Ісі́да (Ізида) (давньоєгипетськеJsj. t,грец.Ίσις) — одна з головних божеств єгипетської міфології, богиня родючості й материнства. За найдавнішими міфами, дочка богині небаНут та бога земліГеба або бога сонцяРа; за пізнішими — сестра й дружина богаОсіріса.
Корона зображувалась у вигляді рогатої корови з сонячним диском між рогами, сама з крилами і навприсядки або поряд з Осірісом з синомГором на руках.
Культ Ісіди був поширений не лише в Єгипті, заантичності він поступово утвердився також уГреції таРимі.
Ісіда шанувалася як богиня родючості та достатку. Фараони вважалися її синами, так само як богГор. Часто Ісіду зображали як жінку, яка годує грудьми Гора-фараона. Ісіді також відводилася роль годувальниці померлих, які живуть в потойбічному світіДуаті. Вона захищала Гора, Амсета, та іноді описувалася учасницею суду над померлими.
Ісіді приписувалося знання чаклунства та створеннякобри. У греко-римському світі її шанували як володарку землі, творця небесних світил, опікунку моряків, винахідницю вітрил.
За часів, коли на землі правив богРа, Ісіда стала наймудрішою богинею. Їй було відомо все на землі та в небі, крім одного — таємного імені Ра, що давало владу над світом. Аби дізнатися це ім'я, Ісіда вигадала хитрість. Зі слини, яка впала з рота бога сонця та змішалася із землею, вона створила кобру і кинула її на дорогу, якою Ра проходив щодня. Від укусу його охопив жар ігарячка, а Ісіда прибула з обіцянкою вилікувати бога сонця. Єдиною умовою вона поставила дізнатися таємне ім'я. Той називав різні свої титули, але отрута не покидала тіло Ра, завдаючи ще більших страждань. Зрештою Ра погодився виказати таємницю, але якщо таємне ім'я буде передано сину Ісіди —Гору. Ісіда вилікувала його, проте після цього Ра вже не повертався до царювання на землі, а піднявся на небо, щоб звідти освітлювати світ.
У часи, коли Єгиптом правивОсіріс, Ісіда була його дружиною і правила разом з ним. Коли Осіріса підступно вбив бог пустеліСет, богиня знайшла його тіло і зачала від нього Гора. Вирісши, її син став претендувати на престол Єгипту, відібраний Сетом. У боротьбі Гора й Сета вона підтримувала чарами сина, тому сили виявилися рівними. Дев'ятеро головних богів на чолі з Ра ухвалили вирішити суперечку за владу змаганням. Сет боявся, що Ісіда і тут допомагатиме сину, тому їй було заборонено знаходитися поруч. Та богиня розшукала місце проведення змагань і перетворилася на стару. Вона підкупила золотом перевізника Анті, сказавши, що прямує допомогти синові, який хоче повернути своє викрадене стадо (давньоєгипетською «стадо» і «титул» звучали однаково). Перетворившись після цього на дівчину, вона попросила Сета вирішити її проблему. Мовляв, вона є донькою пастуха, котрого вбив його брат, а його сина прогнав і худобу забрав собі. Сет присудив побити злочинця, вигнати його, а стадо віддати синові. У цю мить Ісіда обернулася яструбицею і оголосила, що Сет щойно призначив сам собі покарання і мусить віддати трон Гору.
Коли суперечку все ж було вирішено в ході двох змагань, Гор став фараоном Єгипту і намірився вбити Сета. Ісіда зупинила його, позаяк бог пустелі був їй рідним братом. Розгніваний Гор зірвав з голови матері її вінець. БогТот почепив замість вінця коров'ячі роги, тому відтоді Ісіду часто зображали саме такою.
Головне святилище Ісіди знаходилося на острові Філе, неподалік відАсуана. Іншим важливим центром поклоніння бувКоптос, де Ісіда вважалася дружиною богаМіна, таАбідос, вона входила до священної тріади з Осірісом і Гором. УНубії Ісіді поклонялися аж до VI століття, в той час, коли рештою Єгипту вже поширилося християнство.
Культ Ісіди рано поширився і в Греції, а в добу еллінізму вона стала шанованою богинею. У Стародавньому Римі культ Ісіди почав поширюватись у I ст. до н. е. Свята на честь Ісіди мали характермістерій. Утаємничені постилися й молились Ісіді вранці й увечері, брали участь у процесії. Ці містерії нагадувалиелевсінські містерії на честьДеметри. У римлян 5 березня святкували «Плавання корабля Ісіди»: до берега несли вітрильне судно й опускали його на воду. ІмператорКалігула спорудив наМарсовому полі храм Ісіди.
.JPG)
