Аневри́зма (грец.ανευρυσμα — розширення) —симптом, який визначає обмежене розширення просвітуартерії, рідшевени, що має різне походження. Також термін застосовується для означення стоншування та випинання стінки камер серця, переважнолівого шлуночка.
Аневризми поділяються насправжні танесправжні та такі, щорозшаровуються.
Справжні аневризми найчастіше спричинюєсифіліс абоатеросклероз. Утворюються всіма шарами зміненої судинної стінки.
До справжніх аневризм належитьаневризмасерця, яка являє собою обмежене випинання його стінки.
Несправжні (травматичні) аневризми виникають внаслідок ушкодження судинної стінки, найчастіше привогнепальному пораненні. У цьому разі біля артерії утворюється пов'язаний з її просвітомкрововилив, обмежений навколишнімитканинами. Останні формують стінку аневризми.[1]
Ілюстрація із зображенням розташування аневризми живота
Історично лікування артеріальних аневризм обмежувалось хірургічним втручанням або пильним очікуванням у поєднанні з контролемартеріального тиску. Принаймні, у випадку аневризми черевної аорти (АЧА) рішення не приймається без значного ризику та витрат, отже, існує великий інтерес у визначенні більш досконалих підходів до прийняття рішень, які не ґрунтуються лише на діаметрі АЧА, а охоплюють й інші геометричні та механічні тонкощі, такі як локальна товщина та напруженість стінки.[2] В останні роки (2010-і) було розроблено ендоваскулярні або малоінвазивні методики для багатьох типів аневризм. Затискачі для аневризми використовуються для хірургічного втручання, тобто для відсікання аневризм.[3]
Також застосовуються народні методи лікування, зокрема настоянка полину.
В Україні сучасний арсенал ендоваскулярних засобів доволі потужний. За наявності широкої шийки ЦА, застосовують балон-асистувальну та стент-асистувальну техніки. Для усунення гігантських, складних ЦА відповідно, використовуються потік-відхильні та інтрасакулярні стенти. Тож ендоваскулярні методики передбачають застосування широкого розбігу інструментів: спіралей, балонів, стентів, потік-відхильних та інтрасакулярних стентів.
Мікрохірургічна методика передбачає виконаннякраніотомії. Послуговуючись технікою арахноїдальної дирекції, аневризму виділяють і виконують їїкліпування.
У разі складних, гігантських ЦА, які неможливо або дуже ризиковано видаляти з кровотоку ендоваскулярними чи класичними мікрохірургічними методами, користаються реваскулярною технікою шляхом накладання екстра-інтракраніальних мікроанастомозів із наступним усуненням церебральної аневризми.
