Плоди розвиваються тільки з жіночих квіток (двостатеві квітки безплідні) — розвиваючись, кожний ряд плодів все більше нагадує руки з багатьма пальцями, кожен з яких є товстошкірою, багатосім'яноюягодою. Розмір, колір і форма плодів можуть значно різнитись залежно від виду абосорту, але найчастіше вони довгасті, циліндричної або тригранної форми, випрямлені або загнуті. Довжина плоду варіює від 3 до 40 см, товщина — від 2 до 8 см. Колір шкірки може бути жовтим, зеленим, червоним або навіть сріблястим. М'якоть плода біла, кремова, жовта або оранжева. У незрілому стані вона тверда і клейка, але при дозріванні стає м'якою і соковитою. У культурних форм плід часто позбавлений насіння, тому рослину можна розмножувати тільки вегетативно, проте в дикорослих рослин м'якоть наповнена великою кількістю округлого або загостреного твердого насіння завдовжки 3—16 мм, при цьому його маса може бути більшою за масу м'якоті. На одній осі може розташовуватися до 300 плодів загальною масою до 50—60 кг[1]. Для бананів характерний біологічний феномен, відомий якнегативний геотропізм, — під час формування плоди під дієюсили тяжіння спрямовані вниз, проте у міру зростання під дією гормонів одна або декілька осей починають рости вертикально вгору[2]. Після закінчення плодоношення наземна частина рослини відмирає.
Природніареали основних культивованих видів бананів. АреалMusa acuminata показаний зеленим кольором,Musa balbisiana(інші мови) — помаранчевимОдна з перших письмових згадок про банани міститься в стародавніх індійських рукописахМахабхарата
Банани — одні з найдавніших культивованих рослин. Їх батьківщиною вважаються островиМалайського архіпелагу, де, як вважають учені, стародавні мешканці вирощували їх і споживали як доповнення до рибної дієти[3][4]. Подорожуючи островамиТихого океану, вони запасалися відомими їм фруктами, і таким чином сприяли розповсюдженню бананів. Першим з сучасних вчених, що встановив географічне походження бананів, став один із засновників наукової селекції, академікМ. І. Вавілов, який в 1920-х — 1930-х роках досліджував різні регіони світу і описав результати в праці «Центри походження культурних рослин»[5][6].
Перші письмові згадки про цей фрукт дійшли до нас зі священного тексту буддистів «Епічні правила Буддистів Палі» (англ.Epics of the Pali Buddhist canon), що відноситься до VI—V століття до н. е. — ймовірно, на той час банани за допомогою мореплавців вже булиінтродуковані вІндії[4]. Пізніше банани досить часто згадуються в стародавніх рукописах різними мовами. Наприклад, в індійських епосахМахабхарата іРамаяна мовиться про те, що ченцям дозволено пити напій, приготований з бананів. Банани описуються в «Природній історії рослин» старогрецького філософа і одного із засновниківботанікиТеофраста, що жив у IV столітті до н. е. Китайський тактик і письменник Янг Фе (кит.:楊阜), що жив за часів китайської династіїЛян (502—557 н. е.), в своїй «Енциклопедії диковинок»[джерело?] вперше згадує про культивування бананів у цій країні. Римський письменникПліній Старший у «Природній історії» (77 н. е.) згадує про те, щоОлександр Македонський під час свого походу до Індії в 327 до н. е. спробував цей фрукт і навіть привіз його з собою доЄвропи[7]. Якщо раніше в західному світі чіткої назви банана не простежується (греки, римляни і араби говорять про нього, як про «чудове індійське фруктове дерево»), то у Плінія Старшого він вперше згадується як «пала» (pala). Ця назва досі збереглася в одній з індійських мовмалаялам.
Деякі учені вважають, що банани були також відомі і вПівденній Америці до приходу європейців. Твердження обґрунтовуються тим, що залишки листя бананів знаходили в перуанських індіанських гробницях[4].
Вже з Індії банани були завезені вПалестину і на східне узбережжяАфрики — цього разуарабами, що активно торгувалирабами іслоновою кісткою, після 650 року н. е. (до народженняМухамеда арабам про банани відомо не було). Власне сучасна назва «банан», так чи інакше поширена у більшості сучасних європейських мов, має арабське походження і означає буквально «палець». До часу активного дослідженняЗахідної Африки європейцями, яке припадає на15 століття, банани там вже були добре відомі. Десь після 1402 року португальці привезли банани зГвінеї наКанарські острови, де зайнялися їх вирощуванням, а в1516 році — лише через 24 роки після відкриття АмерикиКолумбом — іспанці перевезли його наострів Гаїті (Еспаньйола). Цю подорож очолював іспанський місіонер чернецьТомас де Берланга.
Попри те, що в тропіках банани швидко завоювали популярність, в європейських і американських країнах з помірним кліматом вони ще довгий час залишалися вкрай рідкісним і екзотичним продуктом, оскільки однією з вимог до їх транспортування і зберігання є підтримка постійної температури не вище 14 °C[3]. Лише у другій половині19 століття, з винаходом першиххолодильних установок і будівництвом залізниць, з'явилась стабільна можливість доставки цих фруктів на північні ринки спочаткуСША, а потім і Європи. Навіть у наш час далеко не всі сорти цього фрукта придатні для експорту, і багато країн, такі якКитай,Індія,Таїланд іБразилія, вирощують банани тільки для внутрішнього споживання або експортують у незначних кількостях[7].
Як продукти харчування, банани культивують утропіках — приблизно між 30° північної і 30° південної широти[8], на висоті до 2000 м над рівнем моря. Найсприятливішими умовами для вирощування цих рослин вважають температури від 26 до 35 °C вдень і від 22 до 28 °C вночі[9]. При температурі нижче 16 °C ріст рослин значно сповільнюється, а при 10 °C — припиняється зовсім. Лише окремі сорти, такі як Раджапурі, здатні витримувати низькі температури близько 0 °C. Висота над рівнем моря, на якій рослини приживаються, залежить від довготи — зазвичай вона не перевищує 920 м, хоча нагавайському островіМауї вони ростуть на висоті до 1000 м, а вПапуа Новій Гвінеї — до 2000 м над рівнем моря[10]. Велике значення для культивування цих фруктів також має певний режим вологості — посушливий сезон не повинен тривати більше 3 місяців на рік, а середня норма опадів повинна складати не менше 100 мм на місяць[8]. У разі нетривалого похолодання бананові плантації намагаються обігрівати — затоплюють їх водою або обкурюють димом. Багато культур чутливі до сильного вітру — неглибока коренева система нездатна утримати рослину на місці; і лише листя, що рветься уздовж прожилків, зменшує тиск на рослину. Для вирощування в промислових масштабах потрібен добре дренований, бажано кислийґрунт. У ґрунті, небагатому мінеральними речовинами, рослини при хорошому догляді також будуть рости, проте в цьому випадку їх культивування може стати економічно невигідним. Врожайність плодів може досягати до 40 тис. кг на гектар площі щорічно[10].
Період повного дозрівання плодів, починаючи з посадки, зазвичай займає 10—12 місяців, а для деяких сортів — 17—19 місяців. Для плантацій вибирають як родючі землі в річкових долинах, так і рівнинні ділянки і схили пагорбів. Якщо земля не схильна доерозії, перед посадкою її добре орють.Розмноження в основномувегетативне, рідшенасінням. Як правило, посадка проводиться перед або на початкусезону дощів — у цьому випадку саджанці отримують необхідну їм кількість вологи. Щільність насаджень варіює в широких межах і залежить від багатьох факторів — наприклад, при густішій посадці поліпшується опір вітру, проте збільшується чутливість до захворювань. Загалом, на одному гектарі може зростати від 600 до 4400 рослин[8].
Під час зростання плантації ретельно прополюють — для боротьби з бур'янами використовують різноманітні методи, як, наприклад, застосуваннягербіцидів,мульчування (обкладення коріння) сухим банановим листям і навіть використовуютьгусей, які охоче поїдають деякі бур'яни, при цьому не чіпаючи бананів. Якщо ґрунти недостатньо родючі, то їх активно удобрюють; склад мінеральних речовин, які використовують для підживлення, залежить від кожного конкретного випадку — це можуть бутиазотні,калійні абофосфорнідобрива.
Коли рослини плодоносять, їх обов'язково підпирають дерев'яними або бамбуковими жердинами, щоб вони не зламалися під вагою плодів; а самі плоди для кращого збереження покривають старим сухим листям, брезентом, мішковиною або пластиковою плівкою. Зрізують плоди ще зеленими, коли вони визріли лише на 75 % — у такому вигляді вони легше транспортуються і довше зберігаються. Банани погано зберігаються, оскільки в місцях механічних пошкоджень шкірки швидко виникають потемніння, які загнивають.[11] Щоб банани не втратили свій товарний вигляд, їх обробляють лимонним соком або занурюють у вуглекислу мінеральну воду[12]. Зберігати банани треба при температурі 8-10оС, бо при нижчій температурі вони теж псуються.[11]
Як правило, одна і та ж рослина культивується протягом 5—6 років, після чого її врожайність помітно знижується; у природних умовах банани плодоносять протягом 25 років і більше[8].
Упаковка бананів на островіТенерифе, 1910 рікСортувальниці бананів уБелізі відрізають банани від гілок
Розквіт індустрії бананів бере свій початок у другій половині 19 століття, коли з винаходом холодильних установок з'явилася можливість транспортування цього товару в регіони з помірним кліматом. Її засновниками вважають двох американців — Лоренцо Бейкера (Lorenzo D. Baker) і Майнора Кейта (Minor C. Keith), які незалежно один від одного в1870 і1872 роках зайнялися транспортуванням цих фруктів з країнЛатинської Америки таВест-Індії вСША — перший доставляв товар зЯмайки вБостон, а другий заснував плантацію вКоста-Риці і перевозив продукти морем доНью-Орлеана іНью-Йорка. Перші перевезення були ризиковані — у разі несприятливого вітру кораблі затримувалися в дорозі, і товар швидко псувався[4].
Проте вже на початок 20 століття бізнес став швидко розвиватися, і з легкої руки американського письменникаО. Генрі (повість «Королі і капуста») навіть з'явився термін«бананова республіка», що відноситься до економічно слабких держав, повністю залежних від експорту цих фруктів. Бурхливе зростання індустрії продовжилося і в 20 столітті — тільки з 1961 року по 2001 рік виробництво товару зросло більш ніж у 3,5 разу[13].
У даний час банани вирощують практично в усіх країнах з вологим тропічним кліматом, головним чином українах, що розвиваються. Згідно з данимиПродовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), що займається питаннями розвитку сільського господарства, загальний обсяг вирощених бананів у світі в 2001 році ймовірно склав близько 99 млн тонн (цифра приблизна, оскільки враховує весь врожай, включаючи також присадибні ділянки). Далеко не всі країни займаються експортом цієї продукції — наприклад,Індія,Бразилія,Китай,Таїланд вирощують її лише для внутрішнього споживання[7].
Проте за об'ємом продукції Індія і Бразилія, а такожЕквадор, займають лідируючі позиції у світі — частка Індії становить 23 %, а Бразилії і Еквадору — по 9 % (середні показники 2001—2005, FAO)[13]. Близько 80 % всього експорту припадає на країни Латинської Америки — в основному, це Еквадор (28,5 %), Коста-Рика (13,9 %),Колумбія (10,0 %) іГватемала (5,8 %). Великий об'єм експорту також припадає наФіліппіни (11,7 %) (середні показники 2001—2004, FAO). Багатьом острівним державам банани приносять левову частку доходів від експорту — наприклад, уСент-Люсії вона становить майже половину (49,6 %). Основні імпортери продукції —Євросоюз (33,9 %),США (28,3 %) іЯпонія (7,1 %) (середні показники 2001—2004, FAO).
У 15 країнах з найбільшим рівнем виробництва, бананова промисловість щорічно обробляє 42 млн тонн бананів, зібраних з 2 млн гектарів.
Виробництво бананів за країною — 2005 (в млн тонн)
Всього відомо близько 500 культивованих сортів бананів, проте частина з них мало відома або більш не культивується унаслідок ураження хворобами. Найбільша у світі колекція бананів, що включає більше 470 сортів, знаходиться в муніципалітеті Ла-Ліма вГондурасі.
Диплоїди (сорти з двома гаплоїдними наборами в ядрі (2n)):
Леді Фінгер, абоДамський пальчик (Lady Finger,Date,Fig,Dedo de Dama та ін.) — рослина висотою до 7,5 м, з тонким стеблом і добре розвиненою кореневою системою. Плоди невеликі — 10—12,5 см завдовжки, ясно-жовті з червоно-коричневими штрихами, з товстою шкіркою, злегка ребристі. У зв'язці 12—20 плодів. М'якоть м'яка, дуже солодка. Широко культивується вАвстралії; також поширений вЛатинській Америці. Сорт стійкий до посухи, до панамської хвороби ірисового довгоносика (Sitophilus oryzae). У порівнянні з сортом Гро-Мішель менш транспортабельний.
Різні сорти бананів
Триплоїди (сорти з трьома гаплоїдними наборами в ядрі (3n)):
Гро-Мішель (Gros Michel) — раніше один з сортів бананів, що найбільш широко продавалися в країнах Північної Америки і Європи. Культивується в країнах Центральної Америки і Центральної Африки. Висока рослина; плоди з товстою шкіркою, великі, жовті, солодкі, з великою кількістю крохмалю. Добре транспортабельний. Сорт почав швидко деградувати під впливом грибкаFusarium oxysporum f. sp.cubense, що викликає так звану «панамську хворобу». Останнім часом практично не культивується.
Карликовий Кавендіш (Dwarf Cavendish) — невисока (1,8—2,4 м) рослина з широким листям. Стійкий до низьких (до 0 °C) температур. Плоди яскраво-жовті, середнього розміру, тонкошкірі[15]. Зовні цей сорт відрізняється тим, що, на відміну від інших, у нього при цвітінні чоловічі квітки не облітають, а засихають, при цьому залишаючись на квітконіжці. На шкірці зрілих плодів (як і у інших сортів їх групи Кавендіш) з'являються дрібні бурі плямочки. Росте вЗахідній іПівденній Африці, а також наКанарських островах. Чутливий дочорного довгоносика(інші мови) (Cosmopolites sordidus) і докруглих червів (Nematodes).
Гігантський Кавендіш (Giant Cavendish,Mons Mari,Williams,Williams Hybrid) — рослина 2,5—5 м заввишки. Порівняно з Карликовим Кавендішем плоди з товщою шкіркою і більші. Культивується наТайвані, наГавайських островах, уКолумбії,Австралії,Мартиніці іЕквадорі.
Лакатан (Lacatan,Pisang masak hijau) — найвища рослина з групи Кавендіш — висота становить 420—490 см; довжина плоду 15—20 см. Зростає наФіліппінах,Індонезії,Малайзії і наЯмайці. Листя з червоними краями. Чутливий до чорного довгоносика і круглих червів. В наш час[коли?] в промислових масштабах не вирощується, бо плоди погано зберігаються.
Плантайни виглядають помітно більшими за десертні сорти
Робуста (Robusta) — ще один сорт з групи Кавендіш, близький до сорту Лакатан, проте в порівнянні з ним більш низькорослий. У промислових масштабах культивується вБразилії,Самоа,Фіджі іАвстралії. Останнім часом все більше вирощується на островахВест-Індії і в Центральній Америці, де витісняє Лакатан і Гро-Мішель.
Валері (Valery) — одна з найвищих рослин з групи Кавендіш. За харчовими властивостями майже не відрізняється від Робусти, але плід, на відміну від інших сортів цієї групи, при приготуванні твердне і консистенцією нагадуєвіск. Стійкий до «панамської хвороби», проте чутливий до чорного довгоносика і круглих червів.
Айс-Крім (Ice Cream,Cenizo,Krie) — висока (300—450 см) рослина з довгим квітковим стеблом. Вирощується на Гавайських островах, на Філіппінах і в Центральній Америці. Плід 17,5—22,8 см завдовжки; на відміну від інших сортів, у незрілому вигляді має голубуватий з сріблястим відтінком колір, а при дозріванні стає блідо-жовтим. М'якоть біла, солодка.
Блакитна Ява(Blue Java Banana), який називають ще «банан-морозиво» — висока рослина що досягає до 600 см, із сильним стеблом, стійка до холоду та вітру. Плід 17—23 см завдовжки; має смак ванільного морозива та у зв'язку з ніжною серцевиною непридатний для експорту.[16]
Майсур (Mysore,Fillbasket,Poovan) — індійський сорт, 420—280 см заввишки; займає близько 70 % всієї банановій індустрії в цій країні. Названий на честь містаМайсур, другого за величиною в штатіКарнатака. Також вирощується вБірмі,Таїланді,Малайзії таШрі-Ланці. Стійкий до «панамської хвороби». Плоди середнього розміру, тонкошкірі, яскраво-жовті, кисло-солодкі на смак.
Раджапурі (Rajapuri) — також індійський сорт, 210—240 см заввишки. Вирощується на невеликих ділянках на периферії полів. Стійкий до сильного вітру, неродючих ґрунтів і навіть легких заморозків. У порівнянні з іншими сортами, листя ширше — до 90 см. Плід великий і дуже солодкий.
Підсмажені на вугіллі банани — традиційна форма приготування бананів на островіСуматра вІндонезії
У країнах з помірним кліматом банани найчастіше сприймаються якдесертнийпродукт, який споживають у свіжому очищеному вигляді або використовують як добавки докондитерських виробів іморозива. Проте в тропіках найчастіше знаходять застосування плантайни — банани, що вимагають попередньої термічної обробки. Близько 80 % всіх культивованих бананів відносяться саме до цієї категорії[2].
На островахКарибського моря їх варять в шкірці, при цьому іноді додаючи всілякі приправи —сіль,оцет,чорний перець,оливкову олію,цибулю,часник та ін. УКоста-Риці з них виготовляють так званий «мед» — густийсироп, що утворюється після тривалого варіння очищених плодів. Підсмажені в оливковій олії банани вважають звичайнимгарніром до різних страв. У багатьох країнах Латинської Америки (Домініканскій Республіці,Еквадорі,Гондурасі,Панамі,Перу,Колумбії,Кубі,Пуерто-Рико,Ямайці,Тринідаді і Тобаго,Нікарагуа іКоста-Риці) популярна страва під назвоюмадурос (Maduros) — стиглі і очищені плантайни розрізають на косі плястерки завтовшки 3—4 мм, посипають сіллю і смажать на олії до утворення золотисто-коричневої шкоринки. Перед вживанням кладуть на тарілку, покриту паперовим рушником. УКамеруні ця страва відома під назвоюміссол (Missole)[17]. УВенесуелі відома національна стравайо-йо (Yo-Yo) — між двома часточками смажених бананів кладеться шматочок м'якого білогосиру, і все це скріпляється дерев'яною зубочисткою.
УПолінезії і на інших островахОкеанії незрілі плоди цілком запікають на каменях. Стиглі банани розрізають на часточки, додаютькокоси або кокосовийкрем, загортають у бананове листя і запікають у печі. У Полінезії існує традиція приготування стравимасі (masi) — своєрідних консервів з бананів або плодівхлібного дерева, що заготовлюються на випадок голоду. Спочатку на дно ями стелять бананове листя. Потім до ями шарами складаються плоди, заздалегідь загорнуті в листягеліконії. Яма вкривається ще одним шаром бананового листя і зверху придавлюється гнітом. Маса, що перебродила, готова до споживання вже через місяць і зберігається протягом року. Перед споживанням її формують у вигляді печива або коржиків і запікають у печі[8][18].
На Філіппінах популярнийбанановий кетчуп, який з'явився в другу світову війну, під час японської окупації, коли звичайний томатний кетчуп був дефіцитом. Він виготовляється з банановогопюре з цукром,оцтом, спеціями і червоним харчовим барвником. УСША популярна страваBanana split (роздвоєний банан). Страва представляє із себе часточки банана, укладені на тарілку з морозивом, і збитими вершками зверху. Такий десерт часто подається після «формального»обіду в ресторані.
Крім плоду банана, вБенгалії іКералі в їжу вживається також і квітка суцвіття: або у сирому вигляді після умочування її всоус, або у вареному вигляді всупах іпідливах (т. з. керрі абокарі). Банани також йдуть на виготовленнядитячого харчування,джемів,чипсів,кексів,морозива і сурогатноїкави.Борошно з бананів є одним з компонентів кондитерських виробів. З плодів виготовляють різні напої, у тому числі іалкогольні —пиво івино. Сушені банани, відомі як «банановіфіги», можуть зберігатися достатньо тривалий час. На додаток, в їжу можуть уживатися молоді пагони рослин — наприклад, в Індії їх їдять як овочі і додають всоус карі.
Серед інших страв з бананів слід зазначити бананові чипси — легку закуску, що виробляється із зневоднених або смажених бананів, найчастішеплантанів. Вони маютьколір від жовтуватого до темно-коричневого та інтенсивний банановийсмак. Десертні сорти бананів також використовуються для виготовленняварення. З бананів також роблять сік в промисловому виробництві.
У світі відзначають День банана щорічно 10 квітня, так як вважається, що в цей день 1633 року банани з'явилися у продажу вЛондоні в крамниці аптекаря і ботаніка Томаса Джонсона.[21]
З відомих тисячі видів плодів бананів, їстівні тільки 6 видів.[22]
Існує наукова думка, що банани були першими відомими плодами на Землі.[23]
УТаїланді квіти банана вважають делікатесом, що вживають у їжу.[23]
_(4369177548).jpg)
_original_range.png)
.svg)
