Авеста (від «awastāg» — основа) — священна книгазороастризму та його представників, послідовниківЗаратуштри, який виступав як великий реформатормаздаїзму, найдавнішої політеїстичноїрелігії іранців, і підніс культАгура-Мазди як втілення чистого добра. Це дає підставу іранським вченим, починаючи зепохисуфізму, твердити про споконвічниймонотеїзм іранців. Навпаки, певні європейські дослідники ладні протиставляти «арійський»монотеїзмБіблії. Реальна ж основа вченняЗаратуштри татексту «Авести» свідчить про те, щоАгура-Мазда мислиться невід'ємним від свого двійника, лихогоАнгроманью. Це більш нагадує рівновагуВішну йШиви віндуїзмі або універсальну схожумодель«ян-інь», ніж справжніймонотеїзм, хоча людина має бути на боці світлозоряногоАгура-Мазди.Книга містить стародавнігімни,молитви,вислови,легенди. Всього — 21 книга.
Збереглася лише чверть священного тексту, що вражає високою культурою мислення його творців, сприймається водночас і як пам'яткахудожньої літературиміфологічного характеру: тут чималопоетичних фігур, трапляються випадки початковогоримування, багатство інструментування (асоціації,алітерації) тощо.
Найдавніші частини «Авести» зберігалися спочатку в усній традиції, очевидно, ще за часів індоєвропейської спільноти[1]. Письмові записи виникли значно пізніше. В Авесті є багатоміфологічних елементів та слідів стародавніх народних уявлень. Зокрема,міфологія «Авести» паралельна до індійськихВед, але світ «Авести» є тут немов віддзеркалення: віндуїзмідеви — добрі божества, а в «Авесті» деви злі; навпаки, ахури — добрі у іранців й злі у індусів (асури). Це свідчить про духовне розмежування в давньоарійському світі, на яке й спиравсяЗаратуштра в своїй релігійнійреформі[1]. Остаточна редакція «Авести» припадає на3 ст., коли було додано коментарі — Зенд. «Авеста» складалася з 21-ї книги —Наска, які своєю чергою були науковими, юридичними, і богословськими. Кодифікованих за династії Сасанідів (III–VII ст. н. е.)
Структура «Авести» нагадує структуру будь-якої священної книги. В основі її лежать написані нібито самимЗаратуштроюгати (від gatta —пісня),молитви, які очевидно, виголошувалисяречитативом й маютьсилабічнуструктуру. Це була комбінаціявіршів іпрози, що обґрунтовували релігійнупроповідь (прозові фрагменти втрачено). Подібні структури властиві архаїчнійпоезії взагалі (пор. біблійнуКнигу Йова).Гати утворюють основуЯсни, книги молитов, яка разом з книгоюВендидад («Закон проти демонів») таВісперед (в перекладі «Всі владики») лягла в основу першої редакції „Авести“. Ця кодифікація є власне„требник“, зібраннямолитов для культової мети, причому центром культу було споживання молящими п'янкоїхаоми, загалом засудженеЗаратуштрою (пор. санскритське „сома“, українське „хміль“). Дві ж останні книги є викладом дидактично-правових норм. Цей комплекс написано 'авестійською» (давньо-іранською) мовою. Він належить до добиАршакідів (І-ІІІ ст. н. е.). Невідомо точно, коли живЗаратуштра (зIX поVI ст. до н. е.), але тут відбито реалії Давнього Ірану 1-ї пол. І тис. до н. е. Закономірне й формування«требника» навколо заратуштровихгат — однотипно утворилися буддійськийканон (навколо положень, проголошенихБуддою) та комплексНового Заповіту (центр якого — записи«логій» — повчаньІсуса).
Друга редакція зперекладом на середньо-перську (пехлевійську) мову відбулася заСасанідів (III-VII ст. н. е.) й мала на меті не богослужебні, а науково-пізнавальні цілі. За зороастрійськимміфом, Авесту продиктованопророкові самимАгура-Маздою, що відбито в формідіалогів. Та друга редакція містить «коментаторський» момент —зенд (т.зв. Авеста і Зенд); туттекст організовано з метою кращого вивчення й запам'ятовування, й це показує процес поступової «гуманізації» Авести. Очевидно, найдавніші фрагменти Авести виникли пізніше, ніж індійськаРигведа, тобто післяVII ст. н.е.. й несуть в собі вже Іранськийколорит. Тут зустрічаються відгомони найархаїчнішихмотивіварійської міфології, виклади новихміфів, елементигероїчного епосу ДавньогоІрану. Зокрема тут є поняття про стихії світла й пітьми (пор. біблійне відділення світла від темряви), уявлення про Землю-Мати й Небо-Батька (пор. грецький шлюб міжУраном таГеєю).
Сучасна Авеста поділяється на п'ять книг.
Повністю збереглась лишень книгаВендідат, де розповідається простворення світу,історію людства, є тлумачення про охорону ритуальної чистоти.
5 книг:
- Ясна — «Вшанування», зороастрійське богослужіння, центральною частиною якого єГати — в яких викладено вчення пророкаЗаратуштри.
- Відевдат — «Закон проти демонів» про створення світу, історію людства, тлумачення про охорону ритуальної чистоти.
- Вісперед — «Всі владики», доповнення до «Ясни», тут вшановуються всі охоронці благих творінь.
- Яшти — «Гімни», присвяченіАхурі-Мазді і його благим творінням.
- Хорде Авеста — «Мала Авеста», збірник щоденних молитов.
Також збереглися деякі фрагменти інших книг Авести.
Найдавніша частина «Авести» — гати (частина Ясни) вважається безпосереднім твором Заратустри (Зороастра).
У гатах (гімнах) «Авести» розрізняються п'ятьсилабічних розмірів.
Народно-поетичний струмінь свідчить, що на основі Авести мали б виникнути різнілітературні роди та види: бо, стиль відзначається пластичністю образу й тяжінням до жанровості (наприклад, опис богаВеретрагни, що постає то у вигляді вепра, «Котрий кидається уперед, з гострими зубами, Мужнього, з гострими іклами»; або ж хвалу «водам, що витікають з джерела… які подібні до вагітних матерів та дійних корів»). Але цього не сталося, бо дві редакції Авести остаточно перетворили пам'ятку на дидактично-релігійнийкодекс. А навала арабів-мусульман уVII ст., яка зруйнувала йтекст пам'ятки, вже постраждалий заАлександра Македонського (збереглися самі уламки), і давньо-іранську культурну традицію взагалі, спричинилася до того, що нова Іранськапоезія виникає вже на базі мусульманськоїментальності.
Сьогодні шанують Авесту як священну книгу лише нечисленніперси вІрані та вІндії. ВIII ст. н.е. від вчення Авести відділиласяєресьманіхеїв з власним літературнимканоном. Авеста відбиває конкретно-історичнийідеал епохи патріархального суспільства, що тільки-но перейшло від кочів'я до землеробства (лихийАнгроманью — бог зими, хвороби й кочів'я). Поняття Доброго Бога нерозривно пов'язане з добробутом, з ситим, забезпеченим життям: «Славословити Агура-Мазду і давати корм худобі — це ми вважаємо найважливішим», «Хто сіє хліб — той сіє праведність».
В описі багатого дому на першому місці пойменовано худобу й собаку, а потім дружину й дитину. Людина тут ще має риси «культ, героя», вона гідна опису лише як богатир або вождь. Перша людинаЙїма була скотарем (пор. біблійногоАвеля), вона отримала від богаМітри золотого бодця й позолочений батіг, й, одночасно врятувала світ від великого потопу, причина якого, проте, не гнів Неба, а танення снігів у степу (Йїма огороджує свого роду «крааль», що нагадує біблійнийковчег). Він же вчиняє перший гріх, поласувавши яловичиною (мотивтабу на їжу є паралельБіблії, атабу саме на яловичину свідчить про духовний зв'язок зІндією або й, ширше, з усім регіономСередземномор'я, де повсюди шанувався бик, втілення родючих сил).
Другий герой такого типу —Керсасп, який воює здраконами (мотив солярногоміфу, бо ждракон є уособлення хмари) й вчиняє перший гріх з жінкою (пор. месопотамськийепос проГільгамеша та біблійну історію гріхопадіння).Космогонія ж Авести близька своєю загадковістю до індійських міфів («В першу еру богів з Неіснуючого існуюче народилося. Тоді згодом частини світу народилися, вийшовши з Рожениці, (тої, у котрої ноги витягнено, як при родах у людини»).Елементи ассиро-вавилонської, єгипетської та грецької культури в Авесті асимільовано й перероблено часом до невпізнаності (наприклад, юнак відгадує загадки чарівника, що вказує на «сюжет Сфінкса»).
Грецький світ, що ознайомився з вченнямЗаратуштри в добугреко-перських війн, погано уявляв, з чим має справу, наприклад перське слово «маг» (жрець) стало означати чаклуна, хочазороастризм суворо забороняєчаклунство. Месопотамськаастрологія була сприйнята греками як перський досвід. Грекам ми завдячуємо й перекрученням імен Авести (Зороастр —Заратуштра.Ормузд —Агура-Мазда,Аріман —Ангроманью).
Важливо відзначити, що Авеста мала увійти в свідомість давніх юдеїв, які після вавилонського полону опинилися в складіПерської імперії, після перемоги персів надВавилоном. Якщо згадати, що перша кодифікація біблійного канону відбувається заЕздри (V ст. до н. е.), можна припустити якщо не вплив зороастризму на юдеїв, то полеміку з його положеннями (зокрема ігнорування персони та ієрархії злих демонів уБіблії).
Особлива тема — зв'язок уявлень, котрі відбилися в Авесті, з слов'янським світом: адже від скіфів до нас прийшли не лише «дивь», що «кличе вьрьху древа» («Слово о полку Ігоревім»), але й самі ключові слова релігії«Бог» (від «бхага» звідси ж комплекс слів «багатий», «багатир») та«диявол» (від «дев»). Численні приклади запозичень з Іранських джерел визначали дослідники й у давньо українському фольклорі (хмара-змій і т.п).
З кін. XIX ст. спостерігається своєрідна міфологізація Авести, котру часом використовують у річищімодернізму як обґрунтування антихристиянських поривань.Ф.Ніцше, проголосивши «смерть Бога», вкладає своюпроповідь індивідуалізму в устаЗаратуштри, абстрагуючись від реальної аксіології пам'ятки. Цікаво, що в Радянському Союзі, де булодифамовано ім'я Іранського пророка (саме завдякиНіцше),Заратуштра часом згадується як уособлення доброчинності, як аналогХриста (наприклад, у«Дванадцяти стільцях»І.Ільфа таЄ.Петрова: «Дав би тобі у рило, але Заратуштра не дозволяє»). Останніми роками в Україні й, почасти, за кордоном спостерігається нова міфологізація Авести, яку проголошено органічною частиною української культурної спадщини (Л.Силенко,С.Плачинда та ін.).
Вперше перекладена «Авеста» і видана в ЄвропіАнкетіль-Дюперроном (1771).
- Авеста // Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва,В. І. Теремка. — К.:ВЦ «Академія», 2007
- Лексикон загального та порівняльного літературознавства. — Чернівці: Золоті литаври, 2001. — С.12-13
- ↑абЛексикон загального та порівняльного літературознавства. — Чернівці: Золоті литаври, 2001. — С.12-13
