Як правило, віверові — це невеликі стрункі тварини з короткиминогами і довгимхвостом, що живуть на деревах. Своїм виглядом багато віверових нагадуютькуницевих абокотових. Довжина тіла варіює від 30 до 98 см, хвоста — 12–90 см, маса від 1 до 15 кг.Тулуб витягнутий, мускулистий і гнучкий. Довжина хвоста у багатьох видів дорівнює довжині тіла. Убінтуронгів хвіст хапальний.Шия середньої довжини,голова невелика з подовженою, загостреною мордочкою.Вуха невисокі і широко розставлені.Очі досить великі. Кінцівки п'ятипалі, пальцеходячі або стопоходячі.
Волосяний покрив низький, досить грубий. Переважає буре забарвлення зі строкатими візерунками, що складаються зі смуг і плям. Хвіст часто має кільчастий малюнок. У деяких видів (цівета,вівера,цівета мала) є особливі залози, розташовані в анальній області та виділяють пахучий секрет —мускус.Зубна формула: 3/3, 1/1, 3–4/3–4, 1–2/1–2 = 32–40.
Зустрічаються переважно в лісах, заростяхчагарнику і високої трави. Активні вночі, вдень ховаються вдуплах дерев,печерах, рідше внорах, звичайно займаючи чужі. Деякі живуть в будівлях людини. Зустрічаються поодинці або парами. Найкраще з усіх хижих лазять по деревах, деякі види проводять на них більшу частину свого життя. Представники видуцівета видрова — напівводні. За типом харчування більшість віверових всеїдні. В їх раціоні присутня як тваринна так і рослинна їжа: різні дрібні хребетні ібезхребетні (черв'яки,ракоподібні,молюски),плоди,горіхи,цибулини. Деякі види поїдаютьпадло.Органи чуття добре розвинені.
У більшості видів сезонність урозмноженні відсутня.Вагітність триває 60–81 днів. У приплоді від 1 до 6 сліпих, але покритих шерстю дитинчат. У деяких видів на рік буває 2 вагітності. Тривалість життя у віверових — 5–15 років.
З цією групою ссавців пов'язана назва«єнот», яка з часом поширилася на інші морфологічно близькі групи хижих ссавців, у тому числі з визнаних тепер окремими родин —Ракунові (Procyonidae) таПсові (Canidae).За тлумачними словниками вихідним таксоном був видГенета (Viverra genetta) (словник Даля[1][Архівовано 16 лютого 2010 уWayback Machine.]).За словником Ушакова[2][Архівовано 15 грудня 2011 уWayback Machine.]: «Енот, енота, м. (новолатин. geneta).
1. Лесной пушной зверь с темножелтым мехом.
2. только ед. Выделанный мех этого зверя. воротник из енота.
3. только мн. Одежда, сшитая из такого меха (шуба, воротник; разг.). Господин в енотах. Достоевский».
Після переключення уваги дослідників з африканської фауни на американську розуміння обсягу «єнотів» (вівер) розширили. Африканських віверових (зокрема й типових«єнотів» родуГенета (Genetta), а такожБінтуронга (Arctictis binturong) та ін.) стали об'єднувати з американськими «єнотами» —ракунами,ракоїдами,носухами та ін. на підставі їхньої зовнішньої схожості в одну родину «єнотових» = «віверових». Тепер це лише історичний факт, і американських «єнотів» тепер розглядають як окрему родину —Ракунові (Procyonidae)[3][Архівовано 21 травня 2011 уWayback Machine.].
У сучасній українській мові назва «єнот», попри своє походження, застосовується лише до представників родівProcyon (рідше — до інших представників родини Procyonidae) таNyctereutes, жоден з яких до родини віверових не належить.
За монографією «Види ссавців світу», 2005[4][Архівовано 21 травня 2011 уWayback Machine.] родина включає 4 підродини, 15 родів, 35 видів. Згодом на основі філогенетичних експериментів, генетичного складу та морфогенетики було підтверджено чи переозначено види:Genetta felina,Paradoxurus musangus,Paradoxurus philippinensis:
.JPG)
