Археоло́гія (грец.αρχαιος —стародавній,λογος —слово,дискурс абопричина) —наука, що вивчає давній побут та культуру людського суспільства на підставі речових пам'яток минулого, добутих розкопками.[1]
Археологія вивчає історію людства за матеріальними залишками діяльності людей. Досліджує як окремі стародавні предмети (артефакти), так і комплекси, що відкриваються завдякиархеологічним розкопкам. На основі археологічних досліджень відтворюєтьсяісторія епох, які мало або зовсім, не висвітлені писемними джерелами.[2]
Невдовзі після розкопок на Акрополі, фото1865 року зі скляного негатива.
Археологія вивчає історію суспільства за матеріальними рештками життя та діяльності людей — матеріальним пам'ятникам. Послідовність робіт полягає в попередньому аналізі місцевості, розкопках, класифікації, датуванні та інтерпретації знахідок.
1. Польові дослідження-спостереження за станомґрунту і залишків та детальної фіксації усіх об'єктів у просторі (на план) стосовно умовного репера та один одного, а також за глибиною залягання. 1.1.Розкопки — надзвичайно відповідальний процес, адже у їх процесі знищується пам'ятка.
2. Культурно-хронологічнаатрибуція (лабораторно-камеральна робота) — дослідження, датування. Пам'ятка долучається до археологічної культури чи хронологічної групи, використовуючи, у тому числі, методиархеометрії.
З розгортанням археологічних досліджень була пов'язана організація в Україні низки музеїв — Миколаївського (1806), Феодосійського (1811), Одеського (1825), Керченського (1826) таОдеського товариства історії та старожитностей (1839).
Археологічні дослідження вРосійській імперії, що свого часу контролювала більшу частину території України, були спрямовані переважно на добування найбільш коштовних та ефектних старожитностей, що вивозилися до російських імперських музеїв уМоскві таПетербурзі, або потрапляли до приватних колекцій.
У СРСР археологічні дослідження почали серйозно проводитись лише післяДругої світової війни, перш за все у районах великих будов.
Яма викопана грабіжниками археологічних пам'яток (ліворуч) у стародавньомушумерському містіКіш,Ірак. Біля ями розкидані уламки кераміки (праворуч).Траншея викопана грабіжниками археології уГватемалі.Характерні ямки на полі, викопані грабіжниками археології (Німеччина).
Грабіж (грабунок, грабування) археології є незаконним видобутком археологічних пам'яток, що включає їхнє знаходження та привласнення. Такі пограбування є основним джерелом артефактів для нелегальногоринку старожитностей та підіпільних колекцій.[4] Грабунок, як правило, передбачає або незаконне вивезення артефактів з країни їх походження, або розповсюдження награбованих товарів усередині країни.[5] Поширеність грабежу археології у країні пов'язаний з її економічною та політичною стабільністю, при цьому він зростає під час криз[6], хоча грабіж відбувається і в мирний час, адже для грабіжників таке заняття є способом заробітку[7]. Вважається, що грабіж археології найбільше поширений у так званих «археологічних країнах», таких якІталія,Греція,Туреччина,Кіпр та інші райониСередземноморського басейну, а також у багатьох регіонахАфрики,Південно-Східної Азії таЦентральної таПівденної Америки, які мають багату археологічну спадщину, значна частина якої досі невідома археологічній науці.[8] Грабунок археології не тільки незаконний; він перешкоджає доступусуспільства докультурної спадщини, фактично знищуючи її.[9]
В Україні та деякихпострадянських державах осіб, що грабують археологічну спадщину, часто називають«чо́рні археоло́ги» або«ч́орні копач́і». Саме явище загалом в Україні інколи називають«чорна археологія». В деяких інших країнах це явище можуть називати«розграбування гробниць» чи«пограбування могил» (англ.Grave robbery,ісп.Robo de tumbas,болг.Ограбване на гробници,нім.Grabraub), в Польщі —«цвинтарні гієни» (пол.Hieny cmentarne).
У багатьох країнах діють закони проти грабежу старожитностей, згідно з якими вивезення культурного об'єкта без офіційного дозволу є незаконним та вважається крадіжкою.[8]
В Україні грабіж археології єзлочином, регламентованим 298 статтеюКК України (незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини), ст. 193 КК України (незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність)[10].
Відповідно доЗакону України «Про охорону культурної спадщини» усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством (ч. 2 ст. 17).[11]
.JPG)
_at_the_ancient_Sumerian_city_of_Kish%2c_Iraq._Fragments_of_pottery_(right)_are_scattered_near_the_pit.jpg)
_-_panoramio.jpg)
.JPG)
