Важливими галузями економіки штату є сільське господарство, в значній частині представлене вирощуваннямкартоплі (через що виник стереотип, що в Айдахо найбільше споживаютькартоплі фрі у світі, та що там всі повільні, як процес дозрівання картоплі), а такожгірничовидобування інауково-технічна царина. У першій половині XIX століття на цій місцевості посилено добувалосьхутро. У середині XIX століття в Айдахо були виявлені великіродовищадорогоцінних металів, серед якихзолото, що послужило поштовхом до рясного припливу першопоселенців й отримання статусу території. Офіційно статус«Штат» Айдахо став 3 липня 1890 року, 43-м за переліком. Гірничовидобуток у штаті розвинений і досі, не дивлячись на зменшення мас корисних металів. Завдяки великій кількості природних ресурсівпрізвисько Айдахо —«штат-самоцвіт» (англ.«Gem state»)[2]. Наразі штат є одним з найбільш«республіканських» в країні[3][4]. Так,губернатором штату з 2019 року є республіканецьБред Літтл[5], його попередниками були однопартійціБутч Оттер (2007—2019),Джим Ріш (2006—2007),Дірк Кемпторн (1999—2006) іФіл Батт (1995—1999).
Серед істориків немає єдиної думки щодо походження назви штату. Згідно з однією версією, 1860 рокулобіст від шахтарівДжордж Віллінґ[en] запропонувавконгресу надати новійтериторії, що нині є штатомКолорадо, ім'я «Айдахо». За його словами, мовою племенішошонів це слово означало «гірський самоцвіт» (англ.gem of the mountains). Однак у конгресі засумнівалися у доказах Віллінґа щодо походження слова, і новій території було надано ім'я «Колорадо». Показово, що одне з міст Колорадо ще 1859 року[6] отримав назву Айдахо (з 1866 року —Айдахо-Спрінгс)[7]. Пізніше Віллінґ нібито зізнався, що це слово є вигадкою[8][9].Згідно з іншою версією, слово«айдахо» (початковоангл.ee-dáh-how («і-да́-хоу»)) мовою шошонів означало фразу«сходитьСонце»; слово може також походити з мови племеніарапахо.[6] За третьою версією слово«айдахо» («ídaahę́») означає«ворог»; воно використовувалося племенематапасків для позначення племенікоманчів[10].
9 червня 1860 року по річціКолумбія було пущено пароплав, названий«Айдахо» (англ.Idaho(e))[6][11]. На його честь 1861 року було названо новостворений округАйдахо. 1863 року відтериторії Вашингтон відокремили нову територію Айдахо, названу на честь округу[12]. І 1890 року території Айдахо надали статус штату[13].
Людина з'явилася у регіоні Айдахо близько 14,500 років тому.Індіанські племена, які переважали у цьому регіоні, включалиНез-Перс (англ.Nez Perce) на півночі та Північних і ЗахіднихШошонів (англ.Shoshone) на півдні.
Першими білими людьми, які увійшли на територію Айдахо, стали члениекспедиції Льюїса і Кларка, які пройшли проходомЛемгай12 серпня1805 року[14]. У наступні роки землі Айдахо почали активно досліджуватисятраперами хутрових компаній. Крім того, територія Айдахо, тоді ще частинаОрегонської землі, стала предметом територіальної суперечки міжСША іВеликою Британією. Остаточний договір, який закріплювавОрегонську землю за США, був укладений між США і Британією лише 15 червня 1846 року[15]. До того часу хутрові ресурси значною мірою виснажилися. Але в 1850-1860-ті роки на території Айдахо виявилися найбагатші родовищазолота, що привело до бурхливого припливустарателів (що своєю чергою зумовило появу першоїзолотої лихоманки) і підстава для появи перших міст. Як наслідок, значно зросла кількість конфліктів між першопоселенцями та корінним населенням. Одним з найбільших конфліктів стало битва нарічці Бер, в ході якого в загальній кількості загинуло кілька сотень людей.
4 березня 1863 року президентАвраам Лінкольн підписав указ про створення інкорпорованої території Айдахо. Незабаром після цього в Айдахо зросло політичне протистояннямормонів і їхніх супротивників. У зв'язку з цим в 1886—1887 роках Айдахо перебував на межі поділу між штатамиВашингтон іНевада. Однак президентГровер Клівленд цього не допустив. У рамках врегулювання конфлікту в Айдахо був у тому числі заснований перший університет. За час перебування Айдахо в статусі території США його населення збільшилося в кілька разів: з 17 804 осіб в 1870 році до 88 548 у 1890 році. Крім цього, в Айдахо були проведена залізниця, телеграфний та телефонний лінії[16].
3 липня1890 Айдахо отримав статус штату, 43-го за рахунком. Перші роки існування молодого штату були затьмарені численними страйками шахтарів. Губернатору Стюненбергу навіть довелося одного разу звертатися до федеральної влади за введенням військ в Айдахо. Пізніше губернатор був убитий бомбою у дворі власного будинку. Наприкінці XIX століття — початку XX століття штат проводив прогресивну політику. Так, в 1896 і 1916 роках, ще до прийняття на федеральному рівні, в Айдахо були введені виборчі права для жінок[17] і сухий закон[18] відповідно. Сільськогосподарський сектор економіки штату серйозно постраждав під часВеликої депресії 1929 року. «Новий курс Рузвельта» отримав у штаті стриману підтримку. Губернатор Чарльз Росс, відповідальний за його просування, був радше прихильникомаграризму, ніж політики просування курсу[19].
Під часДругої світової війни в штаті було відкрито два табори дляінтернованих громадян японського походження. Перший табір був розташований за 50 кілометрів від містаКуско і діяв із середини 1943 до середини 1945 року. У ньому містилося до 265 громадян японського походження з більш ніж 20 штатів, а також зМексики,Панами таПеру[20]. Інший табір, що існує до сьогодні є історичною пам'яткоюМінідока, був розташований в пустельній місцевості в окрузіДжером. Він діяв зсерпня1942 пожовтень1945 року. Максимальна чисельність населення табору становила 9397 осіб[21].
З середини XX століття представниками влади в Айдахо стають переважно республіканці[16].
Наразі гірничий видобуток і сільське господарство, в значній частині представлене вирощуванням картоплі, продовжують залишатися важливими галузями економіки Айдахо[22].
Площа штату становить216 632 км²[23]. За цим показником Айдахо посідає 14-те місце серед інших штатів[24]. Сукупна площа водної поверхні становить 2131 км²[23], що у відносному вираженні становить 0,98 % від площі Айдахо. Протяжність штату з півдня на північ становить 264 і 771 км у найкоротшій і найдовшій частинах відповідно. Протяжність штату зі сходу на захід становить від 72 до 491 км у найвужчій і широкій частинах відповідно[25]. На півдні Айдахо межує зі штатамиЮта іНевада[26], на півночі — з канадською провінцієюБританська Колумбія[27], на сході — зі штатомВайомінґ[26] і на захід, уздовж хребтаБіттеррут, — зі штатомМонтана[28][29]. На заході штат межує зі штатамиОрегон таВашингтон. Таким чином, Айдахо межує з шістьма штатами й однією канадською провінцією.
Айдахо знаходиться на заході відконтинентального вододілу[28]. Штат налічує 8 великих геологічних провінцій. Вік наймолодших становить 16–17 млн років, найстаріших — понад 1400 млн років. Місцевість штату переважно гориста. На півдні, огинаючи центральну частину, із заходу на схід простягаєтьсядолина річки Снейк[30], яка займає близько чверті площі штату. У долині розташовуються найбільші міста штату:Нампа,Колдвелл,Айдахо-Фоллс,Покателло тощо, зокрема столиця штатуБойсе.
Скелясті гори відомі покритими снігом гірськими масивами, річковими порогами, спокійними озерами та каньйонами з крутими схилами. РічкаСнейк тече каньйоном Хеллз (2330 м), найглибшому в Північній Америці. Головні річки в Айдахо — Снейк,Клірвотер і Семон, а також значними єБойсі і Паєтт. Кілька річок є судноплавними[31]. Айдахо немає прямого сполучення з Тихим океаном. У штаті налічується понад 2000 озер. Найбільшим озером єПанд-Орей(інші мови), площею 466 км²[25].
Вищою точкою Айдахо є гораБора-Пік (3859 м), що у хребті Втраченої Річки (або Лост-Ривер (англ.Lost River))[32]. Найнижча точка (216 м) знаходиться вЛьюїстоні в місці злиття річок Клірвотер і Снейк[33][34].
Айдахо займає східний кінець Колумбійського плато, західні схилиСкелястих гір, північні відроги плоскогір'я Великого Басейну і рівнину річки Снейк. На рівнині є степи та напівпустелі, на схилах гір — ліси.
Топографічні особливості штату відбиваються в неоднорідності його клімату. Попри відстань майже за 500 км відТихого океану, на клімат Айдахо значний вплив роблять західні морські повітряні потоки, які є основним джерелом атмосферної вологи. У літні періоди повітряні маси також приносять вологу зМексиканської затоки таКарибського моря. У зимові періоди середні значення показників хмарності, опадів і температури вище, ніж на тих же широтах в континентальній частині США. Через те, що північна частина штату більш схильна до впливу морських вітрів, ніж оточена гірськими хребтами південна частина, кліматичні умови в цих регіонах відрізняються. У цілому клімат Айдахо є помірним, на півдні штату переважаєарідний клімат[35].
У північній частині штату річна норма опадів вища, ніж у південній: 76 і 33 см відповідно[36]. У зимову пору на півночі штату спостерігаються вищі значення температури і вологості, ніж на півдні. Різниця у значеннях вологості для північного і південного регіонів може сягати чотириразової. Для південно-східного регіону Айдахо середні значення температури і вологості нижчі, ніж для західного і північного регіонів відповідно.
Найхолоднішим місяцем є січень: середня температура лежить нижче за нуль, від −2 до −7 °C. Взимку в гірських районах на півночі і сході штату температура найчастіше падає нижче −30 °C. У горах випадають сильні опади: у середньому 51 см дощів та 89 см снігу. Найспекотнішим місяцем є липень, від +20 до +25 °C. Найвищі температури зазначалися в рівнинних областях штату: у долині річки Снейк і пониззі річки Клірвотер. На південному заході штату в липні температура може досягати 37 °C і вище. Найнижчу температуру в Айдахо було зазначено 18 січня 1943 року на греблі міста Айленд-Парк, яка дорівнювала −51 °C. Найвищу — 28 липня 1934 року при 48 °C.
Урагани ісмерчі трапляються вкрай рідко.Вегетаційний період різниться: близько 200 днів на північному заході штату, від 150 днів у басейнах річок Снейк, Бойсі і Пеєтт, близько 125 днів у районі міст Покателло й Айдахо-Фоллс, аж до найменшого у високогірних місцевостях, де землі використовуються переважно підпасовища[25][28][37][38].
Айдахо налічує кілька видів ґрунтів. Їх можна поділити на сім типів. Більшість плато Снейк-Рівер покрита сухим вапняним ґрунтом. Товщина його шару відносно невелика — до 15 см.Материнською породою єлес івулканічний попіл. Області з цим ґрунтом оточені районами зі схожим за складом, але темнішим і з більшою кількістю мінеральних елементів ґрунтом. У районах плато з підвищеною нормою опадів ґрунт більш глинистий. На ній практикується вирощуваннякукурудзи беззрошення. Ґрунти на півдні штату відчувають деяку нестачусірки,заліза,марганцю тацинку[39]. Ґрунтовий покрив деяких гірських долин — темний, натурально зволожений. Він утворився внаслідок перемелювання льодовиком гірських порід і з донних відкладень. Райони з товстим шаром цього ґрунту використовуються під вирощування зернових культур, а з тоншим шаром — під пасовища. Ще одним питомим видом ґрунту Айдахо є темний вологий ґрунт у річкових басейнах. Осушені райони з цим ґрунтом є дуже родючими, неосушені використовуються під пасовища або заказники водоплавних птахів[40]. «Головним» ґрунтом штату є ґрунт породитрібер[en]. Його джерелом служать наносні осадження разом із товстим шаром вулканічного попелу. Найчастіше ґрунт цього типу зустрічається на пагорбах з похилістю від 5 до 35 %[41].
В Айдахо водяться понад 40 видів мурах, у тому числі мураха-рабовласникPolyergus breviceps, внесений до«Червоний список загрозливих видів» міжнародної Червоної книгиСвітового союзу охорони природи у статусіVulnerable species (уразливі види). Серед інших мурах:Liometopum luctuosum,Formicoxenus hirticornis,Formicoxenus diversipilosus,Myrmica sp.,Formica gynocrates,Formica spatulata,Formica planipilis,Formica subnitens,Formica ciliata,Formica laeviceps[112].
У штаті з 1982 року працює Управління з нагляду за видами, що перебувають під загрозою зникнення[113].
В Айдахо налічується 30 парків штату. До них входять керований владою штату національний заповідник Сіті-оф-Рокс і 4 спільно керовані парки. Найстарішим парком штату єХейберн. Його заснували 1908 року як перший парк не тільки в Айдахо, але на всьому тихоокеанському Північному Заході[121].
Основними екорегіонами Айдахо є напівпосушливі чагарникові і трав'янистіполя, зрошувані сільгоспугіддя, вулканічні плоскогір'я і лавові долини, лісисті гори та пагорби, болота. Загалом у штаті налічується 10 великих екорегіонів, які, своєю чергою, поділяються на 71 локальний екорегіон. Географія екосистем корелює з геологічними особливостями території штату. Так, у районі геологічної провінції айдахськийбатоліт розташований відповідний відносно замкнутий екорегіон, представлений гористою місцевістю з лісами зялиці велетенської,псевдотсуґи тисолистої,модрини західної,ялини Енґельмана иялиці пухнастонасінної.Плато Снейк-Рівер також представлено окремим екорегіоном, в ньому розташована значна частка сільгоспугідь штату і вирощуються такі культури, якцукровий буряк, картопля, злакові тощо; у регіоні знаходяться пасовища. Південний захід і південний схід штату представлені посушливими степами. На півночі штату здебільшого розташований екорегіон, схожий за рисами з айдахським батолітом. Однак у ньому представлено більше видів, поширених аж до тихоокеанського узбережжя і тим самим залежних від вологи, що дметься з океану. Серед представників екорегіону на сході штату значно менше таких видів, оскільки ця місцевість отримує значно менше вологи[122].
У штаті стало виникають сильні лісові пожежі. У відрізку з 2003 по 2008 рік відбувалося в середньому 1450 пожеж на рік, внаслідок яких вигоряло в середньому по 840 000 акрів (приблизно 3360 км²). Причиною близько 50 % пожеж у відрізку з 1999 по 2008 рік ставалиблискавки. Однією з найсерйозніших за наслідками була пожежа 1910 року в північному Айдахо, коли вигоріло 3 000 000 акрів лісу (приблизно 12 000 км²) і загинуло 85 людей. Після нього влада США вирішила створити загальнонаціональну протипожежну службу. У 1966 і 1967 роках по Айдахо знову прокотилася хвиля великих пожеж, після чого фінансування протипожежних служб штату було значно збільшено. Фінансування протипожежних служб має дві мети: запобігання пожежам (на ці цілі в реченці з 1999 по 2008 рік було витрачено $66,5 млрд) і боротьбу з ними. Показник успішної боротьби з пожежами з 1983 по 2008 рік склав 94 %, проте з 1980 року неухильно зростає і сукупна площа пожеж[123].
1993 року було прийнято постанову, згідно з якою штат отримав право на самостійне управління міськими звалищамипобутових відходів[124]. На території Айдахо діє 37 міських звалищ побутових відходів у 26 округах[125]. У штаті діє жорстка система покарань за викид сміття у недозволеному місці. За засмічення приватної чи громадської території може бути накладеноадміністративний арешт строком до півроку та/абоштраф до $1000 разом з примусовими виправними роботами строком не менше восьми та не більше сорока годин. За викид сміття на автомагістралях може бути накладено штраф у розмірі $300 або арешт строком до десяти днів[126].
Стік із закинутої мідної шахти в річку Бактейл, округЛемхай
Цілковита більшість джерел питної води належить доґрунтових вод. Основними джерелами забруднення ґрунтових вод є сільгоспугіддя, на яких активно застосовуютьнітрати іпестициди. Крім того, в ґрунтові води потрапляютьмиш'як, продукти нафтопереробки та біогенні забруднювачі. Концентрація нітратів у 25 % джерел ґрунтових вод і в 16 % свердловин перевищує5мг/л (половина від максимально допустимої концентрації), у 6 % свердловин — понад10 мг/л. Основні джерела нітратів та миш'яку розташовуються на плато Снейк-Рівер, підвищена концентрація нітратів спостерігається також в агломерації містаЛьюїстон. У районах із підвищеною насиченістю нітратів у воді проживає понад 300 000 осіб. Моніторинґ забрудненості ґрунтових вод проводиться на рівні штату з частотою від 20 років, на окружному рівні з частотою 2–10 років і ситуаційно на локальному рівні[127]. У штаті іноді відбуваютьсяповені тазсуви ґрунту, особливо після сильних ураганів, що трапляються влітку чи восени, або після тривалих зимових дощів[128].
Основними джерелами забруднення повітря у штаті є електростанції, нафтоперегінні і хімічні заводи, а також — меншою мірою — урбанізовані області на плато Снейк-Рівер та на півночі штату[129][130]. В цілому ж рівень забрудненості повітря знаходиться на задовільному рівні[130].ГДКзважених частинок перевищується лише у чотирьох місцях,монооксиду вуглецю — в одному місці[131].
В Айдахо діє закон про чисте повітря. 2011 року було запропоновано запровадити нормативи щодо вмісту в повітріртути і кислих газів. Очікується, що ухвалення цих нормативів дозволить до 2016 року заощадити на охороні здоров'я від $18 до $45 млн[132].
У 1950-х і на початку 1960-х років на південному заході штату випадала значна кількістьрадіоактивних опадів. Вони були викликані випробуваннями більше 90ядерних бомб наполігоні Невади[133]. Згідно з дослідженням, проведенимНаціональним інститутом злоякісних новоутворень, з п'яти округів США, в котрих спостерігалася найбільша концентраціярадіойоду, чотири знаходяться в Айдахо:Джем,Лемхай,Блейн іКастер. Так, середня величина поглиненої дози на жителя округу Кастер склала 0,157грей. Проте, згідно з дослідженням, проведеним Національним інститутом злоякісних новоутворень 1999 року, зростання кількості випадків захворювання нарак щитоподібної залози у зазначених округах у найсхильнішої до цього ризику популяції 1948—1958 років народження помічено не було[134].
Стан ґрунтів має велике значення для сільськогосподарської складової економіки штату. Основною загрозою для ґрунтів є природна ітехногеннаерозія. До причин останньої належить відкрита технологіяфосфатних родовищ і вирубування лісових масивів. Як заходи протидії ерозії компанії, які займаються видобутком фосфатів, повертають зритий шар ґрунту на місце після закінчення розробки родовищ, а лісозаготівельні компанії висаджують нові дерева замість спиляних. Всього в Айдахо налічується 51 район з ґрунтовими[135].
За оцінкамиБюро перепису населення США, на 2017 рік чисельність населення Айдахо становила 1 716 943 осіб[1]. Середня щільність населення в штаті становить 7,3 чол./км², більш ніж в 4 рази менше середнього показника по країні. За цим показником штат знаходиться на 44 місці. За кількістю жителів Айдахо займає 39-е місце серед інших штатів[136].
Того ж року Айдахо посів четверте місце по країні за рівнем приросту населення з 2000 року. Вищі показники показали лише штатиНевада (35,1 %),Техас (21,7 %) іКаліфорнія (10 %). У 2004—2005 роках Айдахо знаходився на 3-му місці, поступаючись лишеНеваді йАризоні. За даними на 2000 року, 18,8 % жителів Айдахо малинімецьке коріння, 18,1 % —англійське, 10 % —ірландське, 8,1 % —індіанське, 5,5 % —мексиканське[140]. За даними на 2010 рік, расовий склад населення Айдахо розподілявся таким чином[138]:
білі — 89,1 %;
афроамериканці — 0,6 %;
індіанці — 1,4 %;
азійці — 1,2 %;
океанійці — 0,1 %;
дві та більше раси — 2,5 %.
Близько половини населення живе у містах. Найбільшою агломерацією штату єагломерація Бойсі[en]. Вона займає округиЕйда,Бойсі,Каньйон,Джем йОвайхі. Площа агломерації становить приблизно 30 401 км² або 14,2 % площі штату[141]. В агломерації станом на 2010 рік проживала 616 561 особа. Окрім агломерації Бойсі, в Айдахо також є агломерації містКор-д'Алейн,Айдахо-Фоллс,Покателло іЛьюїстон. Станом на 2006 рік в Айдахо налічувалося 6мікрополій. Згідно з переписом 2000 року,центр населеності штату розташований в окрузіКастер, на озеріСтенлі[en][142].
2010 року середньорічний дохід на душу населення становив $22 518. При цьому за межею бідності перебувало 13,6 % жителів. У штаті налічувалося 570 283домогосподарства[138].
Індіанці у резерваціїФорт-Холл[en], близько 1921 року
В Айдахо проживають представники племенктунаха[en],кор-д'алейн[en],не-персе,шошонів іпаютів[143]. У штаті налічується п'ять індіанських резервацій загальною площею майже 8100 км², розташованих на території 13 округів. Однією з найбільших є заснована1868 року резерваціяФорт-Холл[en]. У резерваціях діє власне правове поле, засноване на актахконгресу іпрецедентних судових рішеннях. Племена мають право приймати власні закони. Влада Айдахо має обмежену юрисдикцію в межах резервацій.
З прийняттям в Айдахо1998 року закону проазартні ігри індіанці отримали право брати участь в економічному розвитку округів, в яких розташовані їхні резервації. Як наслідок, такі галузі, як лісозаготівля, фермерство і сфера рекреаційних послуг, отримали розвиток. За даними на 2001 рік, сукупний внесок індіанських резервацій в економіку Айдахо приблизно дорівнював вкладу половини округів штату. Наприклад, плем'я кор-д'алейн є другим за величиною роботодавцем в округахКутеней іБенева, плем'я не-персе — другий за величиною в окрузіНез-Перс, а плем'я ктунаха — найбільшим роботодавцем в окрузіБаундері. Закон про азартні ігри позитивно позначився і на місцевій системі освіти; згідно з ним, 5 % від доходів від азартних ігор виділяються на розвитокосвітніх округів, що примикають до резервації[144].
Першікатолицькі тапресвітеріанські місіонери прийшли в Айдахо в період між1820 і1840 роками. З1860 року найрозповсюдженішою релігійною культурою в штаті ємормонізм, який сповідує приблизно чверть населення штату. За кількістю мормонів Айдахо займає друге місце по країні післяЮти. На північ відБойсі більшого поширення має католицтво[145].
Згідно з опитуванням, проведеним 2008 року товариствомPew Research Center, серед повнолітніх жителів 23 % є мормонами, 22 % — євангелістами, 18 % — католиками, 16 % — прихильники іншихпротестантських деномінацій[ru]; частка сповідують інші релігії, в тому числіправослав'я,іслам,буддизм,юдаїзм,індуїзм тощо, які не перевищують 3 %. Крім того, 18 % жителів штату не є прихильниками будь-якої віри[146].
Завдяки своїм історико-географічним та етнографічним особливостям у штаті склалися власні виняткові напрямки у традиціях, мистецтві, кухні тощо. Задовго до приходу європейців на землі Айдахо мешкало безлічіндіанців. Згодом безліч округів та поселень штату отримало назву за індіанськими племенами і термінологією.
Свій внесок у культурну спадщину штату зробили ігавайці: на честь найманих працівників хутрових компаній та членів експедицій зГавайських островів назвали округОвайхі. Серед маунтинменів та першопоселенців було безлічіспанців тамексиканців. Після відкриття в Айдахо в 1860—1870 роках великих родовищ на землі майбутнього штату ринули тисячікитайців, тому до 1870 року серед шахтарів більшість були китайцями. Загалом, згідно з тодішнім переписом, в Айдахо проживало ~4200 китайців (28,5 % від сукупної чисельності населення)[148][149]. Між 1900 і 1920 роками до Айдахо прибуло безлічбаскських іммігрантів. Нині уБойсі налічується найчисленнішадіаспора басків у США. 1914 року в штаті був обраний перший губернатор зєврейськими корінням,Мозес Александер.[джерело?] В Айдахо проводиться безлічярмарків, фестивалів та заходів, присвячених першопрохідникам. У містечку Шеллі кожного вересня проводиться «Щорічний день картоплі» (англ.Annual Spud Day), присвячений основній сільськогосподарській культурі штату. В Айдахо збудовано 68 кінотеатрів[150] і понад 150 музеїв[151]. Помітний вплив на кухню штату мала картопля. Існує навіть окремий сорт картоплі «айдахо», що відрізняється великим розміром і подається до столу запеченим уфользі[152].
Музика в штаті представлена багатьма жанрами, відфолку ікантрі доінді-року,хардкор-панку іглем-металу. В Айдахо з'явилися такі рок-гурти, якPaul Revere & the Raiders[156],Treepeople[en][157] іBuilt to Spill[en][158]. У штаті народилися чи виросли такі музиканти, якНіккі Сікс,Джош Ріттер[en] іРоні Блеклі. У Айдахо налічується кількасимфонічних оркестрів: симфонічний оркестр Айдахо, симфонічний оркестр Айдахо-Фоллс, симфонічний оркестр Крр-д'Алейну, громадський оркестр штату Айдахо (заснований у 1900-х роках, він є найстарішим у штаті)[159] та інші. На території штату регулярно проводяться музичні фестивалі: національний конкурс скрипалів у Вайсері, літній музичний фестиваль у Роузберрі у середині липня, музичний фестиваль гір Сотут, міжнародний музичний та танцювальний фестиваль у Берлі тощо[160].
Валовий продукт за 2010 рік становив 55,4 мільярдів доларів США. На душу населення прибуток за 2004 рік склав35 363 долари США[161]. Станом на 2008 рік економіка штату посідала 43 місце серед інших штатів, випереджаючи економікуМена і перебуваючи післяНью-Гемпшира[162].
Прибутковий податок варіюється від 1,6 % до 7,8 % для восьми податкових категорій[177].Податок з продажу у штаті становить 6 %. Крім інших товарів, оподатковуються такі:
За даними за 2008 рік, більшість працездатного населення зайнята у сферах обслуговування, торгівлі та місцевій системі правління[180]. Нижче наведено статистику щодо чисельності робочої сили та безробіття за останні роки[181].
Значна частка споживаної в Айдахоелектроенергії виробляється за допомогоювідновлюваних джерел.Викопне паливо на території штату не видобувається. 2008 року в Айдахо було вироблено і спожито відповідно 0,2 % і 0,5 % від усієї електроенергії країни[182]. Більшість електроенергії, до 80 %, імпортується з інших штатів. Попри це, ціни на електроенергію є одними з найнижчих у країні: 2005 року штат займав передостаннє місце серед інших за ціною за одиницю електроенергії та 6-те місце з кінця за ціною за одиницю обсягу природного газу. За даними 2005 року, 48 % виробленої в штаті електроенергії було отримано за допомогоюгідроелектростанцій, 42 % — спалюваннямвугілля, 8 % —природного газу, по 1 % — за допомогоюядерної енергетики та відновлюваних джерел, відмінних від води[183].
Золотий самородок укварцовій породі, здобутий в окрузіАйдах
Айдахо історично є гірничодобувним штатом. 2008 року доходи штату від продажу непаливних мінералів склали $1,07 млрд. За цим показником Айдахо посідає 24-те місце по країні з часткою 1,5 % відповідно. Станом на 2008 рік, основними видобутими непаливними породами були збагаченімолібденові руди,фосфатні породи, будівельніпісок ігравій, а такожсрібло; їхня сукупна частка склала 85 %. Крім цього, у штаті добуваютьсясвинець,щебінь івапняк, виробляєтьсяпортландцемент; сукупна їхня частка 2008 року склала 13 %. Понад третину доходу в галузі, 35 %, штату приносить продаж молібдену, срібла,цинку,міді,золота ікадмію. На 2008 рік Айдахо посідав друге місце в країні з видобуткуцеолітів, третє місце — з видобутку фосфатів, срібла і молібдену,пемзи і пуміциту, п'яте — поперліту і восьме — подорогоцінним і напівдорогоцінним мінералам[184].
Туристична сфера представлена великою кількістю гірськолижних курортів і рекреаційними послугами, пов'язаними з річками:рафтинґ,риболовля тощо. Є лижний курортСан-Веллі. Станом на 2009 рік, обіг у туристичній сфері становив понад $3 млрд, доходи — майже $500 млн, а зайнятість — 24,6 тисячі осіб[185]. Останніми роками через зниження виробництва лісоматеріалів і мінливі ціни на сільськогосподарську продукцію в економіці північного Айдахо дедалі більшу роль починає відігравати туристична складова[186].
Збройні сили, розквартовані в Айдахо, є частиноюНаціональної гвардії США. Вони поділяються на Національну гвардію ВПС Айдахо та Національну гвардію Сухопутних військ Айдахо. Гвардія ВПС представлена124-м авіаційним полком[en]. У полк входять190-та винищувальна[en],189-та транспортна[en] та 266-та ескадрилья дальньої підтримки. Чисельність особового складу гвардії ВПС становить 3000 чоловік. Штаб-квартирою гвардії є авіабазаҐовен-Філд[en] біляБойсі. Гвардію Сухопутних військ Айдахо було засновано ще 1873 року. Нині її представляють 116-та кавалерійська бригада[en], 183-й авіаційний батальйон, 204-й полк, 101-ша група захисту відзброї масового ураження, 938-й інженерний підрозділ та25-й військовий оркестр[en]. Штаб-квартира гвардії Сухопутних військ розташована у Бойсі. Гвардію штату очолюєгенерал-майор Гері Сейлер (англ.Gary Sayler). Витрати на підтримку військової інфраструктури 2009 року склали 60,2 млн доларів[187].
↑Fishes of Idaho(англ.). American Fisheries Society. Архіворигіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
↑абвIdaho's amphibians & reptiles(PDF).Nongame Wildlife Leaflet #7(англ.). Idaho Fish and Game. Архіворигіналу(PDF) за 25 серпня 2014. Процитовано 7 листопада 2010.
↑Bufo boreas(англ.). Idaho Museum of Natural History. Архіворигіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
↑Robert S. Lawrence, William J. Schull, John B. Little, Don E. Detmer, Thomas D. Pollard et al. EXPOSURE OF THE AMERICAN PEOPLE TO IODINE-131 FROM NEVADA NUCLEAR-BOMB TESTS, Review of the National Cancer Institute Report and Public Health Implications. —Вашинґтон : NATIONAL ACADEMY PRESS, 1999.
↑Partnerships(англ.). NRCS. Архіворигіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 16 листопада 2011.
↑Ancestry: 2000(PDF)(англ.). U.S. Census Bureau. Архіворигіналу(PDF) за 4 лютого 2012. Процитовано 24 жовтня 2011.{{cite web}}:Недійсний|deadlink=yesprod/2004pubs/c2kbr-35.pdf (довідка)
↑Чернов Г. В. Americana (En-Ru) (к версии ABBYY Lingvo x3) =Англо-русский лингвострановедческий словарь «Американа»-II» / Васянин М. В., Гришина О. Н., Зубанова И. В., Натаров А. Н., Санникова Е. Б., Тарханова О. А., Чернов С. Г. — 2005.
.svg)
.jpg)
