах, таких яквируська такарельська, не є формами гачека.)