Назва походить відалеутського «alaxsxaq» (читатиалахсхак) — «об'єкт, на який спрямована сила моря»[5]. Спочатку Аляскою називалася тільки південно-західна частина території нинішнього штату (Аляска (затока),Аляска (півострів)). Назва закріплена з XVIII століття[6].
Першимиєвропейцями, що відвідали Аляску 21 серпня 1732 року, були члени команди бота «Св. Гавриїл» під командуванням геодезистаМ. С. Гвоздєва та підштурмана І. Федорова в ході експедиції А. Ф. Шестакова і Д. І. Павлуцького 1729—1735 років. Крім того, є уривчасті відомості про відвідування російськими людьми Америки в XVII столітті.
Від 9 липня 1799 року до 18 жовтня 1867 року Аляска з прилеглими до неї островами перебувала під управліннямРосійсько-американської компанії. Бойові дії на Далекому Сході в періодКримської війни показали повну незахищеність східних земель Російської імперії та особливо Аляски. Щоб не втратити дарма територію, яку неможливо було захистити й освоїти в осяжному майбутньому, було ухвалене рішення про її продаж.
16 грудня 1866 року вСанкт-Петербурзі відбулася спеціальна нарада, на якій були присутніОлександр II, великий князьКостянтин Миколайович, міністри фінансів і морського міністерства, а також російський посланник уВашингтоні баронЕдуард Стекль. Всі учасники схвалили ідею продажу. За пропозицією міністерства фінансів був визначений поріг суми — не менше 5 мільйонів доларів золотом. 22 грудня 1866 року Олександр II затвердив кордон території. У березні 1867 року Стекль прибув до Вашингтона й офіційно звернувся до держсекретаряВільяма Сьюарда.
Підписання договору продажу Аляски відбулося 30 березня 1867 року у Вашингтоні. Текст договору був англійською та французькою мовою. Територія площею 1 519 000 км² була продана за 7,2 млн дол. золотом, тобто по 4,74 дол. за км² (куди родючіша й сонячнаФранцузька Луїзіана, куплена у Франції в 1803 році, обійшлася бюджету США дещо дорожче — приблизно по 7 дол. за км²). Разом із землею передавалося все нерухоме майно, колоніальні архіви, офіційні та історичні документи, що стосувалися території. У договорі зазначалося, що жителі території за їхнім вибором можуть повертатися в Росію протягом трьох років; але якщо вони бажають залишитися у своїх домівках, то, за винятком нецивілізованих племен, повинні бути допущені до всіх прав, переваг і захисту громадян Сполучених Штатів[7].
Приблизно в цей час було виявленозолото. Регіон розвивався повільно аж до початкузолотої лихоманки на Клондайку у 1896 році. За роки золотої лихоманки на Алясці було видобуто близько 1000 тонн золота, що в цінах на квітень 2005 року відповідало 13—14 мільярдам доларів.
Від 1867 року Аляска перебувала у віданні військового міністерства США й мала назву «Округ Аляска», у 1884—1912 роках —«округ»[8], потім — «територія» (1912—1959), а від 3 січня 1959 року — штат США.
Від 1968 року почалося освоєння мінеральних ресурсів, особливо в районі затоки Прудо-Бей (англ.Prudhoe Bay), на південний схід відмису Барроу.
1977 року прокладено нафтопровід від затоки Прудо-Бей до портуВалдіз.
1989 року розлив нафти з танкера«Ексон Вальдез» став причиною серйозного забруднення довкілля.
Штат розташований на крайньому північному заході континенту, відділений відЧукотського півостроваБеринговою протокою, на сході межує зКанадою, на заході на невеликій ділянці Берингової протоки — з Росією. Будучи відділеною від решти штатів США територією Канади, Аляска є найбільшимексклавом у світі. Складається з материкової частини та великого числа островів:архіпелаг Олександра,Алеутські острови,острови Прібилова, острівКадьяк,острів Святого Лаврентія. Найвіддаленіші з островів Алеутського архіпелагу розташовані у Східній півкулі, тому Аляска одночасно є найсхіднішим, найзахіднішим, а на додаток ще і найпівнічнішим штатом США. ОмиваєтьсяПівнічним Льодовитим іТихим океанами. На тихоокеанському узбережжі, більшу частину якого займаєзатока Аляска — хребет Аляски; внутрішня частина — плато заввишки від 1200 м на сході і до 600 м на заході; переходить в низовину. На півночі — хребет Брукса, за яким розташована Арктична низовина.
Є діючі вулкани. У 1912 році в результаті виверження вулкана виниклаДолина Десяти тисяч димів і новий вулкан Новарупта. Північну частину штату покриваєтундра. Південніше розташовані ліси. До складу штату входить острів Малий Діомід (острів Крузенштерна) в Беринговій протоці, розташований на відстані 4 км від острова Великий Діомід (острів Ратманова), який належить Росії. Вулкани суттєво змінюють Аляску — її рельєф, конфігурацію[9].
Глобальне потепління також змінює ландшафт нашої планети. Саме такий випадок в 2025 році зафіксували вченіNASA, опублікувавши серію знімків з Аляски. Новий острів з’явився не через підйом суші з-під води, а внаслідок настільки інтенсивного танення льодовика Алсек, що вода повністю оточила частину землі, яка раніше була з'єднана з материком[10][11].
На Тихоокеанському узбережжі клімат помірний, морський, відносно м'який; в інших районах —арктичний і субарктичний континентальний, з суворими зимами.
1930 and 1940 censuses taken in preceding autumn Sources: 1910–2010, US Census Bureau[12] 2013 Estimate[13]
Хоча штат один з найменш населених у країні, у 1970-ті роки сюди переїхали багато нових жителів, залучені вакансіями в нафтовій промисловості та транспорті, а в 1980-ті роки приріст населення склав понад 36 %.
Близько 75 % населення білі, уродженці США. У штаті близько 88 тис. корінних жителів — індіанці (атапаски,хайда,тлінкіти,цімшиан),ескімоси таалеути. У штаті живе також невелике число нащадків вихідців з Російської імперії. Серед основних релігійних груп —католики,православні,пресвітеріани,баптисти таметодисти. Частка православних, що складає за різними оцінками 8-10 %, є найвищою в країні.
Останні 20 років жителі штату традиційно голосують за республіканців. Колишній губернатор штату — республіканкаСара Пейлін була кандидатом увіцепрезиденти США на виборах 2008 року приДжоні Маккейні. Наразі губернатором Аляски єМайк Данліві.
Про дослідження Аляски виселеними українськими козаками відомо з праць українських істориківМиколи Аркаса таДмитра Яворницького, а також американського історика Губерта Бенкрафта, хоч останній і вважає козаків росіянами. Згідно з Бенкрафтом, першим, хто причалив до Алеутських островів, був козак Лука Морозко, якого «пригнали туди вітри» у 1669 році.
Як наслідок пришвидшення міграційних процесів, кількість українців на Алясці невпинно зростає. За дослідженнями 2015 року, іммігранти з багатьох країн світу становили близько 7,9 % населення штату, 4,2 % з яких — українці[15].
Адміністративно-територіальна одиниця 2-го рівня (еквівалентокругів у більшості інших штатів США) на Алясці має особливу назву —боро (англ.borough).Станом на 2020 рік на Алясці налічувалося 19 організованих боро.
Проте більша частина території Аляски не має достатньої кількості населення для створення місцевого самоврядування (принаймні, зацікавленого в тому населення). 1970 року всі такі території з метою зручності керування було об'єднано в так званийнеорганізований боро. Неорганізований боро керується безпосередньо адміністрацією штату Аляска. Його площа — 837 700 км2, що майже в півтора раза перевищує територію другого за розміромштату Техас.
З метою перепису населення неорганізований боро поділили назони перепису населення. Спочатку таких зон було одинадцять, а після організаціїборо Пітерсберг (2013 року) їх залишалося десять.
Аляскинська залізниця — зв'язує міста Сьюард іФербанкс. Функціонує з 1909 року (офіційна дата відкриття — 1914 рік), довжина — 760 кілометрів. Одна з небагатьох залізниць світу, які проходять через національні парки (Деналі), і одна з небагатьох, де деякі потяги можна зупинити й підсісти на них, помахавши білою хусткою, тобто автостопом[16].
У зв'язку з важкою доступністю більшості місць штату на Алясці дуже розвинене повітряне сполучення: фактично, кожен населений пункт, у якому живуть хоча б два-три десятки жителів, має свій аеродром.
Прапор Аляски придумав 30-річний Бенні Бенсон з містаЧигнік. На синьому фоні прапора зображені вісім п'ятипроменевих зірок: сім з них символізують сузір'яВеликої Ведмедиці, а восьма —Полярну зорю.
Вперше питання про продаж Аляски США порушив генерал-губернатор Східного Сибіру графМикола Муравйов-Амурський. На той момент на Алясці проживали індіанці, які не вважали себе підданими Росії, а також близько 1,9 тисячі креолів, тоді як російськомовне населення з Російської імперії не перевищувало 800 осіб[17].
Продаж Аляски відбувся 30 березня 1867 року, коли Російська імперія передала територію Сполученим Штатам Америки за 7,2 млн доларів (приблизно за 2 центи заакр. Росія вирішила позбутися Аляски, бо вважала, що у разі війни з Великою Британією, яка тоді контролювала Канаду, її буде легко захопити. Територія була надто віддаленою, щоб ефективно її захищати й управляти, а післяКримської війни Росії також були потрібні гроші. Офіційна передача території відбулася 18 жовтня 1867 року в колишньому поселенніНово-Архангельськ (нині — містоСітка). Цю дату й досі святкують на Алясці якДень Аляски.
У романах«Біле Ікло» (1906),«Поклик предків» (1903) та багатьох інших пригодницьких книгахДжека Лондона йдеться про часизолотої лихоманки на Алясці наприкінці XIX століття. В обох романах значну частину історії показано очима тварини, що дало змогу автору описувати поведінку людей більш об'єктивно і відсторонено, і надати особливої живості описам природи Аляски.
«Велика глушина» — романКрістін Генни про переїзд сім'ї з трьох людей в Аляску в 1970-х роках, виживання, підготовку до зими та взаємодопомогу жителів Аляски.
ПоетРоберт В. Сервіс оспівував Аляску в більшості своїх поезій, завдяки чому його часто називали «БардомЮкону».
Аляска після Росії / Оксана Хомчук, Тарас Хомчук. — Київ ; Чикаґо: КВІЦ, 2016. — 893, [1] с. : іл. — (Серія «Orthodoxy in the history of America» ; т. 1). — Бібліогр.: с. 879—893. — 1000 прим. —ISBN 978-617-697-049-1
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге вид. — К.: Либідь, 2001. — 416 с. (читати онлайн[Архівовано 14 лютого 2019 уWayback Machine.])
.svg)
.svg)
