Антиреалізм — епістемологічна позиція ваналітичній філософії, що виставляє як критерій істинності вимогу, щоб твердження опиралося на логічні міркування, напротивагу від «реалізму», який визначає істину через відповідність незалежній зовнішнійреальності. Уперше таку позицію сформулював (і запропонував назву) британський філософМайкл Даммітт у 1960-х роках[1], намагаючись уникнути «безколірногоредукціонізму». Антиреалізм вважає зовнішню реальність гіпотетичною[2], тож не опирається на неї.
Позиція антиреалізму стосується головно об'єктів, які не можна спостерігати. Уфілософії науки сюди потрапляють, наприклад,електрони та гени, вфілософії математики — такіабстрактні поняття якчисла. У філософії математики існують два типи «реалізмів» —емпіризм таплатонізм. Емпіризм стверджує, що математика взяла числа з життєвого досвіду, тоді як платонізм вважає, що числа реальні, хоча й абстракні, тобто існують незалежно від розуму математика.Інтуїціоністська логіка, напротивагу, наводиться як приклад міркувань, на які може спертися антиреалізм. У філософії науки прикладом антиреалістичного підходу єінструменталізм.
 | Це незавершена стаття зфілософії. Ви можетедопомогти проєкту,виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
| |||||||||||||||
| |||||||||||||||
