 | |
 | |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| (RS)-4-[1-hydroxy-2-(isopropylamino)ethyl]benzene-1,2-diol | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 7683-59-2 |
| Код ATC | C01CA02 |
| PubChem | 3779 |
| DrugBank | DB01064 |
| Хімічні дані | |
| Формула | C11H17NO3 |
| Мол. маса | 211,258 г/моль |
| SMILES | eMolecules &PubChem |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | 100% (парент.) |
| Метаболізм | гепатичний |
| Період напіврозпаду | 2 хв. (в/в), 2 год. (п/ш) |
| Виділення | нирковий |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності | C(США) |
| Лег. статус | |
| Шляхи введення | в/в, перорально, інгаляційно |
Ізопреналін (англ.Isoprenaline,лат.Isoprenalinum) — синтетичний препарат, що належить по хімічній структурі до фенілзаміщених β-аміноспиртів, та застосовується як місцево (інгаляційно), так іперорально тапарентерально.[1][2] Ізопреналін належить до групи неселективнихбета-2-адреностимуляторів[3][4][5], та однаково впливає як на адренорецепторибронхів, так іміокарду та інших органів.[6][7] Ізопреналін уперше почав застосовуватися у 1940 як синтетичний аналогадреналіну, та переважно застосовувався інгаляційно для лікуваннябронхіальної астми[8][9]; а після вивчення функцій та класифікаціїадренорецепторів, і подальшого вивчення властивостей препарату ізопреналін також рекомендований для застосування як кардіотонічний засіб при вираженійбрадикардії,атріовентрикулярній блокаді високого ступеня, зупинці серця та інших станах із послабленням роботи серця.[6][10] Але велика кількість раптових смертей хворих бронхіальною астмою уВеликій Британії,Ірландії,Австралії таНовій Зеландії в 60-х роках ХХ століття після неконтрольованого застосування ізопреналіну змусила переглянути показання до застосування препарату.[4][11] Натепер застосування препарату обмежене у зв'язку із нижчою ефективністю та більшою кількістю побічних ефектів у порівнянні із селективними β2-адреноміметиками, а також іншими кардіотоніками.[4]
Ізопреналін — синтетичний препарат, що є по хімічній структурі фенілзаміщеним β-аміноспиртом та належить до групи неселективнихбета-2-адреностимуляторів. Механізм дії препарату полягає у стимуляції β-адренорецепторів як першого, так і другого типу, шляхом активації внутрішньоклітинноїаденілатциклази[4][7], яка утворює комплекс із G-протеїном, під впливом якого підвищується утворення циклічного АМФ та стимуляція протеїнкінази типу А, що призводить до розслаблення гладкої мускулатури внутрішніх органів.[8][9] Ізопреналін, як іадреналін танорадреналін, належить до адреностимуляторів прямої дії, та безпосередньо стимулює адренорецептори, на відміну від непрямого стимулятораорципреналіну, який що стимулюють виділення норадреналіну в синаптичну щілину або сприяють його утворенню в синаптичних пухирцях.[4] При застосуванні ізопреналін має практично однакову спорідненість як до адренорецепторів бронхів, так і до адренорецепторівміокарду такровоносних судин.[6] Недоліком ізопреналіну є вкрай низька біодоступність при пероральному застосуванні та нетривала ефективність при інгаляційному застосуванні, тому препарат частіше застосовується парентерально абосублінгвально.[1][2][12] Ізопреналін має виражену бронхолітичну дію, яка спостерігається як при інгаляційному, так і при інших шляхах застосування препарату.[6][13] Під впливом ізопреналіну зменшується виділення медіаторівзапалення із опасистих клітин (у тому числі виділеннягістаміну талейкотрієнів), зменшуєтьсяпроникність капілярів (що сприяє попередженню розвитку набряку слизової оболонки бронхів) та модуляція вироблення слизу бронхіальними залозами, що призводить до оптимізації мукоциліарного кліренсу[7][8], а також покращується робота дихальних м'язів.[4] Ізопреналін має виражену стимулюючу дію на адренорецептори серця та судин, проявами якої є збільшення частоти серцевих скорочень, збільшення серцевого викиду та посилення скорочень серця, зменшення периферичного опору судин, зменшення кровонаповнення шлуночків серця. Ізопреналін зменшує кровотік у нирках та незначно збільшує кровотік у судинах черевної порожнини, шкіри та слизових оболонок. Ізопреналін збільшує потребу міокарду вкисні.[7][10] Ізопреналін зменшує частоту скороченьматки.[7][10] На відміну відадреналіну танорадреналіну, застосування ізопреналіну в меншому ступені впливає на величинуартеріального тиску.[2] При інгаляційному застосуванні препарат швидко метаболізується влегеняхферментом легеневоюкатехол-О-метилтрансферазою[8][9], і окрім цього, біотрансформація ізопреналіну як при інгаляційному, так і пероральному застосуванні, призводить до утворення метаболітів, що мають властивості β-блокаторів, які можуть спричинювати зворотній до дії препарату ефект.[1][4]
Ізопреналін добре всмоктується як після перорального, так і після парентерального застосування, але біодоступність препарату при пероральному застосуванні дуже низька, тому ізопреналін застосовується переважно сублінгвально або парентерально (підшкірно абовнутрішньовенно).[1] Після внутрішньовенної ін'єкціїдія препарату починається зразу ж після введення препарату та триває кілька хвилин у зв'язку із швидким руйнуванням ізопреналіну ферментами організму.[4] При інгаляційному застосуваннідія препарату розпочинається за 1—3 хвилини після застосування[1][4], але ефект препарату триває лише 1—2 години.[1][4] Ізопреналін швидко метаболізується в печінці з утворенням метаболітів із β-блокуючою актиністю, яка є антагоністичною до дії препарату.[1][9] Виводиться ізопреналін із організму переважно із сечею. Період напіввиведення препарату складає при внутрішньовенному застосуванні 2 хвилини[4], при підшкірному введенні 2 години.[7]
 | Зауважте,Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Ізопреналін застосовується прибронхіальній астмі,хронічному обструктивному захворюванні легень,емфіземі легень та інших захворюваннях, що супроводжуються бронхоспазмом (у тому числі бронхоспазм під часнаркозу)[14], як у дорослих, так і дітей.[13] В кардіології ізопреналін застосовується при атріовентрикулярній блокаді ІІ та ІІІ ступеня,приступах Морганьї-Едемса-Стокса, пароксизмальній двонаправленій веретеноподібній шлуночковій тахікардії, при нормоволемічній формікардіогенного шоку, зупинці серця (до моменту, коли можливе проведеннядефібриляції або встановленняштучного водія ритму серця), а також прибрадикардії.[2][7][14]
При застосуванні ізопреналінупобічні ефекти виникають частіше, ніж при застосуванні інших неселективних β-адреностимуляторів та селективних β2-адреностимуляторів.[4][9] Найчастіше при застосуванні ізопреналіну спостерігаютьсятахікардія,аритмії, підвищенняартеріального тиску; можуть спостерігатися парадоксальний бронхоспазм внаслідок накопичення продуктів метаболізму препарату з адреноблокуючими властивостями[1][4], рідше спостерігаються ішеміяміокарду,алергічні реакції, тремор кінцівок,нудота,блювання,головний біль[2][14], деструкція війчастого епітелію бронхів.[4]
Ізопреналін протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату,стенокардії, гостромуінфаркті міокарду, передозуваннісерцевими глікозидами,аритміях, вираженомуатеросклерозі. З обережністю застосовують препарат притиреотоксикозі, та одночасно з аміодароном татрициклічними антидепресантами.[14] Не рекомендується застосування ізопреналіну особам похилого віку[2] та у І та ІІІ триместрах вагітності.[14]
Ізопреналін випускається у вигляді таблеток по 0,005 г; флаконів по 25 і 100 мл 0,5% та 1% розчину; ампул по 1 мл 0,05% розчину.[2] Реєстрація препарату вУкраїні закінчилась у січні 2014 року.[15]