Вашингтон, такожВашинґтон[3] (англ.Washington, D.C.) — столицяСША. Місто не входить до складу жодного зіштатів США; в адміністративному плані становитьфедеральний округКолумбія. Розташоване на річціПотомак. Площа — 180 км². Населення — 601 723 мешканці (2010) (з передмістями за межами округу Колумбія — понад 5 млн).
Місто має площу в 177 кв. км, з яких 159 — суходіл і 18 — вода[4]. Місто на суходолі повністю лежить на кордоні штатуМеріленд, оточене ним всюди, крім південного заходу. Місто розташоване на трьох річках:Потомак і її притокахАнакостія[en] іРок-Крік[en][5]. Інша притокаТібер-Крік[en], яка колись протікала черезНаціональну алею, в 1870-х роках повністю закладена під місто[6].
Усупереч міській легенді, Вашингтон ніколи не був побудований на осушеному болоті[7]. Тоді як заболочені місця дійсно покривали області вздовж цих річок та інших природних водойм, більшість території міста складалася з сільськогосподарських угідь і пагорбів. Найвища точка міста — точка Рено, розташована в парку форту Рено на висоті 125 метрів над рівнем моря[8]. Найнижча точка — рівень річкиПотомак.
Вашингтон розташований у вологійсубтропічній кліматичній зоні[11]. Його клімат типовий для американських областей Центральної Атлантики, віддалених від води. Весна та осінь — теплі, натомість зима прохолодна, із щорічнимснігопадом, що становить у середньому 37 см. Середня зимова температура дорівнює 3,3 °C з середини грудня до середини лютого[12]. Снігові бурі зачіпають Вашингтон у середньому раз на кожні чотири-шість років. Найсильнішішторми називають «нордістер», які несуть здебільшого сильнийвітер, проливнідощі або сніг. Ці шторми часто зачіпають великі райони східного узбережжя Америки[13].
Улітку спекотно й волого, у липні середня температура 26,2 °C і середньодобовавідносна вологість близько 66 %[12]. Ці фактори можуть змусити деяких людей відчувати себе незатишно[14]. Сукупність високої температури та вологості влітку приносить дуже частігрози, деякі з них іноді супроводжуютьторнадо.
Найвища температура зареєстрована6 серпня1918 року і 20 липня1930 року — +41 °C, разом із тим найнижча температура склала −26 °C, вона була зареєстрована 11 лютого 1899 року під часВеликої заметілі 1899[en][13].
Місце для столиці запропонував перший американський президентДжордж Вашингтон, на честь якого її й названо.Округ Колумбія (територія, переданаМерілендом іВірджинією) створений Актом Конгресу в1790—1791 роках. Ділянка від штату Вірджинія пізніше повернулась під юрисдикцію штату, отже сучасний Вашингтон розташовано тільки на території, що колись належала Меріленду.
13 жовтня 1792 року закладений перший камінь у фундамент резиденції президента — майбутньогоБілого дому[15].
18 вересня 1793 року Джордж Вашингтон очолив святкову процесію до місця закладки першого каменю у фундаментКапітолію. Церемонією керувалаВелика масонська ложа Меріленду. Вашингтон у масонському фартусі виконував обов'язки Великого майстра. Присутні прочитали молитву і заспівали масонський гімн, президент США виголосив промову. Проєкт будівлі Конгресу — Капітолію — створиваболіціоніст доктор Вільям Торнтон[16].
Місто сплановане французьким інженеромП'єром Ланфаном (1754—1825). Столицею Вашингтон став1 грудня1800 року, після того, як ізФіладельфії на нове місце переведені Конгрес і головні урядові установи. Однакправа голосу на національних виборах мешканці столиці не мали до1961 року.
Місцеве самоврядування введене в1975 році. Того самого 1975 року Волтер Вашингтон став першим обраним, і водночас першим чорношкірим мером столиці Сполучених Штатів[17].
Упродовж 1980-х і 1990-х років міський уряд критикували за невміле керівництво і надвитратибюджету. У 1995 році Конгрес створив Раду з фінансового контролю округу Колумбії для спостереження за всіма муніципальними витратами[18]. Місто відновило свою фінансову потужність до 2001 року, коли дія Ради з контролю була припинена.
11 вересня 2001 року терористи викрали рейс № 77 авіакомпаніїAmerican Airlines і свідомо розбили літак надПентагоном, у сусідньомуАрлінгтоні. Рейс № 93 компаніїUnited Airlines, який, як вважають, призначався для здійснення теракту над Вашингтоном, зазнав аварії уПенсільванії, коли пасажири спробували повернути контроль над літаком із рук терористів.
У серпні 2010 року обраний новий голова міста — Вінсент Грей, він вступив на посаду в січні 2011 року[19].
14—16 січня 1919 року в місті відбувся Український сойм США. Було прийнято декларацію, у якій висловлювалось прохання до Білого Дому сприяти припиненню кровопролиття уГаличині, бути арбітром в українсько-польському конфлікті[20].
Запереписом 2010 року населення Вашингтона становить 601 723 мешканці[1]. За останнє десятиліття спостерігається тенденція приросту населення в місто: за переписом 2000 року, кількість мешканців становила 572 059 осіб[23]. Під час робочого тижня число жителів збільшується до близько мільйона осіб через приплив людей з сусідніх із Вашингтоном околиць[24].
Вашингтонськаміська агломерація з прилеглими округами в Меріленді та Вірджинії дев'ята за кількістю населення територією з більш ніж п'ятьма мільйонами жителів[25]. Якщо прийняти до розрахунку ще й агломерацію зБалтимором, то кількість мешканців складе тоді 8 мільйонів, що ставить територію на четверте місце в країні[26].
У Вашингтоні мешкає досить багатоафроамериканців, починаючи від часу його створення. Це наслідок часткового звільненнярабів на Верхньому Півдні після Громадянської війни. Вільне чорне населення в регіоні зросло приблизно від 1 % перед війною до 10 % до 1810 року[28]. У проміжок між 1800 і 1940 роками афроамериканці становили близько 30 % всього населення[29]. Кількість афроамериканців у Вашингтоні досягла найвищого показника до1970 року, з того часу, однак, чисельність чорного населення міста зменшується через відтік у передмістя. У той самий час чисельність білого населення збільшується[30].
Перепис 2000 року засвідчив, що приблизно 33 000 осіб у Вашингтоні належать досексуальних меншин, це становить приблизно 8,1 % дорослого населення міста[31].Таку кількість людей можна пояснити ліберальним політичним настроєм Вашингтона, у якому законопроєкт про одностатеві шлюби підписав мер у грудні 2009 року.
Огляд перепису 2007 року також показав, що приблизно третина жителів столиціфункціонально неписьменні. Частково ця цифра пов'язана з іммігрантами, які не є досвідченими користувачами англійської мови.[32] 85,16 % населення Вашингтона спілкуєтьсяанглійською мовою, 8,78 % —іспанською і 1,35 % —французькою[33]. На відміну від високого показника функціональної безграмотності, майже 46 % жителів мають, принаймні, ступіньбакалавра після чотирирічного навчання[34].
Вашингтонський Національний кафедральний соборангліканської церкви
Економіка Вашингтона визначається насамперед зайнятістю у сфері державного керування, а також наданням послуг. Високий відсоток населення працює у сфері керування, тобто є федеральними службовцями; відсоток їх рік від року змінюється — це пов'язано з тим, що уряд то скорочує, то збільшує число робочих місць. У січні 2007 року кількість федеральних службовців становила лише 14 % від усього населення[36]; 2008 року федеральний уряд підняв цей показник до 27 %, виділивши додаткові місця[37].Валовий внутрішній продукт міста 2008 року склав 97,2 млрд доларів; за цим показником округ розташований на 35 місці з 50 американських штатів[38].
У багатьох організацій, фірм, незалежних підрядників, некомерційних організацій, профспілок, торговельних груп є свої штаб-квартири у Вашингтоні або в його околицях, щоб бути «ближче» до федерального уряду,лобіюючи при цьому свої інтереси[39].
На січень 2010 року в вашингтонської агломерації рівень безробіття становив 6,9 %; це другий результат серед всіх 49 найбільших американських агломерацій[40]. Безпосередньо біля самого Вашингтона в той самий час рівень безробіття дорівнював 12 %[41].
Штаб-квартира Поштової служби США
У місті є галузі промисловості, безпосередньо не пов'язані з федеральним керуванням; це стосується, у першу чергу, освіти, фінансів, державної політики та наукових досліджень. Дві з п'ятисот найбільших світових компаній по рівню доходу (за версією журналуFortune) розміщені у Вашингтоні: це Поштова служба США (92 місце з оборотом 68 млрд доларів) таіпотечна агенція«Fannie Mae» (270 місце з оборотом 29 млрд доларів)[42]. Промислових підприємств у місті небагато; ця сфера представлена у виробництві товарів для споживання, а також друкарською промисловістю — тут знаходяться багато публікують та друкованих компаній, а також урядових друкарень. Добре розвинений готельний бізнес: в місті налічується 130 готелів[43].
Відповідно до огляду двохсот глобальних будівельних компаній, Вашингтон 2009 року став лідером з іноземних інвестицій у нерухомість, обігнавши при цьомуЛондон таНью-Йорк[44]. Журнал Expansion 2006 року оцінив місто як найкраще серед десятка областей у країні з точки зору найсприятливішої ділової обстановки та економічного зростання[45]. Вашингтон є третім у списку міст Америки, післяНью-Йорка таЧикаго, за кількістю офісів комерційних компаній у місті[46]. У 2008 році, попри національну економічну кризу і спад цін на житло, місто посіло друге місце в списку довгострокових ринків нерухомості в Америці, опублікованому журналом«Форбс»[47].
2006 року дохід на душу населення у Вашингтоні склав 55 755 $; це вище, ніж у будь-якому іншому штаті[48]. Однак 19 % жителів міста живуть нижчепрожиткового мінімуму (по оцінці 2005 року); за цим показником Вашингтон розташований на вершині списку, поступаючись лише штатомМіссісіпі[49].
Станція перетину синьої, помаранчевої та червоної гілок вашингтонського метро
У Вашингтоні з його передмістями в Мериленді та Вірджинії функціонуєметрополітен. Він відкрився 27 березня 1976 року та останнім часом налічує 86 станцій із довжиною шляху 171 км[50]. Вашингтонське метро — друге післяметро Нью-Йорка по завантаженості в Сполучених Штатах[51] — щоденнийпасажиропотік вашингтонського метро в будній день досягає 1 мільйона осіб.
У місті є розвинена автобусна система, що обслуговує також передмістя, і всю вашингтонську агломерацію. Автобусна система та система метро обслуговуються по картах системи SmarTrip[52]. Після більш ніж п'ятдесятирічної перерви, у 2016 році в місті знов з'явиласьтрамвайна лінія.
Відмінною рисою інфраструктури громадського транспорту міста є перша система спільного використання велосипедів у Сполучених Штатах, SmartBike DC, створена 2008 року[53]. Будь-який охочий за плату може на спеціально обладнаних станціях орендувати велосипед для проїзду або прогулянки по місту. Орендувати можна на добу, п'ять днів, місяць або рік[54]. У вересні 2010 року Вашингтон та суміжнийокруг Арлінгтон у Вірджинії почали розширювати свою велосипедну систему «Capital Bikeshare», яка останнім часом є найбільшою такою мережею в країні з 1100 велосипедами та 110 станціями[55].
Найжвавішою залізничною станцією Вашингтона є «Союзна», за кількістю пасажирів вона поступається лише станції «Пенсильванський вокзал» уНью-Йорку. На станції також сходяться шляхи червоної лінії метро та приміських поїздів із Вірджинії та Меріленду.
Місто обслуговують три аеропорти: один у Меріленді та два у Вірджинії. Національний аеропорт імені Рональда Рейгана (DCA) від Вашингтона відділений рікою Потомак та розташований в окрузі Арлінгтон; він є єдиним аеропортом, де є станція метро. Враховуючи безпосередню близькість аеропорту до міста і, особливо, до будівель федеральних урядів, у ньому дотримуються особливих заходів безпеки та діють обмеження рівня шуму[56]. Аеропорт Рейгана не має міжнародної митниці й тому використовується лише для внутрішніх перевезень по країні[57].
Головний термінал аеропорту Даллеса
Головний міжнародний аеропорт Вашингтона —міжнародний аеропорт імені Даллеса (IAD), що розташований за 42 кілометри на захід від міста в округахФерфакс та Ленд у Вірджинії; його загальна площа становить майже 50 кв. км[58]. Цей аеропорт є лідером серед усіх аеропортів Вашингтона за кількістю пасажирів — 2007 року його послугами скористалися 24,7 мільйона людей[59].
Міжнародний аеропорт Балтімор/Вашингтон імені Таргуда Маршалла (BWI), що розташований міжБалтімором та Вашингтоном в окрузіЕнн-Ерандел, також обслуговує міжнародні рейси. 2010 року аеропорт був визнаний найкращим цивільним аеропортом світу в класі обслуговування від 15 до 25 млн пасажирів на рік за версією Міжнародної Ради аеропортів[60].
План П'єра Ланфана забудови міста, його реалізацію завершив Е. Еллікот 1792 року
Вашингтон забудовувався відповідно до плану. Основним творцем архітектурного вигляду міста ставП'єр Ланфан, архітектор французького походження, інженер і містобудівник. 1791 рокупрезидент СШАДжордж Вашингтон уповноважив Ланфана розпланувати розташування нової столиці[61]. Будинки передбачалося побудувати вбароковому стилі, а вулиці об'єднувати у виглядіпрямокутників, щоб забезпечити місця для відкритого простору таозеленення. План архітектора також припускав велику озеленену вулицю довжиною приблизно в одну милю і шириною близько 120 метрів. Ця вулиця існує зараз під назвоюНаціональної алеї[62].
Після будівництва дванадцятиповерхового житлового будинку«The Cairo[en]» 1894 року Конгрес прийняв закон про висоту будівель, який обмежив висотну забудову в місті. Закон підправили 1910 року: висота забудови не може перевищувати ширину сусідньої вулиці плюс 20 футів[63]. Попри поширену думку, жоден закон конкретно ніколи не обмежував зведення будівель нижчих заКапітолій абоМонумент Вашингтона[64][65]. Через цей закон про висоту будівель у місті немаєхмарочосів, проте за кордоном округу (через річкуПотомак у Вірджинії) багато висотних будинків.
Місто поділене на чотири нерівних сектори: північно-західний (NW), північно-східний (NE), південно-східний (SE) і південно-західний (SW). Лінії перетину цих секторів сходяться на Капітолії[66]. Усідорожні знаки в місті включають у записі скорочення сектора, щоб вказати на місце розташування об'єкта. Переважну більшість вулиць міста перетинаютьпроспекти (авеню). Авеню, як правило, мають назву того чи іншого штату країни. Деякі вашингтонські вулиці особливо примітні, наприклад,Пенсильванія-Авеню, що поєднуєБілий дім із Капітолієм, а наМассачусетс-авеню[en] розташовані 59 посольств, через це вулицю іноді жартівливо називають «Посольський ряд»[67].
Поза центром Вашингтона ще різноманітніші архітектурні стилі. Історичні пам'ятки виконані увікторіанському стилі, у стиліБоз-ар, угеоргіанському стилі[69]. Одна з найстаріших архітектурних областей розташована в Джорджтауні, найстарішому районі міста«Старий кам'яний будинок[en]», побудований 1765 року[70], що робить його найстарішою будівлею всього міста. Проте більшість будинків по сусідству з ним побудовані тільки в 1870-х роках і відбивають вікторіанську епоху. Заснований в 1789 році,Джорджтаунський університет побудований уроманському інеоготичному стилях[71].
На Національній алеї розташовані музеї та власне будівляСмітсонівського інституту — науково-дослідного та освітнього інституту, заснованого Конгресом 1846 року (до його структури входить більшість національних музеїв і галерей Вашингтона)[76]:
На Національній алеї неподалік від Капітолія також розташованаНаціональна галерея мистецтва, — вона не є частиною Смітсонівського інституту і повністю належить американському уряду[77]. Вхід у галерею, як і до більшості музеїв і галерей, вільний. У галереї зібрана одна з найкращих колекцій мистецтва у світі. В експозиціях, розташованих у двох будівлях, представлені твори мистецтва європейських і американських майстрів: картини, скульптури, малюнки, фотографії, графіка, предмети декоративно-ужиткового мистецтва.
За Капітолієм наІндепенденс-авеню розташовані будівліБібліотеки Конгресу США — однієї знайбільших бібліотек світу. Бібліотека, заснована для потреб Конгресу 1800 року, вже в 1870 році стала місцем зберігання обов'язкового примірника будь-якого публічного видання, яке вийшло в США. У бібліотеці перебуває близько 15 мільйонів книг, а загальний фонд бібліотеки нараховує понад 130 млн одиниць зберігання.
У Вашингтоні випускається одна з найвідоміших газет у Сполучених Штатах —«Вашингтон пост», вона заснована 1877 року і є найстарішою газетою міста[78]. Від вересня 2008 року газета є шостою за кількістю читачів у країні[79].«Ю-Ес-Ей тудей», що володіє найбільшою читацькою аудиторією, випускається в сусідньомуМакліні, штат Вірджинія[80].
↑Facts&FAQs. Interstate Commission on the Potomac River Basin. 2 липня 2008. Архіворигіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 1 лютого 2011.
↑Ulysses S. Grant III (1950). Planning the Nation's Capital.Records of the Columbia Historical Society.50: 43—58.{{cite journal}}:Текст «Grant III, Ulysses Simpson» проігноровано (довідка)
↑абWatson, Barbara McNaught (17 листопада 1999).Washington Area Winters. National Weather Service.Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 13 лютого 2011.
↑Romero, Adam P.; Amanda Baumle, M.V. Lee Badgett, Gary J. Gates (December 2007).Census Snapshot: Washington, D.C.(PDF). The Williams Institute.Архів(PDF) оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 12 лютого 2011.
↑Manoileff, Mariangeles Perez; Camille Richardson.Washington DC: A Capital City. U.S. Commercial Service. Архіворигіналу за 25 вересня 2006. Процитовано 12 лютого 2011.
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 21 березня 2009. Процитовано 2 березня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Dulles International Airport. Metropolitan Washington Airports Authority.Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 13 лютого 2011.
↑Grunwald, Michael (2 липня 2006).D.C.'s Fear of Heights.The Washington Post. с. B02. Архіворигіналу за 4 травня 2011. Процитовано 12 лютого 2011.
↑Gilmore, Matthew (2007).H-DC/Building Height Timeline. Humanities&Social Sciences Online.Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 12 лютого 2011.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.svg)
.svg)
.svg)