Єрусали́м (івр.יְרוּשָׁלַיִםЄрушала́їм;араб.القدسаль-Кудс) — стародавнєблизькосхідне місто, розташоване на вододілі міжСередземним таМертвим морями, на висоті 650—840 м, одне з найдавніших міст світу, центр трьох релігій —юдаїзму,християнства йісламу, столиця стародавньогоЮдейського царства. Історично є вколіні Юди. Місто було засноване понад 3700 років до н. е. і зараз його архітектура є сумішшю пам'яток історії різнихкультур інародів.
Ізраїль таПалестинська автономія офіційно вважають Єрусалим своєю столицею й не визнають таке право за іншою стороною, хоча ізраїльський суверенітет над східною частиною міста не визнаний ніООН, ні значною частиною міжнародної спільноти. У Єрусалимі перебувають всі урядові заклади Ізраїлю. Населення: майже 920 тис. осіб, переважноєвреї таараби (2018).
Ізраїльське та Юдейське царства станом на 830 до н. е.
За релігійними текстами, зокрема Торою, на місці сучасного Єрусалима, за часів життяАвраама існувало містоСалим (назва від присутнього в тій місцевості культу бога Салима), де царював цар іменуючисьМелхіседеком.
Єврейська традиція приписує походження назви Єрусалима царюДавиду (роки життя: кін. 11 ст. — бл. 950 до н. е.). За єврейською традицією, 12–11 ст. до н. е. були вісторії євреїв періодом, коли єврейські племена після виходу з Єгипту завоювали південну частинуХанаану (стародавня назва території Палестини,Сирії таФінікії). Тоді Єрусалим мав назву Ієвус і був центром одного з ханаанських племен — євусеїв. 1000 до н. е. Ієвус захопив і проголосив столицею своєї держави цар Давид. Серед причин, які спонукали Давида зробити Єрусалим столицею, історики виділяють перш за все вигідне (у контексті планів царя — об'єднати всі єврейські племена в одній державі) географічне розташування міста — на межі розселення кількох єврейських племен. Давид побудував у Єрусалиміскинію, де зберігалися священні реліквії юдаїзму —Ковчег Завіту таМенора (семисвічник). На справжню столицю Ізраїльсько-Юдейського царства Єрусалим перетворив царСоломон (правив 967—928 до н. е.; 967—965 до н. е. разом зі своїм батьком — Давидом). Він побудував1-й храм в Єрусалимі (Перша книга царів 6:1–18, 7:1–51). Після смерті Соломона царство розпалося наІзраїльське царство таЮдейське царство (столицею останнього залишився Єрусалим).
У 701 році до н. е. Єрусалим намагалися завоюватиассирійці, але не змогли. У 586 до н. е. місто було захоплене вавилонським царемНавуходоносором II, храм був зруйнований, а всіх мешканців забрали до Вавилонії (вавилонський полон). Після завоювання Вавилонії персами царКір II дозволив євреям повернутися до міста. Протягом 520—515 до н. е. вони побудували в Єрусалимі2-й храм, який символізував початок нової епохи в єврейській історії[6].
Картина Франческо Айєца «Руйнування Єрусалимського Храму».
У 332 до н. е. в Єрусалим увійшовАлександр Македонський, а після його смерті (323 до н. е.) місто більше ніж на сто років стало частиною державиПтолемеїв (царська династія в Єгипті 305–30 до н. е.). У 198 році до н. е. Єрусалим перейшов під контроль Селевкідів (династія, яка правила вдержаві Селевкідів). Політикаеллінізації, яку проводили Селевкіди, спричинилаповстання хасмонеїв. У 164–63 рр. до н. е. місто — столиця Хасмонейського царства. У 63 до н. е. Єрусалим був взятий військами римського полководця Гнея Помпея й став адм. центром римського протекторату.
Єрусалим часів Ісуса Христа
За текстомЄвангелія від Луки, напередодні святкування єврейськоїПасхи близько 30 р. до Єрусалима в'їхав на осляті Єгошуа Назарей (Ісус Христос). Як свідчать тексти Євангелій, народ міста вітав Ісуса Христа, устилаючи йому дорогу пальмовими гілками. У п'ятницю перед Пасхою, як написано в Євангеліє від Іоанна (19 : 14), за наказом прокуратора ЮдеїПонтія Пілата римські солдати розіп'яли Ісуса Христа на околиці міста.
У 2-й пол. 1 ст. невдоволення римськими порядками вилилося у повстання (1-шаЮдейська війна 66–73 рр.), яке призвело доцілковитого розгрому міста військамиТита Флавія у 70 р. Місто йХрам були зруйновані (зберігся лише фрагмент західного підпорного муру, відомий як Котель/Стіна абоСтіна плачу — нині найбільша релігійна та національна святиня євреїв), населення або знищене, або взяте в рабство. В єврейській традиції ці події називаються закінченням епохи Другого храму. Через 60 років імператорАдріан вирішив збудувати на руїнах нову колонію — Елія Капітоліна. Це стало причиноюповстання Бар-Кохби (Друга Юдейська війна 132—135), яке закінчилося виселенням євреїв та забороною їм селитися в місті.
У 324 Єрусалим захопив імператорКостянтин I Великий. За пізнішими переказами, у 325 році, імператрицяОлена, мати Костянтина — знайшлапечеру, у якій свого часу перебувало тіло Ісуса Христа, та хрест, на якому Він був розп'ятий, і побудувала на цьому місціцеркву Гробу Господнього, яка є найдорожчою християнською святинею в Ерец-Ісраель. Кожного року до Гробу Господнього уВелику (Страсну) Суботу напередодні Пасхи наче сходитьБлагодатний вогонь (світло небесне).
За часів імператораЮліана Відступника (361—363) євреям було дозволено оселитися в місті.
614 рокувізантійський Єрусалим захопили іранські війська в союзі із юдейськими повстанцями. Нападники здобули місто, вирізали багато християн, спалили церкви і вивезли частину християнських реліквій як трофеї.
1073 року турки-сельджукизахопили і зруйнували Єрусалим, вирізавши частину християнського і юдейського населення міста. 1077 року проти турецького панування спалахнуло повстання, яке завершилося поверненням спустошеного міста арабам в 1098 році.
Ізраїль був утворений 14 травня 1948 на підставі резолюції № 181 Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 29 листопада 1947 про скасування мандату на управління Палестиною й поділ її території на дві незалежні держави: єврейську й арабську. Єврейській державі відводилася територія в 14,1 тис. км² (56 % території колишньої Палестини), арабам — 11,1 тис. км² (43 %). Єрусалим визначили самостійною адміністративною одиницею з міжнародним статусом. Арабські держави не визнали цього рішення. 15 травня 1948 року військаЄгипту,Йорданії,Лівану,Сирії,Саудівської Аравії,Ємену йІраку оголосили війну Ізраїлю. Розпочалася арабо-ізраїльська війна 1948–49, у ході якої Ізраїль приєднав 6,7 тис. км² території, призначеної для утворення арабської держави.
Під час боїв за Старе місто Єрусалима починаючи з 19 травня 1948 року,Арабський легіон, який очолювавДжон Глабб повільно, але невпинно оволодівав територіюЄврейського кварталу, одну за одною руйнуючи будівлі кварталу мінометами та артилерією і щоденно пропонуючи капітуляцію. Знищеннясинагоги Хурва підірвало дух захисників і вранці 28 травня Єврейський квартал капітулював[8]. За умовами капітуляції 290 чоловіків, окрім важко поранених, взяли у полон. Важко поранених, старих, дітей і жінок, загалом близько 1200 осіб, супроводили доСіонських воріт і відпустили у Західний Єрусалим.
До кінця 1948 року, коли бойові дії в районі вщухли, місто складалося з двох частин: Західний Єрусалим був під контролем Ізраїлю, аСхідний Єрусалим, включаючиСтаре місто — під контролемЙорданії (Трансйорданії).
13 грудня 1948 року Східний Єрусалим в складі Західного берега річки Йордан був анексований Трансйорданією.
У грудні 1949 рокуПрем'єр міністр ІзраїлюДавид Бен-Ґуріон оголосив «Єврейський Єрусалим» органічною і невід'ємною частиною держави Ізраїль і запропонував перенести столицю держави з Тель-Авіва до Єрусалиму, що і було зроблено.
В червні 1967-го року, під часШестиденної війни Йорданія відступила із Західного берега річки Йордан, і східна частина Єрусалима перейшла під контроль Ізраїлю. 10 червня 1967 року, через три дні після взяття Старого міста під контрльзбройними силами Ізраїля, за наказом мераЗахідного Єрусалиму Тедді Коллека в Старому місті армійськими бульдозерами було повністю знесено заснований в XII століттіМарокканський квартал. Підставою для знесення кварталу було бажання розширити вузький провулок, який утворили для доступу євреїв доСтіни плачу за наказомСулеймана Пишного ще в XVI столітті і підготувати територію для публічного доступу великої кількості єврейських прочан, які прагнули там помолитися після 18-річного вигнання[9]. Зараз на місці колишнього Марокканського кварталу знаходитьсяПлоща Стіни плачу[10].
Ізраїль та Палестинська автономія офіційно вважають Єрусалим своєю столицею й не визнають таке право за іншою стороною, хоча ізраїльський суверенітет над східною частиною міста не визнаний ніООН, ні значною частиною міжнародної спільноти, а органи влади Палестинської автономії взагалі ніколи не перебували в Єрусалимі.Статус Єрусалима — предмет гарячих дискусій. РезолюціяГенеральної асамблеї ООН № 181 від29 листопада1947, відома за назвою «Резолюція про розділ Палестини», припускала, що міжнародна спільнота візьме під свій контроль майбутнє Єрусалима після закінченнябританського мандата (15 травня1948).
В1950 році Ізраїль оголосив Єрусалим своєю столицею; всі гілки влади ізраїльського уряду розташовуються в Єрусалимі. У 1950 році, коли місто було поділено між Ізраїлем іЙорданією, цей статус поширювався тільки на західну частину міста.
ООН і всі його члени не визнають однобічноїанексії Східного Єрусалима. Майже всі держави розміщають свої посольства в районі ВеликогоТель-Авіва, за виняткомБолівії[12] (до 2009) йПарагваю[13], чиї посольства розташовуються в околицях ЄрусалимаМевасерет-Ціон.Конгрес США ще в2000 році ухвалив рішення щодо переносу посольства в Єрусалим, однакуряд США постійно відкладає виконання рішення[14].
У Східному Єрусалимі розташовуються консульства США й деяких інших країн, що здійснюють контакти зПалестинською автономією.
6 грудня 2017 року Президент СШАДональд Трамп офіційно визнав Єрусалим столицеюІзраїлю. Внаслідок рішення Трампа США перенесуть своє посольство зТель-Авіва до Єрусалима[17].
Єрусалим розташований на південному плато вЮдейських горах. Старе місто розташоване на висоті приблизно 760 м[18]. Єрусалим повністю оточений долинами і сухими руслами річок (ваді). Долини Кідрон, Хінном та Тіропеон перетинаються на ділянці безпосередньо на південь від Старого міста Єрусалима[19]. Долина Кідрон пролягає на схід від Старого міста і відокремлює Олійну гору від міста. Уздовж південного боку Єрусалиму розташована долина Хінном — крута ущелина, у біблійнійесхатології асоційована з концептомпекла[20]. Долина Тіропеон починалася на північному сході біля Дамаських воріт, тягнулася на схід через центр Старого міста, розділяла нижню частину на два пагорба — Храмову гору на схід і решту міста на захід. У наші дні долина прихована руїнами, що накопичилися протягом століть. У біблійні часи Єрусалим був оточений лісами змигдалю,олив і сосен. За століття воєн і занедбаності ці ліси були знищені. Тому фермери єрусалимського регіону побудували вздовж схилів кам'яні тераси, щоб утримати ґрунт.
Постачання води завжди було великою проблемою для Єрусалиму, що підтверджується виявленою в місті мережею древніх акведуків, тунелів, басейнів і цистерн.
Єрусалим розташований в 60 км[21]. на схід відТель-Авіва і Середземного моря. На протилежному боці міста, на відстані приблизно 35 км.[22], знаходитьсяМертве море.
Гора Герцля, на західній стороні міста біля Єрусалимського лісу, виконує роль національного кладовища Ізраїлю.
Місто характеризуєтьсясередземноморським кліматом з спекотним (але менш, ніж в пустелях), сухим літом і м'якою, вологою (випадає непропорційно велика кількість опадів) зимою.Січень є найхолоднішим місяцем року, з середньою температурою 9,1 °; часом бувають заморозки. Липень і серпень — найспекотніші місяці, з середньою температурою 24,2 °C. Середньорічна кількість опадів близько 550 мм, при цьому дощі трапляються, у основному, тільки в період між жовтнем і травнем; в літні місяці дощів зазвичай не буває. Снігопади рідкісні, великі снігопади — вкрай рідкісні: снігові бурі зазвичай трапляються один або двічі за зиму, а в середньому кожні три-чотири роки місто переживає сильнийснігопад з утворенням тимчасового снігового покриву. Середньоденна кількість сонячних годин в Єрусалимі становить 9,3.
На2010 рік з 780 200 жителів, 65 % —євреї, 32 % —араби, 2 % —християни. 35 % населення це діти у віці до 15 років. Ріст населення становить 1,1 % у рік.
Єрусалим, як одне з найвідвідуваніших міст світу, відчуває значний вплив туризму на свою соціокультурну сферу. Цей вплив має як позитивні, так і негативні наслідки.
Комерціалізація культури: деякі релігійні обряди, такі як Стіна Плачу, стають все більш популярними серед туристів, що може призвести до втрати їх автентичності.
У липні 2007 року мусульманський релігійний трест, який керує горою, почав копати траншею довжиною 400 метрів (1300 футів) і глибиною 1,5 метра (4,9 футів) від північної сторони комплексу Храмової гори до купола Скелі, з метою заміни 40-річних електричних кабелів у цьому районі. Ізраїльські археологи звинуватили вакф у навмисному акті культурного вандалізму. Звинувачення у вандалізмі на місці знову спливли в 2018 році та знову в 2022 році.[28]
Соціальні конфлікти: У деяких випадках туризм може призвести до соціальних конфліктів між єврейськими та арабськими громадами Єрусалима, обумовлених політичними та релігійними розбіжностями. У 2021 році відбулися заворушення в Єрусалимі, що частково були пов'язані з суперечками навколо Храмової гори.[29]
Втрата автентичності: Деякі магазини та ресторани в Старому місті стають орієнтованими на туристів, що призводить до втрати автентичного характеру міста. Традиційні палестинські ресторани замінюють ресторанами, що пропонують європейську або ізраїльську кухню, адаптовану для смаків туристів.[30]
Збереження історичної спадщини: відновлення Єврейського кварталу допомогло зберегти цю важливу історичну пам'ятку для єврейського народу. Ворота Хульди, які є частиною Храмової гори, були зруйновані в 1967 році, але потім відновлені в 2019 році.[31]
До найвідоміших установ освіти міста належить заснований у 1918 роціЄврейський університет, заснована у 1959 році Академія наук Ізраїля,Єврейська національна й університетська бібліотека,Національна бібліотека Ізраїлю. У місті знаходяться чисельні релігійні дослідницькі та освітні інституції. До них належать відкриті у 1890 році французькі École Biblique та École Archéologique Française та відкрита 1927 року Папський біблійний інститут та Інститут юдейської релігії (1963).
Єрусалим священне містоюдаїзму впродовж 3 тис. років,християнства — 2 тис. років,ісламу — 1400 років. Статистичний щорічник Єрусалима наводить список 1204синагог, 150церков і 73мечетей, розташованих у місті[32]. Незважаючи на зусилля, спрямовані на забезпечення мирного співіснування релігій, деякі місця поклоніння, наприклад,Храмова гора, були й залишаються джерелом тертя й суперечок.
Єрусалим священний для євреїв, відколи цар Давид проголосив місто своєю столицею в 10 ст. до Різдва Христового. У Єрусалимі були зведеніХрам Соломона іДругий Храм[33]. Місто згадується уБіблії 632 рази. СьогодніСтіна Плачу — залишки стіни, що оточувала Другий Храм — для євреїв є святинею, другою тільки після Святої святих Храмової гори[34]. Синагоги у всьому світі традиційно споруджуються так, щоб свята арка була обернута до Єрусалима[35], а арки в єрусалимських синагогах обернуті до Святої святих[36]. Як велитьМішна, й як кодифіковано уШулхан арух, щоденні молитви виголошуються обличчям до Єрусалима й Храмової гори. Багато євреїв мають спеціальну табличку, мізрах, вдома, яка позначає напрямок молитви.
Для християн Єрусалим священний не тільки в зв'язку з історією, записаною уСтарому Заповіті, але й тому, що місто пов'язане з життямІсуса Христа. УНовому Заповіті розповідається про те, що Ісуса принесли в Єрусалим незабаром після його народження[37]. Він повернувся в Єрусалим пізніше й прогнав міняйл із Храму[38]. Верхні покої, де проходилатаємна вечеря, розташовані на горі Сіон, у тому ж будинку що й гріб царя Давида[39][40]. На горіГолгофі Ісуса розп'яли на хресті.Євангеліє від Івана повідомляє, що гора була за межами Єрусалима[41], але сучасні археологічні знахідки свідчать про те, що Голгофа була неподалік від мурів Старого міста, у межах сучасного Єрусалима[42](що власне і є за межами міста). За найпопулярнішою з версій на місці Голгофи було зведеноХрам Гробу Господнього, до якого приходять християнські паломники впродовж останніх двох тисяч років[42][43][44].
Єрусалим був центромкібли, напрямку молитви мусульман, приблизно рік, перш ніж вона була перенесена докааби вМецці[45]. Однак, найбільше значення для ісламу Єрусалим має тому, що з ним пов'язананіч сходження пророкаМагомета на небеса. Мусульмани вірять, що одної ночі Магомет був чудодійно перенесений з Мекки до Храмової гори в Єрусалимі, звідки він зійшов на небо, щоб зустрітися з попередніми пророками ісламу[46][47]. Перший вірш суриКорану аль-Ісра повідомляє, що пунктом призначення мандрівки Магомета була найдальша мечеть[48], і вважається, що вона знаходилася в Єрусалимі. Сьогодні на Храмовій горі розташовані дві ісламські святині, присвячені цій події — мечеть аль-Акса, що означає найдальша, таКупол Скелі, зведений надКаменем основи, з якого Магомет здійнявся в небо[49].
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Temperature average. Israel Meteorological Service. Архіворигіналу за 18 червня 2013. Процитовано 8 грудня 2011.{{cite web}}:Cite має пустий невідомий параметр:|df= (довідка)(івр.)
«Ізраїль був уперше зібраний у єдину націю Єрусалимом приблизно 3000 років тому, коли цар Давид коронувався й об'єднав дванадцять навколишніх племен… Впродовж 1000 років Єрусалим був центром єврейського суверенітету, місцем царів, законодавчих рад та судів. У вигнанні єврейський народ став ідентифікуватися з містом, що було його стародавньою столицею. Євреї, де б вони не були, молилися за його відновлення.» Roger Friedland, Richard D. Hecht.To Rule Jerusalem, University of California Press, 2000, p. 8.ISBN 0-520-22092-7
«Зв'язок євреїв з Єрусалимом ніколи не переривався. Впродовж трьох тисячоліть Єрусалим був центром єврейської віри, зберігаючи своє символічне значення впродовж тисячоліть.»Jerusalem- the Holy City[Архівовано 13 березня 2013 уWayback Machine.], Israeli Ministry of Foreign Affairs, February 23, 2003. Accessed March 24, 2007.
«Центральна роль Єрусалима в юдаїзмі настільки потужна, що навіть світські євреї виражають свою відданість місту й не можуть уявити без нього сучасну державу Ізраїль… Для євреїв Єрусалим священний просто тому, що він існує… Хоча святість Єрусалима йде в глибину віків на три тисячоліття…». Leslie J. Hoppe.The Holy City: Jerusalem in the theology of the Old Testament, Liturgical Press, 2000, p. 6.ISBN 0-8146-5081-3
«Відколи цар Давид зробив Єрусалим столицею Ізраїлю 3000 років тому, місто відігравало центральну роль у існуванні єврейства.» Mitchell Geoffrey Bard,The Complete Idiot's Guide to the Middle East Conflict, Alpha Books, 2002, p. 330.ISBN 0-02-864410-7
«Для євреїв місто було найвищим фокусом духовного, культурного та національного життя протягом трьох тисячоліть.» Yossi Feintuch,U.S. Policy on Jerusalem, Greenwood Publishing Group, 1987, p. 1.ISBN 0-313-25700-0
«Єрусалим став центром єврейського народу приблизно 3000 років тому». Moshe Maoz, Sari Nusseibeh,Jerusalem: Points of Friction — And Beyond, Brill Academic Publishers, 2000, p. 1.ISBN 90-411-8843-6
«Єврейський народ нерозривно зв'язаний з містом Єрусалим. Жодне інше місто не грало такої значної ролі в історії, культурі, релігії, національному житті й свідомості жодного народу, яку відігравав Єрусалим для єврейства та юдаїзму. Відколи цар Давид установив місто як столицю єврейської держави приблизно за 1000 років до нової доби, воно служило символом і найглибшим вираженням ідентичності єврейського народу як нації.»Basic Facts you should know: Jerusalem[Архівовано 4 січня 2013 уWayback Machine.],Антидефамаційна ліга, 2007. Retrieved March 28, 2007.
↑Goldberg, Monique Susskind.Synagogues.Ask the Rabbi. Schechter Institute of Jewish Studies. Архіворигіналу за 31 січня 2008. Процитовано 10 березня 2007.[Архівовано 2008-01-31 уWayback Machine.]
↑From theKing James Version of the Bible: «And when the days of her purification according to the law of Moses were accomplished, they brought [Jesus] to Jerusalem, to present him to the Lord;» (Luke 2:22)
↑From theKing James Version of the Bible: «And they come to Jerusalem: and Jesus went into the temple, and began to cast out them that sold and bought in the temple, and overthrew the tables of the moneychangers, and the seats of them that sold doves;» (Mark 11:15)
↑Boas, Adrian J. (12 жовтня 2001). Physical Remains of Crusader Jerusalem.Jerusalem in the Time of the Crusades. Routledge. с. 112.ISBN0415230004. Процитовано 11 березня 2007.The interesting, if not reliable illustrations of the church on the round maps of Jerusalem show two distinct buildings on Mount Zion: the church of St Mary and the Cenacle (Chapel of the Last Supper) appear as separate buildings.
↑From theKing James Version of the Bible: «This title then read many of the Jews: for the place where Jesus was crucified was nigh to the city: and it was written in Hebrew, and Greek, and Latin.» (John 19:20)
↑O'Reilly, Sean; James O'Reilly (30 листопада 2000).PilgrFile: Adventures of the Spirit (вид. 1st). Travelers' Tales. с. 14.ISBN1885211562.The general consensus is that the Church of the Holy Sepulchre marks the hill called Golgotha, and that the site of the Crucifixion and the last five Stations of the Cross are located under its large black domes.{{cite book}}:|access-date= вимагає|url= (довідка)
↑Sahih Bukhari.Compendium of Muslim Texts. University of Southern California. Архіворигіналу за 27 листопада 2008. Процитовано 11 березня 2007.[Архівовано 2011-09-02 уWayback Machine.] (from an English translation ofSahih Bukhari, Volume IX, Book 93, Number 608)
↑FromAbdullah Yusuf Ali's English translation of theQur'an: «Glory to (Allah) Who did take His servant for a Journey by night from the Sacred Mosque to the farthest Mosque, whose precincts We did bless,- in order that We might show him some of Our Signs: for He is the One Who heareth and seeth (all things).» (17:1)
↑The Early Arab Period – 638–1099.Jerusalem: Life Throughout the Ages in a Holy City. Bar-Ilan University Ingeborg Rennert Center for Jerusalem Studies. March 1997.Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 24 квітня 2007.
Єрусалим[Архівовано 22 квітня 2021 уWayback Machine.] // Енциклопедичний словник-довідник з туризму / В. А. Смолій, В. К. Федорченко, В. І. Цибух. Передмова В. М. Литвина. — К.: Видавничий Дім «Слово», 2006. — 372 с. —ISBN 966-8407-55-5
_La_distruzione_del_tempio_di_Gerusalemme_-Francesco_Hayez_-_gallerie_Accademia_Venice.jpg)
.jpg)
.jpg)
![Район Меа Шеарім[ru]](/mt/?noimg=&dark=on&url=https%3a%2f%2fuk.wikipedia.org%2fwiki%2f%25D0%25A4%25D0%25B0%25D0%25B9%25D0%25BB%3aRue_mea_shearim1.JPG)
![Ринок Махане Єгуда[ru]](/mt/?noimg=&dark=on&url=https%3a%2f%2fuk.wikipedia.org%2fwiki%2f%25D0%25A4%25D0%25B0%25D0%25B9%25D0%25BB%3aMahane_Yehuda_Market_IMG_2618.JPG)
