Колір барвників залежить від того, що вони вибірно поглинають частинусвітлових хвиль видимогоспектра, а решту відбивають.Хімічний склад барвників характерний наявністю в їхніхмолекулах ланцюгів спряження (чергування простих та подвійних зв'язків) і ароматичних або гетероциклічних ядер зауксохромами (див.Кольорознавство).
До середини19 століття вживалися барвники рослинного або тваринного походження. Найважливіші з них алізариновий червоний з коренівмарени таіндиго синій з листя індигоноски (Indigofera tinctoria). У 50-х рр. минулого століття одержано перші синтетичні барвники звуглеводнівкам'яновугільної смоли:фуксин,мовеїн та інші. 1869 з антрацену було синтезованоалізарин, 1870 — індиго. Потім було відкрито азобарвники і сірчасті барвники.
На кінець XIX століття природні барвники були цілком замінені синтетичними.
Кубові, нерозчинні у воді, фарбують після попереднього відновлення барвники до «лейкосполук», розчинних улугахкубозолі та індигозолі, розчинні у воді, похіднілейкосполук кубових барвники
Іншомовні назви барвників довільні і здебільшого визначають лише їхній колір.
До 1992 року в назвах барвників зазначався спосіб вживання барвника, колір, іноді стійкість забарвлення,відтінок та інші властивості, наприклад кислотний рожевий М (М — закріплюється солямиміді), кислотний жовтий тривкий.
Барвник, до молекул якого входять полярні угруповання (як, наприклад, хлорзаміщені азагетероцикли, SO2(CH2)2OSO3Na, n-NHCOCH=CH2 та ін.), які здатні утворювати з функційними групами волокон (OH, SH, NH2) ковалентні зв'язки, завдяки чому такий барвник міцно утримується на волокні (наприклад, моноазобарвники, антрахінонові, фталоціанінові барвники). Є водорозчинним, використовується для забарвлення вовни, натурального шовку, целюлозних і поліамідних матеріалів
Барвники, що використовуються для класифікації бактерій. Наприклад, залежно від забарвлення, бактерії поділяють на грампозитивні (темнофіолетове забарвлення з генціаніном фіолетовим) та грамнегативні (червоне забарвлення з фуксином)
Хімія барвників: Навчальний посібник(PDF)(укр.) (вид. укл.: Ягодинець П. І., Скрипська О. В., Андрійчук Ю. М.). Чернівці: ЧНУ. 2019. с. 92. Архіворигіналу(PDF) за 20 березня 2022. Процитовано 29 травня 2022.
Є. Р. Лучкевич, М. П. Матківський (2016).Зміст(PDF).Хімія проміжних продуктів і органічних барвників (вид. навч. пос. для вищ. навч. закл.). ІваноФранківськ: ДВНЗ «Прикарп. нац. ун-т ім. В. Стефаника».ISBN978-966-8969-76-8. Процитовано 29 травня 2022. 356 с.
Фармацевтична хімія : [арх. 11 березня 2021] : підручник / ред. П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — С. 67,218,285,477. — 560 с. —ISBN 978-966-382-113-9.
Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу «Хімія і технологія органічних барвників і люмінофорів» для студентів спеціальності 161 «Хімічні технології та інженерія» денної та заочної форм навчання / уклад.: Т.В. Фалалєєва, В.Б. Дістанов, С.О. Петров, Л.С. Мироненко, Т.В. Школьнікова − Харків: НТУ «ХПІ», 2019. − 39 с.Ел.джерело[Архівовано 27 березня 2022 уWayback Machine.]
Фармакологія: підручник (ВНЗ І—ІІІ р. а.) / І. В. Нековаль, Т. В. Казанюк. — 7-е вид., переробл. і допов. — «Медицина», 2016 — 552 с.ISBN 978-617-505-507-6 (С.58,64-65)