Movatterモバイル変換


[0]ホーム

URL:


Перейти до вмісту
Вікіпедія
Пошук

Бенедикт XVI

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бенедикт XVI
(Benedictus PP. XVI)
Папа Римський
19 квітня2005 — 28 лютого2013
Девіз:Nos ergo debemus sublevare huiusmodi, ut cooperatores simus veritatis
Попередник:Іван Павло ІІ
Наступник:Франциск
Ім'я при народженні:нім.Joseph Aloisius Ratzinger Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження:16 квітня1927(1927-04-16)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народження:Марктль,Баварія,Веймарська республіка[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті:31 грудня2022(2022-12-31)[5][6](95 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смерті:Ватикан[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання:Гроти Ватикану Редагувати інформацію у Вікіданих
Національність:німці[7][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство:Німеччина[9][4], Ватикан[4] і Італія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія:католицька церква[10] і католицтво[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта:Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана[11] і Herzogliches Georgianumd (29 червня1951) Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько:Joseph Ratzingerd[11] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати:Maria Peintnerd[12][11] Редагувати інформацію у Вікіданих
Інтронізація:24 квітня2005
У миру:Йозеф Алоїс Ратцинґер
CMNS: Медіафайли уВікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Бенеди́кт XVI (лат.Benedictus PP. XVI), при народженніЙо́зеф Алої́з Ра́тцинґер (нім.Joseph Aloisius Ratzinger;16 квітня1927,Марктль-ам-Інн,Баварія,Німецька Держава —31 грудня2022,Ватикан[13]) — 265-йПапа Римський (19 квітня2005 —28 лютого2013), колишній головакатолицької церкви тасуверен державиВатикан. Після відречення і аж до смерті носив титул почесний Папа Римський (Папа-емерит).

Один з найближчих співпрацівниківІвана Павла II, до обрання папою очолювавКолегію кардиналів іКонгрегацію з питань віри. Автор близько 60 книг: «Вступ до християнства», «Есхатологія», «Звіт про стан віри», «Бог Ісуса Христа», «Сіль землі», «Християнство та Католицька Церква на зламі тисячоліть» тощо.

11 лютого2013 року Бенедикт XVI у зверненні заявив, що зречетьсяСвятого престолу 28 лютого того ж року.Понтифік пояснив свій крок поганим станом здоров'я[14].28 лютого2013 року Папа Бенедиктзрікся престолу[15]. З того часу він проживав умонастирі Mater Ecclesiae, який знаходиться на території Ватикану.

Біографія

[ред. |ред. код]
Будинок уМарктлі, де жив Йозеф Ратцинґер

Народився уВелику Суботу,16 квітня1927 року в баварському містечку Марктл-ам-Інн в родині офіцера поліції. У Йозефа була сестра Марія Ратцинґер (7 грудня19212 листопада1991) і брат, церковний музикант тасвященникҐеорґ Ратцинґер (15 січня19241 липня2020). Його дядько Ґеорґ Ратцинґер був священником, політиком і письменником (18441899).

1939 року вступив до католицької духовної семінарії уТраунштайні.

1943 року 16-річний семінарист був призваний в армію до корпусу протиповітряної оборони, а1944 року — довермахту. В1945 році інтернований німецький солдат потрапив до табору союзників, про який згадував з жахом.

29 червня1951 рокумюнхенський кардинал Фаульгабервисвятив Ратцинґера в сан священника.

1953 року 26-річний Йозеф блискуче захистив дисертацію про спадщинуСвятого Августина і прославився як найкращий із теологів Німеччини.1959 року Ратцинґер став викладачем кафедри теологіїБоннського університету.

Брав участь уДругому Ватиканському соборі як радник-теолог кардинала Йозефа Фрінґуса, проте схвалив не всі з проголошених на соборі реформ.

1966 року став головним експертом у питаннях догматичної теології уТюбінгенському університеті, де стався ще один перелом в його житті: Йозеф Ратцинґер взявся бути головним ідеологічним опонентом промарксистських студентських заворушень, що охопили в1960-ті роки всю Європу.1972 року на противагу антиклерикальним журналам і газетам, що заполонили Європу, Ратцинґер заснував теологічний журналCommunio, який досі є одним із найпопулярніших католицьких видань світу.

У березні1977 року Ратцинґер був рукоположений у єпископський санЙозефом Штанглем, опікувався дієцезіями вархиєпархії Мюнхена та Фрайзінга. У червні 1977 рокуПапа Павло VI звів його в санкардинала.

Йозеф Ратцинґер — інтелектуал і богослов: знав 10 мов і мав 8 докторських ступенів з теології та філософії, — і при цьому був переконаним консерватором. Він отримав прізвисько «залізний кардинал», уславившись своїм неприйняттям розлучень, абортів, гомосексуальних шлюбів,клонування тамультикультуралізму. Хоча за віком були кардинали старші за нього, він перебував у кардинальському сані довше за всіх (з 1977 року).

1980 року Ратцинґер відхилив пропозицію ПапиІвана Павла II очолитиКонґреґацію католицької освіти.1981 року погодився з призначенням на пост префектаКонґреґації доктрини віри, який займав до піднесення у гідність Папи.

3 грудня2002 року Ратцинґера обранодеканом Колегії кардиналів. Він був також членом комісіїEcclesia Dei, створеної на підставі однойменногоMotu proprio Папи Івана Павла II.

Країни, які відвідав Папа Бенедикт XVI

19 квітня2005 року кардинал Ратцинґер був обраний Папою Римським, прийнявши ім'я Бенедикта XVI.

Понтифікат

[ред. |ред. код]

Протягом майже восьми років понтифікату Бенедикт XVI провів низку реформ, на його рахунку — 24 апостольські подорожі, відвідини 5 континентів та 30 пастирських візити в Італії.[16] Очолюючи Святий престол, папа написав три енцикліки, чотири Апостольські напоумлення, 129 Апостольських послань, 116 Апостольських конституцій та ін.

Перша енцикліка була видана всього через вісім місяців після його обрання папою під назвою «Бог є Любов» (лат.Deus Caritas Est) і присвячена темам людської і божественної любові. У 2007 році була опублікована друга енцикліка «Надією спасенні» (лат.Spe Salvi), в якій Бенедикт XVI пояснював причини, які надихають християн тривати у надії на вічне життя. «Любов у правді» (лат.Caritas in Veritate) — третя енцикліка, опублікована в 2009 році. У ній папа піднімав тогочасні соціальні теми, запропонував модель розвитку, засновану на любові та повазі до інших, а також способи допомоги країнам углобальній економічній кризі.[17]

Апостольські напоумлення стосувалися таких тем як таїнствоЄвхаристії, Слово Боже і місія церкви, церква в Африці й церква на Близькому Сході. Бенедикт XVI також взяв участь у трьох виступах на теми ефективного управління та відносин між церквою і державою у Парижі, Лондоні та Берліні, виголосив академічну промову в Регенсбурзі, Німеччина. Окрім того, папа залишав велику кількість катехез і проповідей.[17]

Зречення

[ред. |ред. код]
Докладніше:Відречення Бенедикта XVI

11 лютого 2013 року Бенедикт XVI оголосив, що через погіршення здоров'я зречеться престолу о 20:0028 лютого 2013 року.[14][18] Востаннє Папа Римський оголошував про своє добровільне зречення від престолу1415 року. Тоді престолу зріксяГригорій XII. Упродовж усієї історії Католицької церкви до нього лише семеро понтифіків зреклися папства:Климент I,Понтіан,Сільверій,Бенедикт IX,Григорій VI,Целестин V іГригорій XII. Від попередника, що також зрікся Апостольського престолу, папу Бенедикта XVI відділяли майже 600 років.[19]28 лютого2013 року Бенедикт XVI оголосив про зречення від престолу.[15] Від цього часу і до кінця життя він офіційно вважався почесним Папою Римським (Папою-емеритом).

27 квітня 2014 року Бенедикт XVI брав участь уцеремонії канонізації папІвана XXIII та Івана Павла II.

Чин похорону

[ред. |ред. код]

Серце Папи-емерита перестало битися 31 грудня 2022 року о 9:34 римського часу в його резиденції на територіїВатиканських садів. Святі Таїнства останнього разу він отримав ввечері, 28 грудня, після Святої Меси в монастирі «Mater Ecclesiae».[20]

2 січня 2023 року тіло Папи-емерита виставлене вбазиліці Святого Петра, щоби дати можливість попрощатися всім бажаючим.

Похорон Бенедикта XVI відбувся у четвер, 5 січня 2023 року наплощі святого Петра у Ватикані. Очолював похорон о 9:30 Папа Франциск, про що повідомив речник Апостольської Столиці Маттео Бруні під час брифінгу для журналістів, акредитованих при пресслужбі Святого Престолу, що відбувся опівдні 31 грудня 2022 року.[20]

Погляди

[ред. |ред. код]

Часто Бенедикта XVI розглядають як консервативного Папу, особливо порівняно з Іваном Павлом II. У2000-х роках єпископи США схвалили новий перекладСвятого Писання, в якому багато термінів чоловічого роду були замінені на поняття середнього роду (щоби не дискримінувати жінок). Кардинал Ратцинґер домігся заборони використання Церквою перекладу, який вважався«ревізіоністським».

Тим часом у Німеччині вийшла друком книжка самого Йозефа Ратцинґера, де уродженець Баварії розповів про своє бачення майбутнього католицизму. З неї випливає, що Ратцинґер пропонує консервативний шлях розвитку церкви і «повернення до джерел». У своєму огляді книжки Й. Ратцинґера газетаSüddeutsche Zeitung писала, що кардинал вважає європейське християнство порятунком для цивілізації на континенті.

У 2003 році в Інтернеті з'явився сайт англійською мовою, присвячений життю і служінню кардинала Йозефа Ратцинґера, префекта Конгрегації віровчення. На головній сторінці задекларовано місію кардинала Йозефа Ратцинґера — проголошувати та захищати доктрину віри й моралі в католицькому світі. Ці слова Івана Павла II багато в чому пояснюють популярність фан-клубу кардинала.

Бенедикт XVI виступав за живий діалог між релігією та сучасністю. Він казав про це в прямих ефірах, твітах та книгах. Але в першу чергу, в своїх промовах. Він не раз виступав проти протиставлення раціонального начала Бога. «Бог — це не дещо абсурдне, що творить розум», — казав понтифік. Під час останнього візиту в Німеччину 2011 року Папа Бенедикт заявив: «Де є Бог, там є майбутнє. Сказано, де ми даємо божій любві повністю впливати на наше життя, там відкриті небеса»[21].

22 вересня 2008 року в ході відвідин одного з німецьких університетів він процитував вислів візантійського імператораМануїла ІІ Палеолога про суть джихада, який звичайно трактують, як священна війна «мусульман та невірних». «Покажіть мені, що нового приніс Мухаммед, і ви побачите речі тільки злі і нелюдяні, такі, як його вказівки мечем поширювати віру, яку він проповідував», — заявив Папа. Мусульманські релігійні діячі зажадали відставки Папи Бенедикта. Відповідний документ ухвалили представники ісламу за підсумками одноденних зборів у Пакистані. Бенедикт «має бути негайно зміщений за розпалювання війни і ненависті між представниками різних релігій», — наголошується в заяві.

Офіційний Ватикан висловив «крайній жаль» у зв'язку з тим, що багато визнали його висловлювання образливим. Святий престол заявляв, що промова Папи була інтерпретована невірно. При цьому наголошувалося, що позиція голови церкви відповідає офіційній позиції католицької церкви, «яка поважає мусульман, які поклоняються єдиному Богу»[22].

14 вересня 2012 року Папа Бенедикт з офіційним візитом відвідавЛіван, щоб принести посилання миру в регіон, який роздираютьгромадянська війна в Сирії та протести ісламістів проти США в Лівії та Єгипті. Таким чином, це стало першим відвідуванням Лівану лідером католицької церкви за останні 15 років. Під час візиту Папа заявив, що відносини між християнами та мусульманами цієї країни повинні послужити взірцем для решти країнБлизького Сходу. В своїй промові Папа закликав жителів регіону до миру і засудив фундаменталізм у всіх регіонах[23].

Цікаві факти з біографії

[ред. |ред. код]

За ревність у захисті віри Католицької церкви Бенедикт XVI отримав прізвисько «залізний кардинал». Відколи з'явилася можливість фіксації пап на фото Бенедикт XVI був названий одним із найменш фотогенічних понтифіків через відсутність емоцій. Проте, саме він став першим понтифіком, який активно використовувавсоціальні мережі, вирішивши у 2012 році створити обліковий запис @Pontifex уТвіттері[19]. У 2007 році письменниця Жанна Переґо називала Бенедикта XVI справжнім «католиком» і написала ілюстровану біографічну книжку для дітей «Йозеф і Чіко: життя Папи Бенедикта XVI, яке розповідає кіт», яку розповідає його домашній улюбленець — кіт Чіко. Бенедикт XVI був дуже прив'язаний до котів, про що засвідчують усі його біографи. Кардинал Тарчізіо Бертоне, який працював пліч-о-пліч із кардиналом Йозефом Ратцинґером уРимській курії, сказав, що коти були його «великою любов'ю». Під час своєї служби як префекта Конгрегації віровчення майбутній Папа часто годував котів, які жили уватиканських садах[24].

Крім того, понтифік захоплювався класичною музикою протягом усього життя. Це спонукало його у 2009 році здійснити запис альбому сучасної класичної музики «Alma Mater» на студії, де свого часу творила легендарна«ліверпульська четвірка». У цьому альбомі папа співає та читає молитви доДіви Марії під мелодію Королівського філармонічного оркестру разом із голосами Римської філармонічної академії.[19] До одних з улюблених композиторів понтифіка належалиВольфганг Амадей Моцарт іЙоганн Себастьян Бах. На 80-тиріччя отримав особливий музичний подарунок: композитор Вольфганг Зайфен написав на його честьмесу «Missa solemnis» для мішаного хору з чотирьох-восьми голосів, симфонічного оркестру та органа.[25]

Вибрані твори

[ред. |ред. код]

Українською мовою видано десять книг Йозефа Ратцинґера.

  • Рацінґер Йосиф.Цінності в часи перемін: Долання майбутніх викликів / Пер. з нім. О. Конкевича. — Львів: Місіонер, 2006. — 168 с.ISBN 966-658-067-5.Ця книга написана перед початком понтифікату про душу сучасного світу, зорієнтованого на економіку й політику. Німецькою видана у 2005 році.
  • Бенедикт XVI (Рацінґер Йосиф).Сіль землі: Християнство й Католицька Церква в XXI столітті: Розмова Петера Зевальда з Йосифом Рацінґером / Пер. з нім. О. Конкевича. — Львів: Місіонер, 2007. — 282 с.ISBN 978-966-658-103-0. Ця книга вперше видана в Німеччині ще у 1996 році, коли Йосиф Рацінґер був кардиналом й очолював римську конгрегацію у справах віровчення.
  • Рацінґер Йосиф.Вступ до християнства: Лекції про Апостольський символ віри з новим вступним есеєм / Пер. з нім. О. Конкевича. — Львів: Місіонер, 2008. — 332 с.ISBN 978-966-658-159-7.Ця книга виникла з курсу лекцій, які автор читав своїм студентам і написана у 1968 р., з поясненням головних засад християнства, стисло викладених у формулюваннях символу віри «Вірую». Переклад здійснено за виданням 2006 року.
  • Бенедикт XVI.Бог і світ: Таїнства християнської віри. — Львів: Місіонер, 2009. — 420 с.ISBN 978-966-658-199-3.Друга книга — інтерв'ю з папою німецького журналіста Петера Зевальда.
  • Бенедикт XVI.Божа революція. — Львів: Місіонер, 2009. — 132 с.ISBN 978-966-658-200-6.Збірка промов Папи Бенедикта XVI під час та з нагоди проведення XX Всесвітніх днів молоді.
  • Бенедикт XVI.Нова пісня Господеві: Віра в Христа та Літургія у наш час. — Львів: Місіонер, 2009. — 264 с.ISBN 978-966-658-250-1.
  • Бенедикт XVI.Ісус з Назарету, ч. І:Від хрещення в Йордані до Переображення / Пер. з нім. О. Конкевича. — Львів: Місіонер, 2009. — 412 с.ISBN 978-966-658-182-5.Це перша частина задуманого автором глибокого дослідження і охоплює період від Хрещення в Йордані до Переображення.
  • Бенедикт XVI.Ісус з Назарету, ч. ІІ:Від в'їзду в Єрусалим до Воскресіння. — Львів: Місіонер, 2013. — 288 с.ISBN 978-966-658-245-7.Друга частина трилогії.
  • Бенедикт XVI.Ісус з Назарету: Пролог. Дитячі роки Ісуса. — Львів: Місіонер, 2013. — 116 с.ISBN 978-966-658-298-3.Остання з трилогії.
  • Бенедикт XVI.Світло світу: Папа, Церква і знаки часу. — Львів: Місіонер, 2015. — 224 с.ISBN 978-966-658-337-9.Третя книга-інтерв'ю папи Бенедикта XVI з німецьким журналістом Петером Зевальдом.

Енцикліки

[ред. |ред. код]

Почесні звання

[ред. |ред. код]

Бенедикт XVI єпочесним доктором 10 навчальних закладів:

Див. також

[ред. |ред. код]

Примітки

[ред. |ред. код]
  1. Deutsche NationalbibliothekRecord #118598546 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Discogs — 2000.
  4. абвгдCatalog of the German National Library
  5. Former Pope Benedict XVI dies at 95 — 2022.
  6. Benedikt XVI. ist tot: Emeritierter Papst //DIE ZEIT / Hrsg.:Zeitverlag — 2022.
  7. Pope Benedict XVI — 2015.
  8. (unspecified title)ISBN 978-0-313-35124-2
  9. LIBRISКоролівська бібліотека Швеції, 2016.
  10. абCatholic-Hierarchy.orgUSA: 1990.
  11. абвWho's who(untranslated), 1849. — ISSN0083-937X
  12. Pas L. v. Genealogics — 2003.
  13. Помер Йозеф Ратцингер — папа римський на спокої Бенедикт XVI. 31 грудня 2022.
  14. абPope Benedict XVI announces his resignation at end of month. Архіворигіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 11 лютого 2013.
  15. абПапа Бенедикт XVI назвав себе пілігримом і назавжди залишив Ватикан // ТСН. Архіворигіналу за 2 березня 2013. Процитовано 28 лютого 2013.
  16. Помер Папа Венедикт XVI.Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви(укр.). Процитовано 1 січня 2023.
  17. абБенедикт XVI у цифрах(англ.). Процитовано 1 січня 2023.
  18. Папа Бенедикт XVI пояснив своє рішення про зречення. Архіворигіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 11 лютого 2013.
  19. абвПапа Венедикт XVI — вірний співробітник правди. Частина І.Українська Греко-Католицька Церква(укр.). Процитовано 3 січня 2023.
  20. абПохорон Бенедикта XVI відбудеться 5 січня. Його очолить Папа Франциск - РІСУ.Релігійно-інформаційна служба України(укр.). Процитовано 2 січня 2023.
  21. Умер Йозеф Ратцингер — папа римский на покое Бенедикт XVI
  22. Мусульмани вимагають «відставки» Папи Бенедикта XVI
  23. Бенедикт XVI засудив релігійний фундалізм
  24. Бенедикт XVI і його пухнасті друзі Джерело: CREDO: https://credo.pro/2023/01/336686. Credo.{{cite web}}:Зовнішнє посилання в|title= (довідка)
  25. Missa solemnis für Papst Benedikt XVI.domradio.de(нім.). Процитовано 3 січня 2023.
  26. Бенедикт XVI: музика має три джерела — любов, скорботу і зустріч з Богом. Архіворигіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 12 липня 2015.
  27. Kraków: Benedykt XVI doktorem honoris causa. Deon.pl.
  28. Lutz D. Schmadel.Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. —ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

[ред. |ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:Бенедикт XVI
Бенедикт XVI
Народився: 16 квітня 1926
Релігійні посади
Попередник:
Кардинал Юліус Дефнер
Архієпископ Мюнхенський і Фрайзінзький
1977–1982
Наступник:
Кардинал Фрідріх Веттер
Попередник:
Кардинал Франйо Сепер
Префект Конґреґації з віровчення
1981–2005
Наступник:
Кардинал Вільям Джозеф Левада
Попередник:
Кардинал Бернардин Ґантін
Декан Колеґії кардиналів
2002–2005
Наступник:
Кардинал Анджело Содано
Попередник:
Іван Павло II

Папа Римський

2005 – 2013
Наступник:
Франциск I
1.Петро (33—67)
2.Лін (67—79)
3.Анакліт (79—88)
4.Климент I (88—99)
5.Еварист (99—105)
6.Олександр I (106—115)
7.Сікст I (115—125)
8.Телесфор (125—136)
9.Гігін (136—140)
10.Пій I (140—154)
11.Анікет (154—167)
12.Сотер (168—174)
13.Елевтерій (174—189)
14.Віктор I (189—199)
15.Зеферин (199—217)
16.Калікст I (217—222)
17.Урбан I (222—230)
18.Понтіан (230—235)
19.Антер (235—236)
20.Фабіан (236—250)
21.Корнелій (251—253)
22.Луцій I (253—254)
23.Стефан I (254—257)
24.Сікст II (257—258)
25.Діонісій (259—268)
26.Фелікс I (269—274)
27.Євтихій (275—283)
28.Гай (283—296)
29.Марцелін (296—304)
30.Марцел I (308—309)
31.Євсевій (309—310)
32.Мильтіад (311—314)
33.Сильвестр I (314—335)
34.Марк (336)
35.Юлій I (337—352)
36.Ліберій (352—366)
37.Дамасій I (366—384)
38.Сиріцій (384—399)
39.Анастасій I (399—401)
40.Інокентій I (401—417)
41.Зосима (417—418)
42.Боніфацій I (418—422)
43.Целестин I (422—432)
44.Сікст III (432—440)
45.Лев I (440—461)
46.Гіларій (461—468)
47.Сімпліцій (468—483)
48.Фелікс III (483—492)
49.Геласій I (492—496)
50.Анастасій II (496—498)
51.Симах (498—514)
52.Гормізд (514—523)
53.Іван I (523—526)
54.Фелікс IV (526—530)
55.Боніфацій II (530—532)
56.Іван II (533—535)
57.Агапіт I (535—536)
58.Сільверій (536—537)
59.Вігілій (537—555)
60.Пелагій I (556—561)
61.Іван III (561—574)
62.Бенедикт I (575—579)
63.Пелагій II (579—590)
64.Григорій I (590—604)
65.Сабініан (604—606)
66.Боніфацій III (607)
67.Боніфацій IV (608—615)
68.Адеодат I (615—618)
69.Боніфацій V (619—625)
70.Гонорій I (625—638)
71.Северин (638—640)
72.Іван IV (640—642)
73.Теодор I (642—649)
74.Мартин I (649—655)
75.Євгеній I (655—657)
76.Віталіан (657—672)
77.Адеодат II (672—676)
78.Домн (676—678)
79.Агафон (678—681)
80.Лев II (681—683)
81.Бенедикт II (684—685)
82.Іван V (685—686)
83.Конон (686—687)
84.Сергій I (687—701)
85.Іван VI (701—705)
86.Іван VII (705—707)
87.Сизиній (708)
88.Костянтин (708—715)
89.Григорій II (715—731)
90.Григорій III (731—741)
91.Захарій (741—752)
Стефан II (752, без інтронізації)
92.Стефан II (752—757)
93.Павло I (757—767)
94.Стефан III (767—772)
95.Адріан I (772—795)
96.Лев III (795—816)
97.Стефан IV (816—817)
98.Пасхалій I (817—824)
99.Євгеній II (824—827)
100.Валентин (827)
101.Григорій IV (827—844)
102.Сергій II (844—847)
103.Лев IV (847—855)
104.Бенедикт III (855—858)
105.Миколай I (858—867)
106.Адріан II (867—872)
107.Іван VIII (872—882)
108.Марин I (882—884)
109.Адріан III (884—885)
110.Стефан V (885—891)
111.Формоз (891—896)
112.Боніфацій VI (896)
113.Стефан VI (896—897)
114.Роман (897)
115.Теодор II (897)
116.Іван IX (898—900)
117.Бенедикт IV (900—903)
118.Лев V (903)
119.Сергій III (904—911)
120.Анастасій III (911—913)
121.Ландон (913—914)
122.Іван X (914—928)
123.Лев VI (928)
124.Стефан VII (928—931)
125.Іван XI (931—935)
126.Лев VII (936—939)
127.Стефан VIII (939—942)
128.Марин II (942—946)
129.Агапіт II (946—955)
130.Іван XII (955—964)
131.Бенедикт V (964)
132.Лев VIII (964—965)
133.Іван XIII (965—972)
134.Бенедикт VI (973—974)
135.Бенедикт VII (974—983)
136.Іван XIV (983—984)
137.Іван XV (985—996)
138.Григорій V (996—999)
139.Сильвестр II (999—1003)
140.Іван XVII (1003)
141.Іван XVIII (1003—1009)
142.Сергій IV (1009—1012)
143.Бенедикт VIII (1012—1024)
144.Іван XIX (1024—1032)
145.Бенедикт IX (1034—1044)
146.Сильвестр III (1045)
147.Бенедикт IX (1045—1046)
148.Григорій VI (1046)
149.Климент II (1046—1047)
150.Бенедикт IX (1047—1048)
151.Дамасій II (1048)
152.Лев IX (1049—1054)
153.Віктор II (1055—1057)
154.Стефан IX (1057—1058)
155.Миколай II (1058—1061)
156.Олександр II (1061—1073)
157.Григорій VII (1073—1085)
158.Віктор III (1086—1087)
159.Урбан II (1088—1099)
160.Пасхалій II (1099—1118)
161.Геласій II (1118—1119)
162.Калікст II (1119—1124)
163.Гонорій II (1124—1130)
164.Інокентій II (1130—1143)
165.Целестин II (1143—1144)
166.Луцій II (1144—1145)
167.Євгеній III (1145—1153)
168.Анастасій IV (1153—1154)
169.Адріан IV (1154—1159)
170.Олександр III (1159—1181)
171.Луцій III (1181—1185)
172.Урбан III (1185—1187)
173.Григорій VIII (1187)
174.Климент III (1187—1191)
175.Целестин III (1191—1198)
176.Інокентій III (1198—1216)
177.Гонорій III (1216—1227)
178.Григорій IX (1227—1241)
179.Целестин IV (1241—1243)
180.Інокентій IV (1243—1254)
181.Олександр IV (1254—1261)
182.Урбан IV (1261—1264)
183.Климент IV (1265—1268)
184.Григорій X (1271—1276)
185.Інокентій V (1276)
186.Адріан V (1276)
187.Іван XXI (1276—1277)
188.Миколай III (1277—1280)
189.Мартин IV (1281—1285)
190.Гонорій IV (1285—1287)
191.Миколай IV (1288—1292)
192.Целестин V (1294)
193.Боніфацій VIII (1294—1303)
194.Бенедикт XI (1303—1304)
195.Климент V (1305—1314)
196.Іван XXII (1316—1334)
197.Бенедикт XII (1334—1342)
198.Климент VI (1342—1352)
199.Інокентій VI (1352—1362)
200.Урбан V (1362—1370)
201.Григорій XI (1370—1378)
202.Урбан VI (1378—1389)
203.Боніфацій IX (1389—1404)
204.Інокентій VII (1404—1406)
205.Григорій XII (1406—1415)
206.Мартин V (1417—1431)
207.Євгеній IV (1431—1447)
208.Миколай V (1447—1455)
209.Калікст III (1455—1458)
210.Пій II (1458—1464)
211.Павло II (1464—1471)
212.Сікст IV (1471—1484)
213.Інокентій VIII (1484—1492)
214.Олександр VI (1492—1503)
215.Пій III (1503)
216.Юлій II (1503—1513)
217.Лев X (1513—1521)
218.Адріан VI (1522—1523)
219.Климент VII (1523—1534)
220.Павло III (1534—1549)
221.Юлій III (1549—1555)
222.Марцелл II (1555)
223.Павло IV (1555—1559)
224.Пій IV (1559—1565)
225.Пій V (1566—1572)
226.Григорій XIII (1572—1585)
227.Сікст V (1585—1590)
228.Урбан VII (1590)
229.Григорій XIV (1590—1591)
230.Інокентій IX (1591)
231.Климент VIII (1592—1605)
232.Лев XI (1605)
233.Павло V (1605—1621)
234.Григорій XV (1621—1623)
235.Урбан VIII (1623—1644)
236.Інокентій X (1644—1655)
237.Олександр VII (1655—1667)
238.Климент IX (1667—1669)
239.Климент X (1670—1676)
240.Інокентій XI (1676—1689)
241.Олександр VIII (1689—1691)
242.Інокентій XII (1691—1700)
243.Климент XI (1700—1721)
244.Інокентій XIII (1721—1724)
245.Бенедикт XIII (1724—1730)
246.Климент XII (1730—1740)
247.Бенедикт XIV (1740—1758)
248.Климент XIII (1758—1769)
249.Климент XIV (1769—1774)
250.Пій VI (1775—1799)
251.Пій VII (1800—1823)
252.Лев XII (1823—1829)
253.Пій VIII (1829—1830)
254.Григорій XVI (1831—1846)
255.Пій IX (1846—1878)
256.Лев XIII (1878—1903)
257.Пій X (1903—1914)
258.Бенедикт XV (1914—1922)
259.Пій XI (1922—1939)
260.Пій XII (1939—1958)
261.Іван XXIII (1958—1963)
262.Павло VI (1963—1978)
263.Іван Павло I (1978)
264.Іван Павло II (1978—2005)
265.Бенедикт XVI (2005—2013)
266.Франциск (2013—2025)
267.Лев XIV (2025 — понині)
Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
AAR12456927 ·Autoritats UBa1311367 ·BanQ0000674582 ·BAVADV10220240 ·BIBSYS5074964 ·BLBNB000566740,000388758 ·BNCa10437939 ·BNCHL000008915,000229977 ·BNEXX915528 ·BNF11921205s ·BNMM000043399 ·CANTIC981058521420106706 ·CCAB000036477,000627571 ·CiNiiDA05458367 ·CONOR.AL3228774 ·CONOR.SI7389539 ·CONOR.SR21095 ·CUT106731 ·DBC87097968112915 ·EGAXAvtls3625337 ·ERRRa11503816 ·FAST1427451 ·Freebase/m/09wpt ·GND118598546 ·GTAA144750 ·ICCUCFIV021816 ·ISNI0000000121458385 ·J9U987007298393505171 ·KANTO000124994 ·KRNLKKAC200508795 ·LCCNn79106175 ·LIBRISljx03z2406sfkdl ·LIHLNB:2r0;=BK,LNB:V*90633;=BH ·LNB000104018 ·LNL44203 ·MAK9810559620505606,9810673362905606 ·N6Ivtls000318547 ·NCFncf10531018 ·NDL01054289,00453736 ·NKCjn20000604572 ·NLA954591 ·NLG199265,187315,61797 ·NLI000235399 ·NLP: a0000001822270, a0000001181122 ·NSK000388392,000010040 ·NTA073970093 ·NUKATn2005098276 ·OpenVlacc000000204 ·PTBNP57156 ·PUSC7255 ·PUST61237 ·REROA011431768,A010138601 ·RILM52902 ·RISMpeople/41021209 ·RRL151690 ·SEARCH28435 ·SELIBR266344 ·SHARE181463,476795 ·SKMASNLvtls004766305 ·SNK163008 ·SUDOC027090396 ·UIY000083215 ·URBS9667,282735,195241 ·VcBA495/21092 ·VIAF102167198,257054839,240954869 ·РНБ7747050
Отримано зhttps://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бенедикт_XVI&oldid=45971445
Категорії:
Приховані категорії:

[8]ページ先頭

©2009-2025 Movatter.jp