Борони з'явилися в глибокій давнині. Українське словоборона походить відпрасл.*borna, що сходить допра-і.є.*bhar- («гострий»),*bher-/*bhor- («різати», «колоти», «ударяти», «терти»)[1]. Першими боронами були сучкуватіколоди, потім з'явилися борони з дерев'яними і металевими зубцями. Згідно зіСловарем української мови Б. Д. Грінченка, українська борона складалася з двохглиць — поздовжніх брусів, до яких кріпилися кінцямивалки (бильця) — поперечні бруски, на валках кріпилися зубці. Дещо відмінною була конструкціягуцульської борони: окрім двох крайніх глиць (вони в гуцулів називалисьхребетниками), посередині було ще дві коротших глиці-хребетники; валки називалисьестиками, всього їх було шість; у місцях перехрещування хребетників з естиками простромлялися залізні зубці —чопи[2][3]. До переднього валка кріпилиорчик (у разі запрягання кількох коней, окрім орчиків використовували йстельвагу), а до нього прикріплювалисяпосторонки. Борону могли кріпити до коня і за допомогоюголобель.
Якщо після засіювання поля зерно не заорювалиплугом, а тільки загортали бороною, це називалося «сіяти під борону». Існував вираз «борону затігати» (за кимось), тобто «підлещуватися до когось»[2].
за конструкцією робочих органів — на зубові ідискові;
за використанням — на борони загального і спеціального призначення (садові, лучні та ін.);
за видом тяги — на ручні, кінні ітракторні (тракторні борони бувають причіпні і навісні);
за навантаженням, яке припадає на робочий орган, — на важкі, середні і легкі зубові борони та на важкі і звичайні дискові борони.
У зубових боронах робочими органами є загострені на нижньому кінці прямі сталеві зуби квадратного, круглого, прямокутного або ромбоподібного перерізу, а також зуби у вигляді лап (борони з лапчастими зубами) або плоских зігнутих пружин (пружинні борони). З'єднання зубів з рамою може бути жорстким,шарнірним (сітчасті борони) іпружинним (пружинні і полільні борони).
Випускаються борони, у яких зуби обертаються (ножові обертові борони). Робочий орган дискової борони являє собою сферичний увігнутий сталевий диск, який встановлюють під певним кутом до лінії руху (кут атаки). Насаджені на один квадратний вал диски утворюють батареї, яких в одній бороні може бути 2 або 4. Якщо батареї розташовані в один ряд, то борони називають однослідними, а якщо в два ряди, то — двослідними.
Усільськогосподарському виробництві поширені тракторні навісні борони всіх типів, при використанні яких відпадає потреба в причіплювачах. Зубові борони застосовують для вирівнювання і розпушування верхнього шару ґрунту, розбивання грудок, боронування посівів, знищення ґрунтової кірки, а дискові борони — для лущеннястерні, розробки важких і задернілих ґрунтів тощо.
Легкі борони для розпушування землі та скородження посівів відомі як «райборінки»[4].