Найчастіше спостерігають гангрену пальців,жовчного міхура, частиникишечника тощо. Найчастіше виникає у тому випадку, коли імунітет ослаблений і організм не може захищатися від хвороботворних бактерій, зокремастрептококів тастафілококів. Особливу небезпечність несе гангрена прицукровому діабеті через ослабленийімунітет, участь у цьому переважноанаеробнихпатогенних бактерій.
Залежно від перебігу, тобто типу некрозу, розрізняють гангренусуху, вологу. Окремо вирізняютьгазову.
Суха гангрена — розвивається при швидкому припиненні припливукрові до тканин; ділянки ущільнюються і набувають темно-бурого або чорного кольору, тобто муміфікується.
Суха гангрена може перейти у вологу, і навпаки.
Волога гангрена частіше розвивається при неможливості висихання — головним чином, у внутрішніх органах, і супроводжується гнильним розпадом змертвілих тканин. Дуже часто при вологій гангрені виникає вторинне інфікування змертвілих тканинпатологічними збудниками, в зв'язку із повною відсутністю місцевогоімунітету.
Газова гангрена — є гостроюанаеробноюінфекцією. Важливим є те, що це в першу чергуінфекційне захворювання, тому перебіг, прояви, перша медична допомога, лікування та догляд кардинально відрізняються від таких при вологій чи сухій гангренах.
Заетіологією гангрени можуть бутиінфекційні (найчастіше), такожтравматичні,алергічні, токсичні та комбіновані (часто).
Лікування гангрен — усунення основних захворювань, що спричинили розвиток даного розладу.Також, вологу гангрену намагаються «перевести» у суху. З цією метою використовують комплексне консервативне лікування, котре обов'язково включаєантибіотики, місцеве застосування мазей та присипок, препарати, що покращують кровопостачання та впливають на реологічні властивості крові, тощо.
Проте, у багатьох випадках лікування консервативними засобами гангрен є малоефективним. Крайнім, і доволі частим, заходом при лікуванні єхірургічне втручання —ампутація змертвілих органів або тканин.
