Movatterモバイル変換


[0]ホーム

URL:


Перейти до вмісту
Вікіпедія
Пошук

Авеста (релігія)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено зАвеста)

Статус версії сторінки

На цій сторінці показано неперевірені зміни

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:Авеста (значення).
Авеста
Зображення
Видання або перекладиQ113292230? Редагувати інформацію у Вікіданих
АвторЗаратуштра Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце публікаціїДержава Сасанідів Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова твору або назвиавестійська мова Редагувати інформацію у Вікіданих
Події розгортаються в місцевостіПерська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Історичний періодДержава Сасанідів Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Авеста уВікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Авеста  (від «awastāg» — основа) — священна книгазороастризму та його представників, послідовниківЗаратуштри, який виступав як великий реформатормаздаїзму, найдавнішої політеїстичноїрелігії іранців, і підніс культАгура-Мазди як втілення чистого добра. Це дає підставу іранським вченим, починаючи зепохисуфізму, твердити про споконвічниймонотеїзм іранців. Навпаки, певні європейські дослідники ладні протиставляти «арійський»монотеїзмБіблії. Реальна ж основа вченняЗаратуштри татексту «Авести» свідчить про те, щоАгура-Мазда мислиться невід'ємним від свого двійника, лихогоАнгроманью. Це більш нагадує рівновагуВішну йШиви віндуїзмі або універсальну схожумодель«ян-інь», ніж справжніймонотеїзм, хоча людина має бути на боці світлозоряногоАгура-Мазди.Книга містить стародавнігімни,молитви,вислови,легенди. Всього — 21 книга.

Збереглася лише чверть священного тексту, що вражає високою культурою мислення його творців, сприймається водночас і як пам'яткахудожньої літературиміфологічного характеру: тут чималопоетичних фігур, трапляються випадки початковогоримування, багатство інструментування (асоціації,алітерації) тощо.

Історія

[ред. |ред. код]

Найдавніші частини «Авести» зберігалися спочатку в усній традиції, очевидно, ще за часів індоєвропейської спільноти[1]. Письмові записи виникли значно пізніше. В Авесті є багатоміфологічних елементів та слідів стародавніх народних уявлень. Зокрема,міфологія «Авести» паралельна до індійськихВед, але світ «Авести» є тут немов віддзеркалення: віндуїзмідеви — добрі божества, а в «Авесті» деви злі; навпаки, ахури — добрі у іранців й злі у індусів (асури). Це свідчить про духовне розмежування в давньоарійському світі, на яке й спиравсяЗаратуштра в своїй релігійнійреформі[1]. Остаточна редакція «Авести» припадає на3 ст., коли було додано коментарі — Зенд. «Авеста» складалася з 21-ї книги —Наска, які своєю чергою були науковими, юридичними, і богословськими. Кодифікованих за династії Сасанідів (III–VII ст. н. е.)

Структура «Авести»

[ред. |ред. код]

Перша редакція

[ред. |ред. код]

Структура «Авести» нагадує структуру будь-якої священної книги. В основі її лежать написані нібито самимЗаратуштроюгати (від gatta —пісня),молитви, які очевидно, виголошувалисяречитативом й маютьсилабічнуструктуру. Це була комбінаціявіршів іпрози, що обґрунтовували релігійнупроповідь (прозові фрагменти втрачено). Подібні структури властиві архаїчнійпоезії взагалі (пор. біблійнуКнигу Йова).Гати утворюють основуЯсни, книги молитов, яка разом з книгоюВендидад («Закон проти демонів») таВісперед (в перекладі «Всі владики») лягла в основу першої редакції „Авести“. Ця кодифікація є власне„требник“, зібраннямолитов для культової мети, причому центром культу було споживання молящими п'янкоїхаоми, загалом засудженеЗаратуштрою (пор. санскритське „сома“, українське „хміль“). Дві ж останні книги є викладом дидактично-правових норм. Цей комплекс написано 'авестійською» (давньо-іранською) мовою. Він належить до добиАршакідів (І-ІІІ ст. н. е.). Невідомо точно, коли живЗаратуштраIX поVI ст. до н. е.), але тут відбито реалії Давнього Ірану 1-ї пол. І тис. до н. е. Закономірне й формування«требника» навколо заратуштровихгат — однотипно утворилися буддійськийканон (навколо положень, проголошенихБуддою) та комплексНового Заповіту (центр якого — записи«логій» — повчаньІсуса).

Друга редакція

[ред. |ред. код]

Друга редакція зперекладом на середньо-перську (пехлевійську) мову відбулася заСасанідів (III-VII ст. н. е.) й мала на меті не богослужебні, а науково-пізнавальні цілі. За зороастрійськимміфом, Авесту продиктованопророкові самимАгура-Маздою, що відбито в формідіалогів. Та друга редакція містить «коментаторський» момент —зенд (т.зв. Авеста і Зенд); туттекст організовано з метою кращого вивчення й запам'ятовування, й це показує процес поступової «гуманізації» Авести. Очевидно, найдавніші фрагменти Авести виникли пізніше, ніж індійськаРигведа, тобто післяVII ст. н.е.. й несуть в собі вже Іранськийколорит. Тут зустрічаються відгомони найархаїчнішихмотивіварійської міфології, виклади новихміфів, елементигероїчного епосу ДавньогоІрану. Зокрема тут є поняття про стихії світла й пітьми (пор. біблійне відділення світла від темряви), уявлення про Землю-Мати й Небо-Батька (пор. грецький шлюб міжУраном таГеєю).

Сучасна Авеста

[ред. |ред. код]

Сучасна Авеста поділяється на п'ять книг.

Повністю збереглась лишень книгаВендідат, де розповідається простворення світу,історію людства, є тлумачення про охорону ритуальної чистоти.

5 книг:

  • Ясна — «Вшанування», зороастрійське богослужіння, центральною частиною якого єГати — в яких викладено вчення пророкаЗаратуштри.
  • Відевдат — «Закон проти демонів» про створення світу, історію людства, тлумачення про охорону ритуальної чистоти.
  • Вісперед — «Всі владики», доповнення до «Ясни», тут вшановуються всі охоронці благих творінь.
  • Яшти — «Гімни», присвяченіАхурі-Мазді і його благим творінням.
  • Хорде Авеста — «Мала Авеста», збірник щоденних молитов.

Також збереглися деякі фрагменти інших книг Авести.

Найдавніша частина «Авести» — гати (частина Ясни) вважається безпосереднім твором Заратустри (Зороастра).

Поетика

[ред. |ред. код]

У гатах (гімнах) «Авести» розрізняються п'ятьсилабічних розмірів.

Народно-поетичний струмінь свідчить, що на основі Авести мали б виникнути різнілітературні роди та види: бо, стиль відзначається пластичністю образу й тяжінням до жанровості (наприклад, опис богаВеретрагни, що постає то у вигляді вепра, «Котрий кидається уперед, з гострими зубами, Мужнього, з гострими іклами»; або ж хвалу «водам, що витікають з джерела… які подібні до вагітних матерів та дійних корів»). Але цього не сталося, бо дві редакції Авести остаточно перетворили пам'ятку на дидактично-релігійнийкодекс. А навала арабів-мусульман уVII ст., яка зруйнувала йтекст пам'ятки, вже постраждалий заАлександра Македонського (збереглися самі уламки), і давньо-іранську культурну традицію взагалі, спричинилася до того, що нова Іранськапоезія виникає вже на базі мусульманськоїментальності.

Вплив Авести на світові релігії та культури

[ред. |ред. код]

Сьогодні шанують Авесту як священну книгу лише нечисленніперси вІрані та вІндії. ВIII ст. н.е. від вчення Авести відділиласяєресьманіхеїв з власним літературнимканоном. Авеста відбиває конкретно-історичнийідеал епохи патріархального суспільства, що тільки-но перейшло від кочів'я до землеробства (лихийАнгроманью — бог зими, хвороби й кочів'я). Поняття Доброго Бога нерозривно пов'язане з добробутом, з ситим, забезпеченим життям: «Славословити Агура-Мазду і давати корм худобі — це ми вважаємо найважливішим», «Хто сіє хліб — той сіє праведність».

Індія

[ред. |ред. код]

В описі багатого дому на першому місці пойменовано худобу й собаку, а потім дружину й дитину. Людина тут ще має риси «культ, героя», вона гідна опису лише як богатир або вождь. Перша людинаЙїма була скотарем (пор. біблійногоАвеля), вона отримала від богаМітри золотого бодця й позолочений батіг, й, одночасно врятувала світ від великого потопу, причина якого, проте, не гнів Неба, а танення снігів у степу (Йїма огороджує свого роду «крааль», що нагадує біблійнийковчег). Він же вчиняє перший гріх, поласувавши яловичиною (мотивтабу на їжу є паралельБіблії, атабу саме на яловичину свідчить про духовний зв'язок зІндією або й, ширше, з усім регіономСередземномор'я, де повсюди шанувався бик, втілення родючих сил).

Другий герой такого типу —Керсасп, який воює здраконами (мотив солярногоміфу, бо ждракон є уособлення хмари) й вчиняє перший гріх з жінкою (пор. месопотамськийепос проГільгамеша та біблійну історію гріхопадіння).Космогонія ж Авести близька своєю загадковістю до індійських міфів («В першу еру богів з Неіснуючого існуюче народилося. Тоді згодом частини світу народилися, вийшовши з Рожениці, (тої, у котрої ноги витягнено, як при родах у людини»).Елементи ассиро-вавилонської, єгипетської та грецької культури в Авесті асимільовано й перероблено часом до невпізнаності (наприклад, юнак відгадує загадки чарівника, що вказує на «сюжет Сфінкса»).

Греція

[ред. |ред. код]

Грецький світ, що ознайомився з вченнямЗаратуштри в добугреко-перських війн, погано уявляв, з чим має справу, наприклад перське слово «маг» (жрець) стало означати чаклуна, хочазороастризм суворо забороняєчаклунство. Месопотамськаастрологія була сприйнята греками як перський досвід. Грекам ми завдячуємо й перекрученням імен Авести (Зороастр —Заратуштра.Ормузд —Агура-Мазда,Аріман —Ангроманью).

Стародавня Юдея

[ред. |ред. код]

Важливо відзначити, що Авеста мала увійти в свідомість давніх юдеїв, які після вавилонського полону опинилися в складіПерської імперії, після перемоги персів надВавилоном. Якщо згадати, що перша кодифікація біблійного канону відбувається заЕздри (V ст. до н. е.), можна припустити якщо не вплив зороастризму на юдеїв, то полеміку з його положеннями (зокрема ігнорування персони та ієрархії злих демонів уБіблії).

Слов'янський світ

[ред. |ред. код]

Особлива тема — зв'язок уявлень, котрі відбилися в Авесті, з слов'янським світом: адже від скіфів до нас прийшли не лише «дивь», що «кличе вьрьху древа» («Слово о полку Ігоревім»), але й самі ключові слова релігії«Бог» (від «бхага» звідси ж комплекс слів «багатий», «багатир») та«диявол» (від «дев»). Численні приклади запозичень з Іранських джерел визначали дослідники й у давньо українському фольклорі (хмара-змій і т.п).

Авеста в сучасному світі

[ред. |ред. код]

З кін. XIX ст. спостерігається своєрідна міфологізація Авести, котру часом використовують у річищімодернізму як обґрунтування антихристиянських поривань.Ф.Ніцше, проголосивши «смерть Бога», вкладає своюпроповідь індивідуалізму в устаЗаратуштри, абстрагуючись від реальної аксіології пам'ятки. Цікаво, що в Радянському Союзі, де булодифамовано ім'я Іранського пророка (саме завдякиНіцше),Заратуштра часом згадується як уособлення доброчинності, як аналогХриста (наприклад, у«Дванадцяти стільцях»І.Ільфа таЄ.Петрова: «Дав би тобі у рило, але Заратуштра не дозволяє»). Останніми роками в Україні й, почасти, за кордоном спостерігається нова міфологізація Авести, яку проголошено органічною частиною української культурної спадщини (Л.Силенко,С.Плачинда та ін.).

Переклади

[ред. |ред. код]

Вперше перекладена «Авеста» і видана в ЄвропіАнкетіль-Дюперроном (1771).

Джерела та література

[ред. |ред. код]
  • Авеста // Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва,В. І. Теремка. — К.:ВЦ «Академія», 2007
  • Лексикон загального та порівняльного літературознавства. — Чернівці: Золоті литаври, 2001. — С.12-13

Посилання

[ред. |ред. код]

Примітки

[ред. |ред. код]
  1. абЛексикон загального та порівняльного літературознавства. — Чернівці: Золоті литаври, 2001. — С.12-13
Отримано зhttps://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Авеста_(релігія)&oldid=46977159
Категорії:
Приховані категорії:

[8]ページ先頭

©2009-2026 Movatter.jp