Аспасі́я (грец.Ἀσπασία,Aspasía, «бажана»; бл. 470 — 400 до н.е.) —афінськагетера, що прославилася красою і розумом[3]. Одна з найвідоміших жінокСтародавньої Греції. Справжнє ім'я невідоме. Народилася вМілеті,Іонія. Донька Аксіоха. Жила в Афінах, належачи дометеків (іногродніх).Коханка, а згодом — дружина афінського державного діячаПерікла (450 до н.е) часівПелепоннеської війни. Народила від нього сина,Перікла Молодшого. Мала власнийсалон (за іншими даними —бордель), що став інтелектуальним центром Афін і де збиралися провідні політики, діячі культури і мислителі того часу, такі якСократ. Деталі її біографії невідомі. Незначні згадки про неї знаходимо уПлутарха,Платона,Арістофана,Ксенофонта та інших. Ряд сучасних істориків сумніваються у історичності такої особи, зважаючи на суперечливість і недостатність джерел. Втім, ці поодинокі згадки проливають світло на роль жінки у грецькому суспільстві V ст. до н.е.
Аспасі́я (грец.Ἀσπασία,Aspasía,МФА: [aspaˈsiaː], «бажана») — ім'я, найімовірніше псевдонім, під яким вона відома у античних джерелах.
Аспазі́я — стара транскрипція грецького імені у ряді російських і українських джерел.
Аспасі́я Мілетська (англ.Aspasia of Miletos) — ім'я, поширене в англомовній історіографії[4].
Відома під різними прізвиськами: Омфала, Деніяра, інколиГера[5]. У комедіїЕвполіда Аспасія названа зневажливо «шльондрою» (дав.-гр.πόρνη,porne) — повією найнижчого розряду[6]; у комедіяхКратіна — «підлою наложницею» (дав.-гр.παλλαχή χυνώπί,pallachē)[7][8], або «народженою розпустою» (дав.-гр.Κατα υγοσύνη) в комедії «Хірони»[9].
Аспасія народилась близько 470 р. до н.е.[1]. Вона походила із грецького містаМілет вІонії (нині —Айдин,Туреччина) й була дочкою Аксіоха. Про це пишеПлутарх, зазначаючи одностайність у тому античних авторів[2].
Аспасія належала до стану вільних людей. Проте в деяких античних джерелах, зокрема уЕлія Арістіда, стверджується, що вона була мілетськоюполонянкою зКарії[10]. Сучасні дослідники спростовували це твердження, посилаючись на подальшу біографію гетери: якби Аспасія була невільницею-рабинею, афіняни б не визнали її сина Перікла Молодшого за законного сина і спадкоємця Перікла, і вона не могла б одружитися вдруге з Лісіклом[1][8][11]. Припускають, що теза про її карійське походження постала внаслідок наклепу на Астасію, або помилкове ототожнення її із коханкоюКіра Молодшого[8].
Про батька Аксіоха нічого невідомо. Припускають, що він був багатієм і забезпечив доньці гарну освіту[12].
Американський дослідник П. Біккнелл, спираючись на епіграфічні джерела IV ст. до н.е., висунув гіпотезу, що Аспасія була родичкою відомого афінського діячаАлківіада. Дід останнього, Алківіад Старший, буввигнаний з Афін до Мілету близько 460 до н.е. і одружився там із донькою якогось Аксіоха. Незабаром вигнанець повернувся до Афін зі своєю дружиною і її молодшою сестрою — Аспасією. Подружжя мало двох синів — Аксіоха, дядька Алківіада, і Аспасія. Дослідник припускав, що Аспасія зустрілася зі своїм майбутнім коханцем і чоловіком Періклом саме завдяки зв'язкам із родиною Алківіадів[13].
Сім'я доволі швидко переселилась в Атени, де дівчина швидко здобулаавторитет у вищих колах тогочасного суспільства. Вважають, що Аспасія завойовувала прихильність до себе своєю непересічною вродою, дивовижною грацією, вродженим розумом та непересічною освіченістю. З часом її помешкання стало місцем, куди стікались місцеві інтелектуали, талановиті митці, а також впливова та заможна знать. На такі зібрання вельможі нерідко брали із собою і своїх дружин, що здебільшого суперечило тогочасним звичаям. Серед інших її також нерідко навідував і самСократ. Невдовзі в дівчину закохався відомий політик, стратег та оратор —Перікл і, покинувши свою першу дружину, одружився з Аспасією (бл. 445 р. до Р. Х.). Варто зазначити, що після цієї події місцеві насмішки не оминули її персони: часто позаочі Аспасію називали Героєм Олімпійця-Перікла, а такожОмфалою таДеянірою нового Геркулеса. Окрім цього, вона отримувала чимало звинувачень від політичних противників Перікла. До прикладу, її вважали причиною війни між атенянами та жителямиострова Самос. Знаменитий комедіографАрістофан звинувачував саме Аспасію в початкуПелопоннеської війни, мовляв, що військові дії почалися через викрадення меггарцями деяких із її служниць. Втім, наразі такі закиди видаються безпідставними, адже сучасник тих подій видатний історикФукідід у своїй праці "Історія Пелопоннеської війни" аніяким чином не згадує ім'я Аспасії. Герміпп, комік та противник Перікла, що боявся відкрито висміювати останнього, у своїх комедіях (бл. 432 р. до Р. Х.) закидав його дружині непошанування богів. Натомість Перікл виступив проти такого наклепу на Аспасію та майстерністю свого слова переконав суддів у протилежному.
По смерті Перікла Аспасія вступила в шлюб з Лісіклом, атенським стратегом та народним вождем, який також був впливовою людиною, однак дуже скоро помер. Про пізніші роки життя Аспасії мало що відомо. Невідомо, наприклад те, чи вона була вона живою, коли її син Перікл Молодший був обраний воєначальником або коли його присудили до страти після поразки. Однак достоту відомо, що її ім'я стало знаменитим і поза межами Греції — сардський цар Кір називав її ім'ям свою фаворитку — фокеянку Мільто.[14]
Образ високоінтелектуальної жінки не був характерним для античної літератури загалом, однак все ж віднаходимо його у славнозвісному "Бенкеті"Платона. Йдеться про жрицю з Мантінеї на ім'яДіотима (грец. Διοτίμα), котра грає у творі чи не найважливішу роль. Саме вона висловлює одну з ключових ідей твору — ідеюПлатонічної любові. У перекладі з грецької ім'я Діотима (Διοτίμα ← Δίας (Зевс) + τιμή (честь)) означає «честь Зевса» або «та, яку поважає Зевс». Деякі вчені ХІХ — поч. ХХ ст. вважали, що Платон використав саме реальну особу Аспасії, другої дружини Перікла, як прототип своєї героїні Діотими, адже був неабияк вражений її непересічним розумом та кмітливістю. Проти такої гіпотези свідчить діалог Платона «Μενέξενоς» (Menexenos), де Аспасія натомість виступає як героїня під своїм власним іменем. З цього дослідники висновують, що Платон не був схильний використовувати вигадані імена і Діотима — реальна історична особа.[15]
Аспасія підкорювала чоловіків не тільки розумом, але й красою. Вона не забувала про мистецтво краси. Вона не тільки з успіхом використовувала знання косметології і мистецтва макіяжу на практиці, але і втілила свої знання у ''Трактат про збереження краси'' (у двох частинах), де вказала багато рецептів масок для лиця та волосся, засобів для омолодження та інші засоби для догляду за обличчям та тілом. У жінок ''з благородних'' у Давній Греції не було прийнято малюватись. Саме слово "косметика" має грецьке походження і означає мистецтво оздоблення і прикрашання. В щоденному догляді знатних дам були: масаж, догляд за волоссям, протирання пахощами, які привозили з Азії. Догляд в ті часи здійснювався переважно з допомогою природних засобів — оливкової олії, морської солі, найрізноманітніших трав. Якомога світлішого кольору шкіри гречанки досягали завдяки молоку, попелу букового дерева, милу з козячого жиру. Жінки використовували чорну та блакитну фарби для макіяжу очей, рум'янили щоки кармином та наносили пурпур на нігті. Але ''бойове розфарбування'' лиця вважалось поганим тоном і не допускалось. Однак не виключено, що благородні жінки таємно використовували косметологічні поради Аспасії.
...вона мала вплив на найчільніших державних діячів і домоглася того, що навіть філософи не скупилися на похвали для неї[2].
.... Що стосується Аспасії, то Перікл, як твердить дехто, відчув до неї потяг як до жінки розумної і тямкої в державних справах. Та й Сократ вряди-годи навідувався до неї разом із своїми друзями, а його знайомі приводили до Аспасії своїх дружин, щоб узяти участь у розмові з нею, хоч керувала вона закладом, що мав непристойну славу: вона-бо утримувала дівчат легкої поведінки. Есхін пише, що Лісікл, торговець худобою, людина низького походження й нікчемної вдачі, став першою особою в Афінах, тому що жив з Аспасією після смерті Перікла. У творі Платона «Менексен», хоч його початок написаний у жартівливому тоні, міститься зерно правди, а саме: ця жінка славилась тим, що багато людей в Афінах прагнули її товариства заради її ораторського хисту.[16].