Алего́рія (дав.-гр.ἀλληγορία — іносказання) абопри́повідь[1] — утілення двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями та характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю (наприклад, лев — сила, влада чи царювання).
У художній літературі алегоричні образи найяскравіше представлені убайках ісатиричних творах. На алегорії ґрунтуютьсяпритчі,апологи,гіперболи,мораліте, які здавна використовувалися у релігійних проповідях, полемічних творах, шкільній релігійній драмі. Алегорію вживавГ. Сковорода у філософських трактатах. Двоплановість алегоричного зображення переважно з цензурних мотивів маскується підезоповою мовою, наприклад, фантазія-сатира на 2 діїВ. Самійленка «У Гайхан-бея». У драматичній поеміЛесі Українки«Оргія» під виглядом турецької провінції, окупованої римлянами Греції, зображено поневолену Україну. Алегорія, на відміну відметафори, ґрунтується не на перенесенні зовнішніх ознак і властивостей на інший предмет чи явище, а на асоціативному переосмисленні самої сутності явищ і предметів у їх сукупності. Не слід змішувати алегорію з символом, бо він буває багатозначним, а алегорія однозначно виражає суть явища чи предмета. Так само алегорія відрізняється від художнього моделювання чи уподібнення, в якому немає двоплановості зображення. Це стосується й міфу. Тому народні казки про тварин не мають алегоричного змісту, бо в них відсутня двоплановість зображення, персонажі мають характерні від природи риси (хитрість лисиці, хижацтво вовка, вайлуватість ведмедя). Вони тільки моделюють поведінку, взаємини людей (дружба, гостини, спільна праця тощо). Інше — літературні казки чи сучасні «химерно-міфологічні», «химерно-притчеві» твори: в них авторами свідомо закладена двоплановість зображення.
Приклади:
«незборимий царизмом Кавказ» — Прометей (поема«Кавказ» Т. Шевченка);
Що стосується Біблії, то існують два головні напрямки алегоризму, як форми тлумачення для пояснення змісту відповідних священних писань: для християнства — християнська Біблія, для юдаїзму — в основномуТора,Танах,Талмуд,Респонси[de] таРабинська література[en].
Юдаїзм знає чотири різних підходи до тлумачення єврейської Біблії, Танаху та священних текстів у традиції рабинського юдаїзму за класифікацією Пардеса. PaRDeS - це абревіатура класичного єврейського тлумачення текстів при вивченні Тори.
За допомогою цієї системи біблійні уривки, окрім класичного прочитання, завжди можна інтерпретувати в новому, небуквальному сенсі. Прикладом цього єЛевит 20:10, де вимагається смерть для перелюбника і перелюбниці. Особливо в ліберальному юдаїзмі ця вимога сьогодні трактується алегорично. Під перелюбом тут можна розуміти відвернення від Бога як джерела всього живого. ПідДрашем мислимі особисті погляди на значення шлюбу, а останній рівеньСод можна розуміти як містичний зв'язок між людиною і Богом.
У християнській традиції склалася концепція багатозначностіСвятого Письма, згідно з якою біблійний текст має, з одного боку, історично правдиве або вигадане (притчеве) буквальне значення (sensus litteralis), а з іншого — підлягає тлумаченню в багатозначних смислах стосовно історично постісторичних (типологічний смисл), моральних (тропологічний смисл) або есхатологічних питань (анагогічний смисл).
Алегоризм також практикувався на початку для християнської частини Біблії. Так,апостол Павло тлумачитьАгар іСару як Старий і Новий Завіт (Гал 4:21-31 Лют).Ориген пов'язуєПісню Пісень Старого Завіту з любов'ю між Христом і душею віруючої людини.Августин сформував християнську алегоричність, яка вийшла за межі Середньовіччя. Для алегоричного тлумачення Святого Письма він вимагав від перекладача знання граматики, риторики, лінгвістики, а також широких знань про речі природи, про числа і музику, але не про язичницькі міфи і язичницьку мантику або астрологію[10].
Лютер не цінував алегоричних тлумачень біблійних текстів і висміював Оригена. З іншого боку, він використовував алегорії у своїх застільних промовах і проповідях, оскільки, хоча вони й не давали слухачеві "раціонального знання про таємницю, що сталася історично, але давали йому можливість натякати на неї (allusio) і природно зворушуватися нею".
У риториці алегорія — це технічний термін. Мовна форма алегорії розуміється в риториці як риторичний троп. Як і всі тропи, він вимагає мисленнєвого стрибка від сказаного до того, що мається на увазі. Через семантичні форми similitudo (порівняння) і contrarium (контраст) вона пов'язана зметафорою, exemplum (прикладом), aenigma (загадкою), proverbium (прислів'ям),іронією,евфемізмом тощо. У риториці вона може використовуватися в багатьох аспектах, наприклад, у похвальних промовах, для аргументації, для читання лекцій, для сатири, жартів тощо.
У своїй книзіDe Oratore[en] (з лат. - про ораторське мистецтво)Цицерон приписував алегорії різні призначення: вона служила для того, щоб прояснити предмет промови або приховати його, зробити її короткою і розважити слухачів. У іншій книзі про красномовство "De institutione oratoria", яка залишалася авторитетною аж до середньовіччя,Квінтіліан виклав риторичну теорію алегорії.
Алегоричний код літератури, або Реабілітація алегорії триває: монографія / Моклиця Марія. — Київ: Кондор, 2017. — 292 с. —ISBN 978-617-7458-34-9
Алегорія / М. Чорнописький // Українська фольклористика: словник-довідник / [уклад. і заг. ред. М. Чорнописького]. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. — С. 7–8.
Бондар М. Алегорія // Шевченківська енциклопедія: в 6 т. — Т. 1 : А–В / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; редкол. : М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. — К., 2012. — С. 161—164.
Герасимчук С. Художні форми алегоричного зображення у літературі Київської Русі: дис. … канд. філол. наук : 10.01.01 / Сніжана Герасимчук. — Київ, 2014. — 181 с.
Заваринська Х. М. Алегорії наук в українській панегіричній гравюрі першої половини XVIII століття // Вісник ХДАДМ. — 2019. — #1. — С. 36-47.
Лінда С. М. Будівництво як символ. Алегорія та символіка будівництва у мистецтві тоталітарної країни / С. М. Лінда // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2004. — № 505 : Архітектура. — С. 52–56.
Українська народна пісенна алегорія: фольклористична монографія / Т. І. Колотило ; Кам'янець-Подільський національний ун-т ім. Івана Огієнка. — Кам'янець-Подільський: К-ПНУ, 2009. — 184 с. — Бібліогр.: с. 167—183. —ISBN 978-966-643-052-9
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_-_Nosce_Te_Ipsum_(Allegory_of_Vanity).jpg)
