Імуніте́т (лат.immunitas — «вільний», «захищений») — сукупність захисних механізмів, які допомагаютьорганізму боротися з чужорідними чинниками:бактеріями,вірусами,найпростішими,гельмінтами, їхнімитоксинами, різноманітними хімічними речовинами тощо. У вузькому значенні імунітет — несприйнятливість організму доінфекційних та неінфекційних агентів та речовин: бактерій, вірусів, найпростіших, гельмінтів, токсинів,отрут та інших факторів, які чужі для організму. Загалом імунітет — здатність організму підтримувати нормальне функціювання під впливом зовнішніх факторів.
Основна функція імунної системи спрямована на виявлення змін у внутрішньому середовищі організму і усунення їх, тобто імунітет зберігає власну біологічну індивідуальність істалість внутрішнього середовища. Наука, яка займається вивченням імунної системи називаєтьсяімунологією.
Імунітет — також здатність живих організмів протистояти дії агресивних агентів, зберігаючи свою цілісність і біологічну індивідуальність. Спадкоємний імунітет обумовлений вродженими здібностями організму. У хребетних і людини є здатність набувати активний імунітет яквідповідь на інфекцію, або введення вакцин. Він обумовлений функцією клітин імунної системи, центральне місце серед яких займаютьлімфоцити,антитіла, тощо. Набутий пасивний імунітет передається дитині з молоком матері або при штучному введенніантитіл.
Історія
Основоположником вчення про імунітет єЕ. Дженнер[1]. Він у 1796 році винайшов спосіб, як запобігтинатуральній віспі: для цього він зробив надріз елемента висипукоров'ячої віспи, вийняв її вміст і через надріз ввів хворому восьмирічномуДжеймсу Фіппсу[2]. У 1798 році, Дженнер опублікував свої дослідження із профілактики натуральної віспи, і ввів новий термін«вакцинація», що походить відлат.Vacca — корова[3].І. Мечников сформулював клітинну теорію імунітету і відкривфагоцитоз.
Із винайденнямЛевенгукоммікроскопа, завдяки якому, людство побачила мікроскопічних організмів, невидимих неозброєним оком. Але все ще не було доведено, що ці мікроорганізми можуть бути причиною захворювання. Так тривало, допокиЛуї Пастер не розвинувмікробну теорію захворювання[1]. Також Пастер винайшов спосібстерилізації, який називаютьпастеризацією.
З середини 20-х років почалося самостійний розвиток імунології — науки, що вивчає захисні реакції організму[4].
Види
Розрізняютьприроджений інабутий імунітет. Вроджений імунітет передається спадково, як й інші генетичні ознаки. Набутий імунітет (може бути активно або пасивно набутим) виникає внаслідок перенесеноїінфекційної хвороби абовакцинації і спадково не передається.
Природжений (видовий, вроджений, спадковий)імунітет — це неспецифічнарезистентність, що властива тому чи іншомувиду тварин, у тому числі людині, і передається спадково з покоління в покоління[5]. Видовий імунітет проявляється в тому, що людина не хворіє начуму собак, інфекційнуанемію коней,чуму рогатої худоби абохолеру курей, а тварини не хворіють нашигельоз,черевний тиф,сифіліс,кір,гонорею тощо. Збудники інфекцій потрапляючи у чужий організм не витримують його умов (температура,pH середовища, біохімічні процеси) або не мають рецепторів до клітин цього організму. Внаслідок цього, мікроби виводяться із організму в тому ж вигляді, в якому вони потрапили, не завдаючи організмові ніякої шкоди.
Видовий імунітет залежить від фізіологічних та біологічних особливостей організму, який сформувався у процесіеволюції,мінливості або генетичноїадаптації до умов навколишнього середовища[5].
Набутий імунітет формується у процесіонтогенезу макроорганізму і характеризується високою специфічністю. Набутий імунітет, через свою специфіку, ще поділяється на:
Набутий природний активний імунітет виникає після перенесення хворим хвороби і може тривати від декількох років до кінця життя, тобто він є або стійким, або нестійким;
Набутий природний пасивний імунітет передається від матері дитині черезплаценту або черезгрудне молоко (материнський імунітет). Він нетривалий, зберігається до 5 — 6-місячного віку дитини і захищає не від усіх інфекцій, наприклад, він не захищає відгрипу аботуберкульозу;
Штучний активний імунітет формується через 1 — 2 тижні після введення вакцини (поствакцинальний) і зберігається протягом декількох років (так після введеннячеревнотифозної вакцини — 1 рік; вакцини протигепатиту А — 20 років);
Штучний пасивний імунітет формується одразу після введеннясироватки чиімуноглобулінів (постсироватковий) і зберігається протягом 4 — 6 тижня.
↑Імунітет.ua-referat.com. Архіворигіналу за 6 грудня 2016. Процитовано 1 лютого 2017.
↑абЗаняття 05.intranet.tdmu.edu.ua. Процитовано 1 лютого 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Джерела
Медична мікробіологія, вірусологія, імунологія /підручник для студентів вищих медичних закладів/за редакцієюВ. П. Широбокова. Вінниця: Нова книга. 2011. — 951 с.
Ситник І. О., Климнюк С. І., Творко М. С. Мікробіологія, вірусологія, імунологія. Підручник. — Тернопіль: ТДМУ, 2009. — 392 с.: 104 рис.ISBN 978-966-673-136-7 (С.164-224)
Мікробіологія: підручник / В. А. Люта, О. В. Кононов. — К.: Медицина. — 2008. — 456 с.ISBN 978-966-8144-62-2 (С.?)
