Розвиваючиматеріалізм свого вчителя Фалеса, він визначав першоосновою всіх речей нескінченну, невизначену матерію — «апейрон». Виявом стихійноїдіалектики Анаксімандра є вчення про походження і загибель незліченних світів. Одним з перших, хоч і в наївній формі, він дав природничо-історичне пояснення утворення світу і походження людини від тварини.
Анаксімандр здійснив першу спробу створення систематичного курсу для викладаннягеометрії.
Давньоримська мозаїка вТрірі, датована початком III століття н. е., зображує Анаксімандра з сонячним годинником[9]
Анаксімандр, син Праксіада, народився на третій рік 42-їолімпіади (610 до н. е.)[10].
Встановити точну хронологію його діяльності неможливо, оскільки жодне джерело не містить прямих хронологічних вказівок.Фемістій, ритор IV століттяВізантійської імперії, згадує, що Анаксімандр був «першим з відомих греків, хто написав твір про природу». Отже, його праці належать до перших прозових творів Західного світу. На часПлатона його філософія була майже забута, і лишеАрістотель, його наступникТеофраст та кількадоксографів донесли до нас уривки знань про нього. З праць Арістотеля відомо, щоФалес, також ізМілета, передував Анаксімандру. Хоча існують суперечки щодо того, чи був Фалес учителем Анаксімандра, немає сумнівів, що його ідея про походження всього з води мала на Анаксімандра значний вплив. Безсумнівним є й те, що вже в давнину греки вважали Анаксімандра представникоммілетської моністичної школи, яку започаткував Фалес, продовжив Анаксімандр, а завершивАнаксімен[11].
Римський ритор III століттяЕліан зображує Анаксімандра як керівника мілетської колонії вАполлонії на узбережжіЧорного моря, що може свідчити про його вагоме суспільне становище і лідерські здібності[12].
Останні роки життя Анаксімандр провів як підданийперської Імперії Ахеменідів[13]. За словамиАполлодора Афінського, грецького граматика II століття до н. е., Анаксімандру було 64 роки на другий рік 58-ї олімпіади (547–546 до н. е.), і невдовзі після цього він помер[14].
Анаксімандр, крім філософського вчення, відомий тим, що першим з давньогрецьких філософів власноруч записував свої думки. Головний трактат «Про природу» до нашого часу втрачений, відомі лише фрагменти, цитованіСімпліцієм. Вважається, що за часів Арістотеля трактат зберігався в бібліотеціЛіцею, а в I ст. його копія знаходилася вАлександрійській бібліотеці. Інші — «Навколо Землі», «Про нерухомі тіла» та «Сфера» втрачені цілком[15].
На противагу Фалесу, котрий вважав, що першооснова всіх речей подібна на воду, проявляється в різних формах і є джерелом руху, Анаксімандр розробив вчення проапейрон. Ця першооснова за різними трактуваннями є або рівномірною сумішшю всіх стихій, або дечим середнім між ними. Апейрон нескінченний і невизначений, тому з нього можуть утворюватися всі речі та перетворюватися одні в одних. Апейрон вічний і йому властивий постійний рух, він приводить в рух все у світі, при цьому сам апейрон не рухає ніщо.
Анаксімандр критикував вчення Фалеса, вказуючи, що вода може бути тільки вологою, отже не може породжувати всі речі. Тому уявлення про першооснову як подобу води хибне. Натомість він пропонував, що протилежності сухе-вологе і гаряче-холодне, котрі виникають з апейрона, породжують різні стихії: Землю (сухе і холодне), Воду (вологе і холодне), Повітря (вологе і гаряче), Вогонь (сухе і гаряче).
Система світу Анаксімандра (одна з сучасних реконструкцій[16])
Згідно Анаксімандра, в центрі світобудови збирається важка стихія Землі, оточена легшою Водою, а далі Повітрям і Вогнем. Під дією Вогню Вода випаровується і з неї проступає Земля, утворюючи сушу.
Земля має форму циліндра, висота якого становить 1/3 діаметра. На його верхній основі розташований відомий грекам світ. Цей циліндр міститься у Воді, котра в свою чергу спирається на безмежний апейрон.
Навколо Землі знаходяться три порожніх кільця, наповнених Вогнем, розділені непрозорим Повітрям. В найближчому, де Вогню найменше і він найслабший, є безліч отворів, Вогонь, видимий крізь них, є зорями. Діаметр зоряного кільця в 9 чи 10 разів більший, ніж діаметр земного циліндра. В середньому кільці Вогню більше і є лише один великий отвір, який є Місяцем. Цей отвір непостійний, чим Анаксімандр пояснював зміну фаз Місяця й місячні затемнення. Діаметр кільця складає 18-19 діаметрів Землі. В третьому кільці міститься найсильніший Вогонь та отвір, що є Сонцем. Його отвір також непостійний і час від часу закривається, результатом чого є сонячні затемнення. Його діаметр — 27-28 діаметрів Землі.
Згідно з Анаксімандром, життя виникло у воді, коли з неї ще не проступила суша. Першими істотами були риби, утворені з теплої води. Людина з'явилася всередині риб як дитина і вийшла з них уже дорослою на сушу.
Мапа Землі за Анаксімандром (одна з сучасних реконструкцій)
Анаксімандр познайомив давніх греків ізгномоном, запозиченим уВавилонії. Першим накреслив карту світу з використанняммасштабу, в центрі якої перебувалаГреція, яку оточували земліЄвропи іАзії, що були тоді відомі. Карта мала форму кола, весь суходіл був оточенийокеаном. Мислитель вважав, що десь на півночі повинні бути високігори, за якими Сонце і повертає насхід. Тінь, що відкидають ці гори, є причиною феномена ночі.
↑Dandamaev, M. A. (1989).A Political History of the Achaemenid Empire. Brill. с. 153.ISBN978-9004091726.Під час правління Ахеменідів у Мілеті, який був найважливішим містом Іонії, жив видатний філософ Анаксімандр та географ і історик Гекатей.
Узбек К. М. Антична математика і становлення системних підвалин філософського раціоналізму: дис… д-ра філос. наук: 09.00.09 / Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. — К., 2005. — 39с.
Узбек К. М. Фрагменти побудови античної науки, філософії і культури. Донецьк: Східний видавничий дім, 2010. — 234 с.
.jpg)
