У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:Бокс (значення).
Бокс (фр.boxe — «бокс» таboxeur — «боксер» відангл.boxing — «удари», «биття», «бокс»,to box — «битися на рингу», «боксувати») — контактний видспорту, єдиноборство, в якому спортсмени наносять один одному удари кулаками в спеціальних рукавичках. Рефері контролює бій, який триває до 12 раундів. Перемога боксера у випадку, якщо суперник збитий з ніг і не може піднятися протягом десяти секунд (нокаут) або якщо він отримав травму, яка не дозволяє продовжувати бій (технічний нокаут). Якщо після встановленої кількості раундів поєдинок не був припинений, то переможець визначається оцінками суддів.
Найбільш ранні свідоцтва подібних змагань відображені ще нашумерських,єгипетських імінойських рельєфах. Турніри з кулачних боїв, що нагадує бокс, проходили ще вСтародавній Греції. По-справжньому бокс став спортивним єдиноборством в 688 році до н. е., коли кулачні бої були вперше включені в програмуантичних Олімпійських ігор. Сучасний бокс зародився вАнглії на початку XVIII століття.
У деяких країнах існують власні різновиди боксу: французький бокс (симбіозсавата, англійського боксу і фехтування на тростинах) уФранції, летхвей вМ'янмі,муай-тай вТаїланді; тому часто використовують термін «англійський бокс».
Перше зображення бою було зроблено в шумерській печері в третьому тисячолітті до н. е., а давньоєгипетський рельєф другого тисячоліття до н. е. зобразив уже не тільки боксерів, а й глядачів. Але обидва бійця б'ються голіруч.1927 рокуамериканський археолог Спенсер виявив уБагдаді кам'яні плити з малюнком, на якому дві людини готуються до поєдинку. Прийнято вважати, що вік цієї знахідки — 7000 років.
Кулачні бої також описувалися в давніх індійських текстах: уВедах,Рамаяні,Махабхараті. Свідоцтва існування боксу були знайдені і під час розкопок у містахМохенджо-Даро іХараппа.
Перші знахідки, що підтверджують боксування в рукавичках, датовані 1500—900 роками до нашої ери, наКриті й у горахСардинії (2000—1000 до н. е.).
Ліванці йетруски називали бокс «пугілізмом». УСередземномор'ї не було поділу на вагові категорії, аклінч був суворо заборонений. У поєдинках не було раундів, і часто вони не обмежувалися за часом, закінчуючисьнокаутом, визнанням поразки одним з учасників, а іноді навіть смертю. Хоча при тренуванні використовували рукавички, під час змагань учасники обмотували руки смужками з твердої шкіри, які захищали кулаки (кести).
Двадцять третя пісня«Іліади»Гомера докладно розповідає про боксерський поєдинок міжЕвріалом і Епеосом. Згідно з «Іліадою», бокс був включениймікенськими воїнами в змагання на честь померлих. Інша легенда свідчить, щоТесей під час свого правління заснував різновид боксу, в якому два учасники сідали один навпроти одного і били кулаками, поки один із них не вмирав.
У 688 році до н. е. бокс був уперше включений у програму 23-х античнихОлімпійських ігор. Уважають, що творцем правил кулачних поєдинків, відомих у той час якпігмахія (πυγμαχία), бувГеракл. Існує легенда, що спартанці перед тим, як навчитися володіти мечем і щитом, також проходили школу боксу.
Змагання вСтародавній Греції проходили на квадратному майданчику, посипаному піском, а огорожею цього «рингу» були глядачі. За дотриманням правил стежив суддя — гелладонік. Якщо в установлений час жоден з учасників не поступався іншому — призначався обмін ударами без захисту. До участі в Олімпіаді допускалися тільки люди, народжені вільними. Тренування проходили в спеціальних школах —палестрах, спортсмени відпрацьовували техніку на мішках (називалися korykos) і, щоб уникнути травм під час поєдинків, обмотували ременями руки, зап'ястя й іноді груди.
УСтародавньому Римі існувало два різновиди боксу, і обидві вони походили відетруських традицій. По всьому Римі був популярний народний «бокс», але також існував і гладіаторський варіант бою. Учасниками подібних поєдинків переважно були злочинці і раби, які сподівалися завоювати свободу, але іноді билися вільні люди, аристократи і навіть жінки.Гладіатори билися в своєрідних рукавичках (кестах), іноді з шипами.
Популярність кулачних боїв призвела до того, що навіть імператори почали брати в них участь, першим із них ставНерон.
У393 році римський імператорФеодосій Великий за наполяганням духовенства заборонив проводитиОлімпійські ігри, тому що вони вважалися язичницьким святкуванням, а в 500 роціТеодоріх Великий заборонив бокс, як спорт, який ображає Бога: адже символ Бога, людина, піддавалася ударам. Однак цей указ не сильно вплинув на спортивне життя міст, що знаходилися за межами Східної імперії. До того часуЗахідна Європа перестала бути частиною Римської імперії, і тут бокс залишався популярним протягомСередньовіччя і пізніше. Слід зазначити, що боротьба, фехтування і гонки на колісницях ніколи не потрапляли під заборону.
Друге життя бокс отримав вАнглії, де у1681 р. відбувся перший боксерський матч. Його організувавКрістофер Монк. Уже з1698 р. в Англії почалися регулярні змагання.Лондон став центром боксу, куди почали з'їжджатися боксери з усієї країни. Матчі («зустрічі») відбувалися здебільшого на відкритому повітрі,без рукавичок і без правил. Матч закінчувався, коли боксер уже не міг продовжувати змагання. Зазвичай після падіння суперника на землю напад був заборонений.
Одним із перших чемпіонів бувДжеймс Фігг, якого було проголошено чемпіоном1719 року. Він зберігав цей титул протягом 15 років. У1743 р. один із його учнів —Джек Бротон склав перші правила для цього виду спорту. За правилами, в боксі можна було використовувати тільки руки і не бити суперника нижче пояса. Після того, як суперник опинявся на землі і не зміг піднятися протягом 30 секунд, бій мав зупинитися.
У 1920-х рр. був вперше опублікований випадок хронічної травматичної енцифалопатії в американського футбольного гравця. Ця публікація покращила розуміння феномену довгострокових наслідків від одержаних травм. Терміном «dementia pugilistica» ("недоумство у боксерів") описувався клінічний синдром порушення локомоцій, праксису. Нині цей феномен називають хронічною травматичною енцифалопатією[2].
Вуличні боксери під час спарингу на спортивному майданчику, Харків
Наразі широке розповсюдження отримує так званий "вуличний бокс" або широко відомі "вуличні культури" - рух, в якому беруть участь спортсмени-турнікмени, та представники різних видів спорту. Зазвичай ці групи виникають у спільнотах спортивних осіб різних спеціальностей, які об'єднуються загальним інтересом до певного виду спорту і за хорошої погоди зустрічаються для проведення тренувань у парках, спортивних майданчиках або пляжній зоні. Завдяки цьому рухові усе більше людей стають свідками тренувань і, проявляючи інтерес до спортивних занять, приєднуються до спільнот, далі розповсюджуючи цю традицію. Цей рух дозволяє представникам підтримувати надзвичайну спортивну форму, готуючись до спортивних ігор, а також комунікувати за напрямками зацікавленості, розвиваючи соціальні зв'язки.
↑Молекулярні механізми розвитку енцефалопатії : монографія [Г. О. Ушакова, Я. В. Бабець, С. В. Кириченко] ; за ред. проф. Г. О. Ушакової. – Дніпро : ДНУ імені Олеся Гончара, 2017. – 203 с. Сторінка 162.
