Бакеу (рум.Bacău) — місто на сході Румунії в румунській Молдові, поблизу впадінняБистриці вСерет. Адміністративний центр повітуБакеу. 210,469 тис. меш., з передмістями 248,214 тис. меш. (2002). Станом на 2011 рік населення складало 196,883 тис. чоловік.
Муніципалітет Бакеу розташований на північному-сході країни, в центрально-західній частині Молдови. Географічно місто розташоване на перетині меридіана 26° 55' східної довготи з паралеллю 46° 35' північної широти. Місто перетинають європейські дороги E85 і E574, які з'єднують Бухарест, північ країни і Трансільванію.
Азуга знаходиться у помірній зоні, котра характеризуєтьсявологим континентальним кліматом. Найтепліший місяць —липень з середньою температурою 20 °C (68 °F). Найхолодніший місяць —січень, з середньою температурою -2.2 °С (28 °F).[4]
У XV столітті Бакеу входило до складуМолдавського князівства. Місто згадується у статутній грамоті молдавського воєводиОлександра від 8 жовтня1407 року, наданій львівським і подільським купцям, які мусили сплачувати тутмито[2]. За пізнішими уточненими даними грамота була видана1408 року[5]. При вивезенні сукна до Бесарабь (так у грамоті називалосякнязівство Валахія), купці повинні були сплачувати головне мито уСучаві (Сочавѣ), а крайнє мито – у Бакові (Баковѣ).
Наприкінці 14-го століття Бакеу було добре сформоване як міське поселення, одне з найуспішніших усій Молдові, що мало важливі військові та торгові переваги. Королівська резиденція часів Олександра Доброго.
Місто Бакеу було зайняте в листопаді 1467 року угорськими військами. Також Бакеу відоме своїм значенням у торгових відносинах між середньовічними: Молдовою, Трансільванією та Валахією, будучи митним пунктом.
У 1607 році Папа Павло V заснував єпархію Бакеу.
У зв’язку з демографічним та економічним зростанням Бакеу — 7 грудня 1929 року оголошено муніципалітетом.
Центр нафтового району і району лісорозробок. Деревообробний комбінат, целюлозно-паперова фабрика, виробництво нафтового устаткування, шкіряно-взуттєва, швейна, харчова (м'ясокомбінат, виробництво сухого молока, пивоварна і ін.), хімічна промисловість.[6]
↑Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.: У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин, У. Я. Єдлінська, В. Л. Карпова, І. М. Керницький, Л. М. Полюга, Р. Й. Керста, М. Л. Худаш. К.: Наукова думка, 1977—1978. Т. 1. — С. 83—84.
↑Українські грамоти XV ст. / Підготовка тексту, вступна стаття і коментарі В. М. Русанівського; Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР. Київ: Наукова думка, 1965. — С. 69.
↑Jan Reychman.Lubieniecki Walerian h. Sas (1561—1617?) //Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/4, zeszyt 75. — S. 609—610.(пол.)
↑S. Barącz. Pamiątki buczackie. — Lwów: Drukarnia «Gazety Narodowej», 1882. — 168 s. — S. 91.(пол.)
