Азагаріум (Азагоріум, Азагорій) — місто часівРимської імперії, позначене на картіСарматіїКлавдія Птолемея (бл. 87 — 165) в середній течіїБорисфена (Дніпра).
Давньогрецький учений ІІ століттяКлавдій Птолемей у своїй праці про міста, що лежать уздовж течії Дніпра (Борисфена), повідомляє наступне:
| «В середині країни розташовані міста: Азагорій (56 ° - 50 ° 40), Амадока (56 ° - 50 ° 30), Сар (56 ° - 50 ° 15), Серим (57 ° - 50 °), Метрополь (56 ° - 49 ° 30)...»[1] |
На основі цих географічних даних деякі дослідники ототожнювали міста Азагорій, Метрополь і Сар з першими поселеннями на територіїКиєва. Наприклад,Максим Берлинський вважав, що Азагорій місцеві жителі називали Загір'ям, що відповідає сарматському слову «ківи» («гори»). Через півстоліття цю версію підтримавМикола Закревський: «Птолемеїв Азагоріум, — писав він, — був не чим іншим, якКиєвом. І це дає підстави вважати, що Київ було засновано набагато раніше, ніж думають сучасні історики»[2].
Але вже на початку ХХ століття вченийЮ. Кулаковський, виходячи з координат, залишених олександрійським мудрецем, висловлює думку про те, що Київ існував ще з часівПтолемея і позначений на його карті під назвою Метрополь. «Цілком можливо, що наш Київ, — пише дослідник, — був столицеюГерманаріха і саме до цього місця слід віднести спогади про „Дніпровське місто“ в різних ісландських сагах».
Цю гіпотезу рішуче відхилив київський історикМихайло Брайчевський, помітивши, що «готська столицяДанпарстад (Дніпровський місто) — неКиїв, і не можна ототожнювати стародавні гнізда протокиївських поселень зі згаданимиПтолемеєм містами Азагорієм і Метрополем». Однак вчений не виключає, що таким містом може бути Сар, назва якого, можливо, збереглася в найменуванні фортеці «Самбатас», згаданої в працях візантійського імператораКостянтина Багрянородного (Х ст.)[3].
У 1986 році київський архітектурознавецьБорис Єрофалов локалізував Азагаріум як класичний римський табір в середньовічному ядріПодолу:
| Римський табір займає центральну "ядерну" позицію, примикає до західного боку витягнутого з півдня на північ великого плану Подолу і по висоті дорівнює його третині. Північно-західний кут табору, біляЩекавиці, не просто окреслений міською вулицею, але прямим кутом продавлює, приблизно на 400 м на північ, раніше рівний плин річкиГлибочиці, очевидно змінюючи її конфігурацію. Примітно, що після класицистичного перепланування Подолу після пожежі 1811 року, річка була спрямована в колишнє русло. Тобто попередні сімнадцять століть Глибочиця під горою Щекавицею огинала прямокутник табору зі штучного рову. І табір, як і належить, в ар'єргардній частині, на півночі мав доступ до води.[4] |
Але в 2024—2025 рр. дослідник історії та архітектури Києва Дмитро Горбатюк на своєму Youtube-каналі розкритикував гіпотезу Єрофалова[5][6].