На цій сторінці показано неперевірені зміни
| Ая | |
|---|---|
| Частина від | аккадська міфологія[d]  |
Ая абоАйя (варіанти написання a-a, а також šè-ri5-da, dšè-NIR-da) — ваккадськійміфології богиня світла, дружина сонячного богаШамаша[1]. Під час переселення аккадців до Месопотамії Ая злилася ізшумерською сонячною богинею Шерідою. Була популярно серед семітських народів, її ім'я зустрічається в списку богівУгарита і використовувалося як особисті імена (Бут. 36:24,2 Царств 3:7) та назви міст (1 Пар 7:28) уБіблії. Головними місцями культу Аї були храми під назвою Е-бабар («Білий дім») у містахСіппар[2] таЛарса.
Ая переважно виконувала роль богині світла та дружиниШамаша. Наприклад, її згадано в текстіЕпосу про Гільгамеша саме як дружину Шамаша. У 3 таблиці, колиГільгамеш планує свій похід по ліванський кедр і вбивствоХумбаби, його мати, царицяНінсун, просить Шамаша доглядати сина і охороняти його[3]. Цариця також звертається до Аї з вимогою нагадувати чоловікові про Гільгамеша, щоб Шамаш не забував про героя навіть уночі. Нінсун радить Аї нагадувати про Гільгамеша після заходу сонця, коли богиня піклується про свого чоловіка, подає йому вечерю і напої[4].
У старовавилонських адміністративних документах із околиць містаСіппар Ая разом із її чоловіком Шамашем стежить за дотриманням законів та виконує роль праведного судді. Ая і Шамаш є божествами, які «свідчать» під час укладання угод, таких як оренда поля чи будинку та видача храмових кредитів[5].
У міфі про подорожНанни в Ніппур Ая асоціюється з її культовим містомЛарса і виступає богинею, яка намагається спокусити Нанну, вмовляючи його залишити цінний вантаж, який він везе, в її місті[6]. Нанна відкидає це і продовжує подорож.
Культ Шеріди був поширений уранньодинастичний[en] тастаровавилонський[ru] періоди. Так, її згадано в текстіміфу про подорож Нанни до Ніппура, датованому старовавилонським періодом (бл. 1800 до н. е.).
Аккадське ім'я богині, Ая, зустрічається в особистих іменах ще в передсаргонівський період (XXV—XXIV ст. до н. е.). Ая була популярним божеством у старовавилонський період. У цей час уСіппарі аккадське ім'я Ая часто використовувалося як божественний елемент іменрабинь[7], що належалижрицям[6]. Аю також зображували напечатках разом із чоловікомШамашем.
У І тисячолітті до н. е. Ая згадується вновоассирійських,ахеменідських таселевкідських текстах, зокрема, у версіяхЕпосу про Гільгамеша. ВУруку вселевкідський період їй робили підношення під часноворічних ритуалів, а також просили про захист, виконуючиапотропеїчні ритуалинамбурбі[en]. Ая знову стала популярною внововавилонський[ru] період, особливо під час правління царяНабоніда, який відновив храм Шамаша та Аї в Сіппарі.
_-_EnKi_(Sumerian).jpg)