Держава знаходиться в Східній Африці. Простяглась із півночі на південь на 241 км, а із заходу на схід на 217 км. Загальна довжина кордону — 974 км, на півночі межує зРуандою (спільний кордон — 290 км); на заході — зДемократичною Республікою Конго (233 км); на сході — зТанзанією (451 км)[3]. Виходу до моря не має. Площа країни становить 27 830 км, з яких 25 650 км доводиться на суходіл[3].
Держава розташована на плато, що спускається на південному заході до озераТанганьїка. На заході розташований меридіонально спрямований гірський ланцюг, що продовжується в Руанді. Середня висота центрального плато — від 1525 до 2000 м. Найвища вершина — гораГеха, розташована до південного сходу відБужумбури, досягає 2684 метри[4]. На південному сході й півдні країни висоти близько 1370 метрів. Смуга землі уздовж річкиРузузі до півночі від озера Танганьїка, що є частиноюСхідно-Африканська рифтова долина — єдина область країни нижче 915 метрів. Біля озера Танганьїка перебуває й нижча відмітка країни — 772 метра[5]. Озеро Танганьїка й прикордонна річка, що впадає в нього Рузізі розташовані на рівнині з родючими ґрунтами. У центрі країни й на сході розташовані рівнини, оточені горами й болотами.
Більша частина Бурунді складена складчастими й незначно трансформованими уламковими породами мезопротерозойського Кібаранського поясу, що починається відДемократичної Республіки Конго доТанзанії іУганди через Бурунді йРуанду. Кибаранські скелі змішані із гранітними породами й протягом 350 км є вузька зона мафічних і ультрамафічних інтрузій. У східній частині країни Кибаранський пояс обмежений неопротерозойськими водними опадами Маларагазі з базальною сумішшю, аспідним сланцем, доломітовим вапняком і лавою. На півночі озераТанганьїка країна складена відкладеннями третинного й четвертинного періодів[6].
Клімат Бурунді в основномутропічний[8][9] зі значними денними амплітудами температур.Температура також помітно варіюється залежно від висоти в різних регіонах країни.Середня температура в центральному плато становить 20 °C, на території навколо озераТанганьїка 23 °C, на територіях найбільш високих гір 16 °C. Середня річна температура в Бужумбурі становить 23 °С[8].
Опади нерегулярні, найрясніші на північному заході країни. На більшій частині Бурунді середня річна кількість опадів становить 1300—1600 мм, на рівнині Рузізі й північно-східній частини країни 750—1000 мм[8]. Виділяють чотири сезони залежно від випадання опадів: довгий сухий сезон (червень — серпень), короткий вологий сезон (вересень — листопад), короткий сухий сезон (грудень — січень) і довгий вологий сезон (лютий — травень).
Основні річки —Рузізі,Малагарасі йРувуву, жодна з них не є судноплавною. Вода річок Малагарасі й Рузізі використається для зрошення в східній і західній частинах країни.
Річки утворять більшу частину границь країни. Так, Каньярі й Кагера відокремлюють Бурунді від Руанди на багатьох ділянках загальної границі, а річка Малагараси утворить більшу частину південної границі країни[4].
У Бурунді перебуває найвіддаленіше від гирла джерелоНілу. Хоча формально Ніл починається відозера Вікторія, до плину Нілу належить річка, що впадає в це озеро,Кагера, джерела верхнього припливу якої, річки Рувїронза, розташовані на горі Кікізі на території Бурунді.
ОзероТанганьїка, розташоване на півдні й сході країни, розділене між Бурунді, Танзанією й Демократичною Республікою Конго. На північному сході країни перебувають озера Кохохо й Ругверо.
У країні в основному переважають світлі ґрунти, що формують тонкий шаргумусу над латеритовими (багатими залізом) субґрунтами. Найкращі ґрунти утвореніалювієм, але вони обмежені долинами великих річок. Серйозною проблемою є ерозія ґрунту, пов'язана з ухилами поверхні й опадами, а також розвитком сільського господарства[10].
Бурунді в основному сільськогосподарська пасовищна країна, у результаті чого має місце вирубка лісів,ерозія ґрунтів і руйнування традиційних середовищ перебування. Лісу через перенаселеність Бурунді вирубані майже на всій території країни, за винятком близько 600 км?. Площа лісів щорічно скорочується на 9 %. Серед лісів, що залишилися, переважаютьевкаліпт,акація,інжир іолійна пальма. Більша частина країни покритасаванною рослинністю.
В озері Танганьїка водиться велику кількістьриби, у тому числінільський окунь, прісноводнісардини. Більше 130 видів риб, які водяться в Танганьїці, єендеміками[11].
Національний парк Кібіра (площа 37 870 га) розташований на північному заході країни, прилягає до Лісового національного парку Ньюнгве в Руанді. Офіційно перебуває під захистом з1933 року, зберігає невеликий регіон гірських тропічних лісів, які займають 96 % площі парку. Переважними видами рослин єSymphonia globulifera,Newtonia buchananii,Albizia gummifera іEntandrophragma excelsum. Є також території, зайняті гористими болотами й бамбукомArundinaria alpine[12].
Національний парк Рувубу (площа 43 630 га) розташований на північному сході Бурунді уздовж однойменної річки. Створений в1980 році. Долина річки Рувубу утворює кількамеандрів, оточених болотною рослинністю, лісами й саванами[13].
Древня й середньовічна історія Бурунді вивчена погано. Першими жителями, які населяли даний регіон, були пігмеї Тва, яких витиснули приблизно в 1000 році н. е. хліборобихуту. В XV—XVI століттях сюди прийшли кочівники-скотарітутсі.
В XVII столітті на території сучасного Бурунді зародилося незалежне феодальне королівство Бурунді. Перший відомий мвамі (король) Нтаре I об'єднав існуючі на цій території розрізнені держави й створив єдине королівство. У роки правління Нтаре II відбувається розквіт королівства. У ході численних воєн із сусідами Нтаре II розширив територію свого королівства майже до сучасних границь. З кінцяXIX століття до початкуXX століття в державі відбуваються міжусобні війни[14].
Першим європейцем, що відвідав територію сучасного Бурунді, став Джон Ханніг Спік, що подорожував з Річардом Бертоном у районі озераТанганьїка в1858 році. Вони обігнули північний край озера в пошуках джерела Нілу. В1871 роціГенрі Мортон Стенлі і Давид Лівінгстон дісталися до Бужумбури й досліджували район Рузізі. Після Берлінської конференції1884–1885 років німецьказона впливу в Східній Африці була розширена до території сучасних Руанди й Бурунді. В1894 році німецький граф фон Гетзен виявив озеро Ківу. Через чотири роки територію сучасного Бурунді відвідали перші місіонери[15].
У 1890-х роках Бурунді сталанімецькою колонією, а післяПершої світової війни перейшла доБельгії. Цей регіон розглядався колонізаторами як єдина держава Руанда-Урунді. З1925 року Руанда-Урунді стала частиною Бельгійського Конго, але якщо Конго управлялося винятково Брюсселем, то в Руанді-Урунді влада залишалася за аристократією тутсі[16]. Протягом 1950-х років бельгійський уряд, незважаючи на міжнародний тиск відмовлялося надавати незалежність своїм колоніям. Однак обстановка в колоніях стала виходити з-під контролю й в1959 році почалася підготовка до надання незалежності Конго й Руанда-Урунді. В1961 році на виборах, що відбулися в Бурунді, всупереч бажанню колоніальної адміністрації, перемогла партія УПРОНА, що набрала 80 % голосів і одержала 58 з 64 місць у законодавчому органі. Принц Рвагосоре був призначений прем'єр-міністром, але13 жовтня він був убитий агентами з опозиційної Демократичної партії Кретьєн. Його смерть зруйнувала згуртованість хуту й тутсі, заради якої він боровся довгі роки[17].
1 липня1962 року була проголошена незалежність Королівства Бурунді. З моменту одержання незалежності влада в країні виявилася в руках тутсі, які були етнічною меншістю в новій державі.Мвамі (король)Мвамбутса IV за підтримкою правлячої партіїСоюз за національний прогрес (УПРОНА) установив у країні авторитарний режим. З перших років одержання незалежності уряд УПРОНА відмовлялося надавати хуту рівні з ними права. Така політика розпалювала міжетнічні суперечки в країні[18].
У жовтні1965 року хуту почали невдалу спробу військового перевороту, що закінчилися арештами і стратами представників цієї етнічної групи. Тоді ж почалися серйозні розбіжності серед керівників тутсі. Через рік після того, як був подавлений заколот хуту,8 липня1966 року принц Шарль Ндізіє, за підтримкою армії на чолі з полковником Мішелем Мичомберо, скинув свого батька й вступив на трон під ім'ямНтаре V. У листопаді в ході чергового військового перевороту він був скинутий полковником Мичомберо, що проголосив Бурунді республікою, а себе першим президентом країни. Однак монархісти-тутсі не залишали спроб повернутися до влади, і в1972 році вони почали невдалу спробу скинути режим Мичомберо, що закінчилися масовими вбивствами (у ході придушення повстання загинув колишній король Нтаре V)[19].
Надалі країна пережила ще кілька спроб перевороту, у ході яких у країні встановлювалася військова диктатура. В1987 році до влади прийшов майор П'єр Буйоя, у роки правління якого почалися серйозні етнічні зіткнення між тутсі й хуту. На що1 червня1993 року на перших в історії країни демократичних президентських виборах главою держави став представник хуту Ндадайе Мельхіор, що незабаром був скинутий і вбитий військовимитутсі. У країні почаласяГромадянська війна в Бурунді. Однак незабаром настала невелика тиша, і в1994 році Національні збори обрали нового президента — Нтарьяміра Сіпрієн, загибель якого викликала нову хвилю міжетнічних зіткнень. На тлі цих безладів у липні1996 року відбувся новий військовий переворот і до влади прийшов тутсі майор Буйоя П'єр. ООН і ОАЄ засудили новий військовий режим і ввели проти Бурунді ряд економічних санкцій[20].
Після декількох років громадянської війни і міжетнічних конфліктів у Бурунді встановився відносний спокій, в основному завдяки міжнародній присутності в країні. Президент Домітьєн Ндаїзейє і лідер етнічного угрупованняхутуАгатон Реваса підписали договір про припинення насильства за підсумками переговорів вТанзанії.
Перша конституція Бурунді була прийнята в1981 році. Відповідно до неї главою держави й уряду був президент, що обирається на п'ятирічний строк на прямих загальних виборах. У конституції втримувалося положення, відповідно до якої кандидатом на пост президента міг бути тільки лідер єдиної законної партії країни — Союзу за національний прогрес (УПРОНА), де переважну роль займали тутсі[21][22].Із прийняттям в1992 році нової конституції в країні дозволили багатопартійність, а президент став обиратися загальним голосуванням. У цей час у країні діє конституція, прийнята на референдумі в лютому2005 року.
Виконавча влада зосереджена в руках Президента, що за конституцією є главою держави й уряду[23]. Обирається прямим голосуванням строком на 5 років не більше двох строків. Він також є головнокомандувачем армії, гарантом національної єдності. Глава державиП'єр Нкурунзіза обраний на цей пост голосуванням парламенту відповідно до перехідної конституції, прийнятої в лютому2005 року[24] та перебув на посаді до своєї смерті 8 червня 2020 року.
Президентові у виконанні повноважень асистують два віце-президенти, один із яких координує політичну й адміністративну, а другий — економічну й соціальну сфери. Обоє віце-президента призначаються главою держави після наради з Національною Асамблеєю. У формуванні Ради міністрів відіграє роль етнічний склад, що визначається квотами для хуту (60 %) і тутсі (40 %)[25].
Законодавча влада представлена двопалатним парламентом, що складається з Національної Асамблеї (фр.L'Assemblee Nationale) і Сенату[26]. Національна Асамблея складається мінімум з 100 членів, що обирають строком на 5 років. При її формуванні враховується етнічний (60 % хуту й 40 % тутсі) і статевий (30 % жінки) принципи. Національна незалежна виборча комісія призначає також додаткових членів для подання інтересів етнічних меншостей[3].
Сенат складається з 49 членів, 34 з яких обираються непрямим голосуванням на строк 5 років, що залишилися місця розподіляються між етнічними меншостями й колишніми главами держави[27].
Законодавчі функції парламенту обмежені конституцією. Президент після наради з конституційним судом може прийняти указ, що має силу вище закону[24].
До незалежності було зареєстровано більше 23 політичних партій, з яких лише 2 значно впливали на життя країни — Національна партія прогресу і єдності (УПРОНА), заснована принцом Луїсом Рвагасоре, і Народна партія (НП), партія хуту. Однак УПРОНА, що контролювала 58 з 64 місць у Національній Асамблеї, була піддана внутрішнім конфліктам, що базувалися в основному на національному ґрунті. Тому НП злилася в парламенті із крилом хуту партії УПРОНА, утворивши так називану групу Монровія, а крило тутсі утворила групу Касабланка[28].
У1966 році президент Мікомберо заборонив всі партії крім УПРОНА.1 листопада1979 році після зсуву Мікомберо в результаті перевороту було оголошено про розпуск УПРОНА, однак уже в1979 році партія знову брала участь у державному керуванні, а по Конституції1981 року була єдиною легальною політичною організацією країни.
Президентські й парламентські вибори1993 року призвели до поразки партії УПРОНА, коли 72 % голосів завоювала партія президента Ндадайє Демократичний фронт Бурунді (ФРОДЕБУ). У 1990-х роках виникли нові партії такі, як Бурундійський африканський альянс порятунку (АБАСА), Об'єднання за демократію й економічний і соціальний розвиток (РАДДЕС), Народна партія згоди. Також функціонували невеликі повстанські організації з політичним впливом, наприклад, Палипехуту — Сили національного звільнення й Національна рада захисту демократії — Сили захисту демократії[28].
У цей час найбільш значущими партіями є ФРОДЕБУ, Національна рада захисту демократії — Фронт захисту демократії, УПРОНА[3].
На найнижчому рівні дрібні суперечки зважуються на основі звичаєвого права «судами пагорбів» (кір.intahe yo ku mugina), які складаються зі старійшин (кір.abashingantahe) та інших членів, що обирають,[29].
На рівні комун діють магістратські суди за місцем проживання (фр.Tribunal de Residence), а на рівні провінцій — суди високої інстанції (фр.Tribunaux de Grande Instance), рішення яких можуть бути оскаржені в трьох апеляційних судах, розташованих у Бужумбурі, Нгозі й Гітеге.
Судом вищої інстанції по цивільних і кримінальних справах єВерховний суд (фр.La Cour supreme). У країні також дієКонституційний суд (фр.La Cour Constitutionnelle), що розглядає справи, пов'язані із тлумаченням конституції, а також порушеннями прав людини[30].
Уряд Бурунді офіційно визнавнезалежність України 6 січня 1992 року,дипломатичні відносини з Україною встановлено 26 лютого 1992 року[32]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Бурунді, що відає справами щодо України, знаходиться вМоскві (Росія)[32]. Справами України в Бурунді відаєукраїнське посольство в Кенії.
Чисельність збройних сил у 2000 році складала 45,5 тис. військовослужбовців і 5 тис. жандармів[32][33]. Загальні витрати на армію становили 62 млн доларів США (5,9 % ВВП країни)[3][32].
Бурунді — відстала аграрна держава.Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 5,7 млрд доларів США (150-е місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 700 доларів (187-е місце в світі)[32]. Промисловість разом із будівництвом становить 21 % ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 45 %; сфера обслуговування — 34 % (станом на 2006 рік)[32]. Бурунді — одна з найбідніших країн у світі, де понад половину населення живе нижче межі бідності. Країна залежить від міжнародної економічної допомоги й тому має значну зовнішню заборгованість[34].
Економічно активне населення (2003): 3,5 млн чоловік (49,2 %)[33]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 2,2 % — промисловість і будівництво; 93,7 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 4,1 % — сфера обслуговування (станом на 2004 рік)[32].
Надходження вдержавний бюджет Бурунді за 2006 рік склали 240 млн доларів США, а витрати — 297 млн; дефіцит становив 19 %[32].
Слабкі сторони бурундійської економіки: жорсткі регіональні санкції після путчу 1996 року. Перевага сільського господарства над промисловістю, висока народжуваність, військові руйнування, відсутність перспектив політичної стабільності.
Національною валютою країни слугуєбурундійський франк (BIF), що був уведений в обіг19 травня1964 року[35], коли банкноти Банку Емісії Руанди й Бурунді номіналами 5, 10, 20, 50, 100, 500 і 1000 франків були передруковані Банком Королівства Бурунді для обігу в країні.
В1966 році банкноти номіналом від 20 франків і вище були передруковані Банком Республіки Бурунді з метою замінити на них слово «Королівство» на «Республіку». В1968 році банкноти номіналом 10 франків були замінені монетами. У2001 році була уведена банкнота 2000 франків, в2004 році — 10 000 франків.
Головними галузями промисловості виступають:харчова,гірнича ітекстильна. Промисловість розвинена слабко. Харчові й текстильні підприємства, а також по виробництву будівельних матеріалів іпальмової олії в основному належать європейцям[36].
Серйозний збиток економіці нанесли постійні міжплемінні конфлікти й погроза громадянської війни. Промисловість країни тривалий час перебувала в занепаді під впливом громадянської війни. Підприємства почали відновлюватися в1998 році, коли були підвищені обсяги виробництва цукру, молока, фарб, мила, пляшок, фармацевтики й текстилю, були реконструйовані ряд провідних фабрик країни, а також були відновлені проекти по видобуткунікелю ізолота.
Більшість промислових підприємств розташовані в Бужумбурі й включають виробництва по переробці бавовни, кави, олії й деревини, а також невеликі виробництва напоїв, мила, взуття, інсектицидів, будівельних матеріалів, меблів та ін[37].
Такі ресурси яколов'яна руда, бастнезит,вольфрам, колумбітотанталіт,золото іторф добувають у невеликій кількості[22]. У невеликому об'ємі відбувається видобуток покладівнікелю іурану; наявні запасиплатини дотепер не експлуатуються[34].
За 2004 рік було вироблено 137 млн кВт/годелектроенергії; загальний обсяг спожитої — 157 млн кВт/год (імпортовано 30 млн кВт/год)[3][32].
У 2004 році споживаннянафти склало 3,1 тис. барелів на добу (уся імпортується зКенії іТанзанії),природний газ не використовується для господарських потреб[32]. Основним видом палива (94 %) слугують деревина таторф[38].
У сільськогосподарському обробітку знаходиться 43 % площі держави, загальна площа орних земель становить 1,1 млн га (43 % загальної площі), з яких 74 тис. га є зрошуваними[32][39]. Сільське господарство забезпечує 33,5 % ВВП країни (2005)[33]. У цій галузі задіяно понад 90 % населення країни[33].
Кава і чай є основними експортними продуктами: у2001 році експорт кави становив 54 % всього експорту[39], у2006 році — 67,7 %[33]. Уряд країни регулює цінову й торговельну політику щодо кави, всі контракти на експорт кави мають обов'язково затверджуватися. З метою диверсифікації експорту державна підтримка надається також і виробництву бавовни.
У тваринницькому секторі розводять велику рогату худобу, вівці. Традиційно соціальний стан у Бурунді залежав від кількості худоби в господарстві. У зв'язку із цим і поганими санітарними умовами в країні нагромадилася велика кількість худоби з низькими показниками продуктивності. Приміром, кожнакорова приносить у середньому тільки 350 кг молока на рік (17 % середнього світового рівня)[40].
Поголів'я кіз становить 750 тис., великої рогатої худоби — 396 тис., овець — 243 тис. (2005)[33], свиней — 61 тис., курей — 4 млн (1999)[40]. Виробництво молока оцінюється в 23 тис. тонн (1999). У середньому споживання м'яса становить усього 48 калорій на добу на людину (10 % середньосвітового)[40].
Країна не має виходу до моря, а також залізниць. Загальна довжина автомобільних доріг становить 12 322 км (2004), з них лише 7 % заасфальтовано. Кількість легкових автомобілів — 19 800, вантажівок і автобусів — 14 400[33].
Повітряний транспорт представлений компанією«Air Burundi», що здійснює перельоти усередині країни, а також вРуанду,Танзанію іДемократичну Республіку Конго. Міжнародні авіаперельоти здійснюють також компанії«Air Zaire»,«Sabena» і інші[41]. Аеропорт у Бужумбурі — міжнародний, у рік (2005) приймає 73 072 пасажирів, відправляє 63 908 пасажирів, відвантажений вантаж — 3 093 т, завантажений — 188 т[33]. Є також 7 дрібніших аеропортів і один аеродром для посадки вертольотів[3].
На 1000 жителів країни доводиться 20 стільникових і 4,1 стаціонарних телефонів (2005), 4,8 персональних комп'ютерів (2004), 7,7 користувачів мережі Інтернет (2006)[33].
У 1995 році Бурунді відвідало 0,125 млн іноземних туристів, що дало прибуток у 1 млн доларів США[32]. Незважаючи на бідність, у Бурунді є багато об'єктів, що відвідуються туристами. Це столиця Бужумбура з будинком парламенту й колишньою колоніальною адміністрацією, містоГітега з королівським палацом. Серед природних туристичних об'єктів найпопулярнішими є водоспади Кагери, гарячі джерела Кібабі, національні парки Рузізі й Рувубу, природні резервати Макамба й Бурури, озеро Танганьїка[42].
Державаекспортує:каву — 67,7 %, чай — 17,0 %, шкіри — 2,6 %. Основні покупці: Німеччина (25 %); Бельгія (11 %); Нідерланди (8 %). У 2006 році вартість експорту склала 55,7 млн доларів США[32].
Державаімпортує: машинне устаткування — 21,3 %, транспортне устаткування — 15,7 %, мінеральне паливо — 13,4 %, металоконструкції — 7,2 %, фармацевтика — 6,6 %. Основні імпортери: Кенія (17 %); Танзанія (10 %); Бельгія (10 %); Італія (8 %); Франція (5 %). У 2006 році вартість імпорту склала 207,3 млн доларів США[32].
У статевому розрізі спостерігається перевага жінок (51,18 %) над чоловіками (48,82 %) (2005).Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):
діти віком до 14 років — 46,3 % (1,9 млн чоловіків, 1,9 млн жінок);
дорослі (15-64 років) — 51,2 % (2,1 млн чоловіків, 2,2 млн жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,6 % (0,086 млн чоловіків, 0,129 млн жінок).
Рівеньміграції становить мінус 12,9 чоловік на 1000 жителів (або 80 000 що вибули) (2000)[44].
Уряд Жана Батіста Багаза (1976–1987) оголосив католицьку церкву як спрямовану за хуту й обмежилалітургії, заборонив релігійні збори без дозволу, націоналізував католицькі школи, заборонило католицький молодіжний рух і закрив католицькі радіо й газету. В1986 році оголошені поза закономСвідки Єгови іАдвентисти Сьомого Дня. У вересні1987 року новий президент БурундіП'єр Буйоя припинив всі переслідування католицької церкви. У цей час більша частина релігійних свят, оголошених офіційними, в основному, католицькі. У2002 році Свідки Єгови й Адвентисти Сьомого Дня були знову визнані легальними місіонерськими групами, була конституційно закріплена воля віросповідання, главам більшості релігійних громад був наданий дипломатичний статус[47].
Традиційні вірування засновані на вірі в долю в особіІмани, що є джерелом всього життя й добра. Традиційна релігія є формоюанімізму, вважається, що фізичні об'єкти мають своїх духів. Існує особлива повага до мертвих предків. У хуту їхні духи приходять зі злими намірами, у вірі тутсі — вплив предків більше м'який. Худоба також має духовну силу[48].
Очікуванасередня тривалість життя в 2006 році становила 51,3 року: для чоловіків — 50,5 року, для жінок — 52,1 року[32]. Смертність немовлят до 1 року становила 62 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 515 жителів; лікарями — 1 лікар на 31,78 тис. жителів (станом на 1995 рік)[32]. Стан на 2004 рік тільки погіршився — 1 лікар на 37,58 тис. жителів (усього 200 лікарів), 1 лікарняне ліжко — 1657 жителів (усього 3380 ліжок)[33]. Витрати на охорону здоров'я в 1990 році склали 3,3 % від ВВП країни[32].
У 1993 році лише 38 % населення було забезпеченопитною водою[32].
У країні спостерігається значна нестача кваліфікованого медичного персоналу й медикаментів, через що відбуваються регулярні спалахименінгококової інфекції іхолери з великим числом смертельних випадків. Доступ до медичного обслуговування ускладнений неплатоспроможністю населення[49].
На кінець2001 року число людей, що живуть ізВІЛ, оцінювалося в 390 тис. чоловік (у тому числі 8,3 % від дорослого населення)[50]. Тенденція до зниження епідемії ВІЛ у Бурунді, що спостерігалися з кінця 1990-х років, досягла оцінки 3,3 % від дорослого населення, що живуть із ВІЛ, до2005 році[33], після чого почало знову рости.
Рівеньписемності в 2006 році становив 59,3 %: 67,3 % серед чоловіків, 52,2 % серед жінок[32].
Витрати на освіту в 1996 році склали 3,7 % від ВВП, 16,7 % усіх державних громадських видатків.
Освіта є обов'язковою для дітей від 7 до 13 років. Початкова освіта триває 6 років і ведеться на рунді й французькій мові. Навчання в середніх школах триває 7 років, у середньо-професійних навчальних закладах — 5 років. Єдиним вищим навчальним закладам єУніверситет Бурунді, заснований в1960 році[51].
Гострою проблемою в сфері освіти є недостача підготовлених викладацького й персоналу, що адмініструє. Іншою проблемою залишається дискримінація за етнічною ознакою, що виражається в перевазі представників тутсі в середніх навчальних закладах і в університеті[52].
У 2001 році всесвітньою мережеюІнтернет у Бурунді користувались 2 тис. осіб[32]. У2006 році в країні було зафіксовано 60 тис. користувачів мережі Інтернет[3].
Через низький рівеньграмотності і бідності населеннялітература у країні практично відсутня. Однак у країні розвинена уснанародна творчість, у тому числі легенди, байки, вірші,приказки, загадки й пісні. Деякі залучили до себе увагу й були перекладеніфранцузькою мовою. Існує ряд епічних поем про тварин. Розповіді й історії служать способом передачі новини. У Бурунді найбільше цінується мова, а не достовірність переданих фактів[48][53].
Музика Бурунді й Руанди дуже схожі, оскільки обидві країни населяють хуту й тутсі. На сімейних зборах співаються пісніімвійно (кір.imvyino) з короткими приспівами й більшим барабанним боєм. Окремі співаки або невеликі групи виконують пісні індірімбо (кір.indirimbo). Чоловіки виконують ритмічні пісні з елементамиквішонгора (кір.kwishongora), а жінки — сентиментальнібіліто (кір.bilito). Також типовою бурундійською музикою є «спів пошепки»[48].
Основними музичними інструментами єінанга (кір.inanga),ідоно (кір.idono),ікіхусехама (кір.ikihusehama),ікембе (кір.ikimbe) і інших. У житті, барабани відіграють роль не тільки музичних інструментів, але і символів влади й статусу.
Найвідомішим барабанним ансамблем країни є«The Royal Drummers of Burundi», що складається з 20 чоловік, які одержують навички гри на барабанах з покоління в покоління[54]. Починаючи з 1960-х років ансамбль почав виїжджати з концертами в інші країни світу, були випущені альбоми«Batimbo (Musiques Et Chants)» (1991),«Live at Real World» (1993) і«The Master Drummers of Burundi» (1994)[55].
Барабанне виконання часто супроводжується танцями. Одним з відомих бурундійських танців єбудемера (кір.Budemera). Танцюристи виконують будемеру в колі, у вождя в руці є коров'ячий хвіст. Співаки під час танцю прославляють весілля, людські відносини, красу жінок і т. д.[56]
Попри те, що в країні офіційно немає ніяких обмежень волі слова, уряд контролює єдину щоденну газетуLe Renouveau du Burundi, дві головні радіостанції й телебачення.
Періодичні видання:Le Renouveau du Burundi (Відновлення Бурунді),Ubumwe (Єдність) — урядові газети,Ndongozi (Лідер) — заснована католицькою церквою,Arc-en-ciel (Веселка) — приватна щотижнева газета французькою мовою[59].
Єдиний телевізійний каналLa Radiodiffusion et Television Nationale de Burundi (RTNB) контролюється урядом, веде трансляцію на рунди, суахілі, французькій і англійській мовах[59]. Був заснований в1984 році і транслює передачі в кольоровому зображенні з1985 року[60]. Кількість телевізорів на 1000 жителів — 37 (2004)[33].
Радіо є основним джерелом інформації для жителів країни. У Бурунді діють:Radio Burundi (RTNB) — контролюється урядом, веде трансляцію на рунди, суахілі, французькій і англійській мовах,Bonesha FM — фінансується міжнародними організаціями,Radio Publique Africaine — частка, фінансується з ООН і інших закордонних джерел,Radio CCIB+ — фінансується Торговельною палатою Бурунді,Radio Culture — частково фінансується міністерством охорони здоров'я,Radio Isanganiro[Архівовано 28 квітня 2009 уWayback Machine.] — частка[59].
Зберігся один із численних «палаців» правителів країни — мвамі. У Гітеге перебуває Національний музей (заснований в1955 році), у якому зберігаються експонати народного мистецтва, історичні документи й предмети, при ньому також функціонує бібліотека. У Східній Африці місто відоме гончарними виробами[61].Musee Vivant, заснований в1957 році у Бужумбурі містить експонати, що висвітлюють всі аспекти життя країни.
У Бурунді налічується 60 бібліотек, найбільші з яких розташовані в столиці і її околицях: Публічна бібліотека (27 000 томів), бібліотека Університету Бурунді (192 000), бібліотека Французького культурного центра (33 000 томів)[62].
Бурунді бере участь улітніх олімпійських іграх з1996 року, посилаючи на них спортсменів-легкоатлетів і плавців. Єдину медаль у скарбничку Бурунді здобувВенусте Нійонгабо, що зайняв перше місце в бігу на 5000 м в Атланті в 1996 році.
Футбольна Асоціація Бурунді (фр.Federation de Football du Burundi) була організована в1948 року, є членом ФІФА з1972 році[63]. Молодіжна збірна з футболу кваліфікувалася на Чемпіонат Світу ФІФА для гравців до 20 років вКатарі в1995 році, де вибула після стадії групового турніру.
↑Burundi to change its capital city.BBC World News. British Broadcasting Company. 17 січня 2019. Архіворигіналу за 30 червня 2019. Процитовано 22 січня 2019.The vote took place on Wednesday and the leader of parliament said the move would take place over three years.
Адрианов Б. В. Страны и народы Восточной и Южной Африки. —М., 1989(рос.)
Африка : Энциклопедический справочник. В 2-х т. Т. 1. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1986. — 671 с.(рос.)
Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. —ISBN 966-603-307-0
Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. :Мапа, 2011. — 606 с. —ISBN 978-966-8804-23-6
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. :Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. —ISBN 978-966-346-330-8
Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів :Світ, 2002. — 672. с.—ISBN 966-603-178-7
Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Природа мира. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с.(рос.)
Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. —ISBN 978-966-06-0504-4
Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. —ISBN 978-966-439-918-1
Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. —ISBN 978-966-439-744-6
Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. —ISBN 978-966-439-989-8
Middle East and Africa: Burundi. —The Economist, February 19, 2005. — 37 p.(англ.)
Africa South of the Sahara. 2004. L.-N.Y.: Europa Publications, 2003(англ.)
Бурунді, Республіка Бурунді / В. І. Ткаченко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Режим доступу:https://esu.com.ua/article-38177
.svg)
