Бухаре́ст, такожБукаре́шт[3] (рум.București,Букуре́шть) —столицяРумунії, індустріальний та комерційний центр країни. Місто розташоване на південному сході країни, на берегах річкиДимбовиці.
Церква святого Спиридона
За європейськими стандартами Бухарест — не старе місто. Перші згадки про нього з'являються1459 року.[4] Місто стало столицею Румунії в1862 році та постійно підтверджує свій статус осередку румунської культури, мистецтва та політики. Його еклектична архітектура є сумішшю історичного, перехідного, комуністичного й сучасного стилів. У період між двомаСвітовими війнами завдяки елегантній міській архітектурі та винахідливості міської еліти, Бухарест отримав ім'я «Париж Сходу», або «Маленький Париж» (Micul Paris).[5]
Попри те, що багато будинків і районів в історичному центрі було сильно пошкоджено або знищено під час війни, землетрусів, а також під час виконання програмиНіколае Чаушеску із систематизації Румунії, багато чого збереглося. Останнім часом місто переживає економічний та культурний бум.[6]
Походження імені невизначене: за різними легендами, Бухарест заснованийБукуром, що був чи то принцом, чи то злочинцем, чи то пастухом.[7]Врумунській мові словоbucur означаєрадісний,задоволений. Назва явно пов'язана зі словомbucurie («радість»), що також споріднене з албанським bukur («прекрасний»).
Населення Бухареста, за переписом 2002 року, становить 1 926 334 мешканців,[8] що є 8.9 % від загального населення Румунії. Окрім цього, близько 200 000 людей з приміських територій щоденно приїжджають до міста на роботу, переважно зІлфова.
За історію міста було два проміжки швидкого росту населення — у кінці19 століття, з розростанням міста та збільшенням його ролі, та в періодкомунізму через організовану кампанію урбанізації, коли багато людей переїхало з сільської місцевості до столиці. На цей час, через заборону на аборти та контрацепцію в періодЧаушеску, також мав місце значнийприродний приріст.
Приблизно 96.9 % населення Бухареста складаютьрумуни. Друга за величиною етнічна група —цигани, частка яких 1.4 %. Серед представників інших національностей —угорці (0.3 %),євреї (0.1 %),турки (0,1 %),китайці (0,1 %) танімці (0,1 %). Греки та вірмени в кінці19-го та на початку20 століття також відігравали помітну роль у житті міста.
Середня тривалість життя у 2003—2005 роках була 74,14 років, що приблизно на 2 роки більше, ніж в цілому по Румунії. Серед жінок ця цифра становила 77,41 років, серед чоловіків — 70,57.[13]
Місто є центром інших християнських організацій в Румунії, у тому числі Римсько-католицької архієпископії Бухареста, заснованої 1883 року, і Румунської греко-католицької єпархії святого Василя Великого, заснованої 2014 року.
У Бухаресті також знаходяться 6синагог, у тому числі Хоральна синагога Бухареста, Велика синагога Бухареста і Храм Святого союзу. Останній був перетворений в Музей історії румунської єврейської громади, у той час як у великій і хоральній синагогах проводяться регулярні служби[14].
Проєктмечеті місткістю 2000 осіб перебуває на стадії розробки. Будівництво фінансуватиметьсяурядом Туреччини та приватними особами[15].
Система громадського транспорту складається з 77-кілометровоїсистеми метро, якою керує Metrorex, і мережі наземного транспорту – автобусів,тролейбусів ітрамваїв.[16] Крім того, є також приватні мікроавтобуси, які сполучаються з сусідніми гмінами. У 2016 році RATB (раніше STB) здійснив 438 мільйонів поїздок.[17]
Бухарест є головним вузлом національної мережі доріг Румунії, три автомагістралі міжнародного значення (A1 до Пітешті, A2 до Констанці та A3 до Плоєшті) і дев’ять національних доріг (DN1 до Орадя, DN1A до Брашова, DN2 до Сучави, DN3 до Калараш), DN4 до Олтеніти, DN5 до Джурджу, DN6 до Тімішоари та Ченаду, DN7 до Недлака та DN71 у бік Синаю).
В Бухаресті діє автовокзал «Філарет», що обслуговує міжміські і міжнародні автобусні рейси.
Біля Бухареста розташованийміжнародний аеропорт (колишній аеропорт Отопень), який обслуговує майже 11 мільйонів пасажирів у 2016 році.[18] У ньому працюють авіакомпанії TAROM, Alitalia,Lufthansa,Air Canada іAir France. Приватні румунські авіакомпанії використовують міжнародний аеропорт«Аурел Влайков».[19]
Найважливішою залізничною станцією є Гара-де-Норд, звідки щодня відправляються та прибувають потяги з різних румунських населених пунктів, а також з європейських міст. Через Північний вокзал щодня проходить 283 потяги від державного оператора CFR Călători, а також від приватних операторів, таких як Astra Trans Carpatic, Regio Călători, Transferoviar Călători тощо.
Хоча місто стоїть на річці, вона є несудноплавною, і тому Бухарест ніколи не був портовим містом, на відміну відКонстанци таГалаца. Проте споруджуєтьсяканал Дунай — Бухарест довжиною 73 км, по завершенні будівництва якого місто буде сполучене з річкоюДунай та, через ще один канал, зЧорним морем. Очікується, що цей канал стане повноцінним компонентом транспортної системи та значно збільшить об'єм морських перевезень.
↑(рос.)Бухарест // Большая советская энциклопедия / О. Ю. Шмидт. — 1. — Москва : Государственный институт «Советская энциклопедия», 1941. — Т. 49. — С. 550. — 45500 прим.
%3b_B-II-m-A-18941_(3).JPG)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
%3b_B-II-m-A-19856.JPG)
.jpg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
