Вірменські легенди зводять заснування Єревану доНоя[21], виводячи назву міста з вигуку: «Єреванц!» (Вона з'явилася!), нібито зробленого Ноєм, коли від води оголилася вершина МалогоАрарату. Це вважається прикладом т. з.народної етимології.[22].
Роком заснування Єревана вважають рік заснування урартського містаЕребуні —782 до н. е., розташованого на південній околиці сучасного Єревана. Відповідно до наскельної клинописної хроніки уВані,Урартський царАргішті I на п'ятому році свого царювання збудував місто Еребуні. Напис на кам'яній плиті, знайденій в1950 році на пагорбі Арін-Берду, дозволив ототожнити це городище з Еребуні. Напис каже:
«Величчю бога Халді Аргишті, син Менуа, цю могутню фортецю побудував; встановив її ім'я Еребуні для могутності країни Біайні і для залякування ворожої країни. Земля була пустинною, могутні справи я тут вчинив…»
Через сторіччя адміністративний і політичний центр області перемістився до фортеці Тейшебаіні, яка була заснована царемРусимом II на південно-західній околиці сучасного Єревана, а проте Тейшебаіні була розгромлена, мабутьскіфами, у роки падіння Урарту (590-ті до н. е.). Еребуні ж продовжив своє існування і вперську епоху, там, наприклад, знайдено мілетські монети, викарбувані близько478 рік до н. е. Мабуть, тоді ж увірменській мові його назву почали вимовляти як Еревуні, з переходом [b]> [v]. Існують гіпотези, втім нічим не підкріплені, що Еревуні був центром перської сатрапіїСхідна Вірменія. УV ст. була побудована найдавніша з єреванських церков — церква апостолів Петра і Павла (Петрос-Погосов; знесена в 1931).[22] Поселення знаходилося вГаварі (повіті)Котайк Айраратської провінціїВеликої Вірменії, за 20 кілометрів від її політичної та духовної столиціВагаршапата (колишній Ечміадзін).[23] Слід зауважити, що частина сучасного Єревану знаходиться також на території стародавньогогавараАрагацотн, оскільки кордоном між гаварами слугувала річкаРаздан[24].
Найперша згадка про місто у вірменському джерелі — «Книзі листів» належить до607 року, коли якийсь Данило з Єревана згадується в числі вірменських церковників, що зберегли вірність рішеннямХалкідонського собору. Далі Єреван згадується у зв'язку зарабським завоюванням: у серпні650 р. його було обложено арабами, але безуспішно. Місто потрапило під владу арабів у658 році. У660 році там відбулося антиарабськеповстання. З падінням арабської влади і відновленням вірменської державності, місто входило до складуАнійського царства Багратидів; в XI столітті воно було завойованесельджуками. У XIV столітті населення міста, за попередніми даними, становило 15-20 тисяч осіб, проте розгром Тамерланом у1387 р. завдав йому сильного удару. За часів правлінняКара-Коюнлу іАк-Коюнлу Єреван був важливим культурним центром[22], при тому що до1441 р. керування залишалося в рукахвірмен.[21]
УXVI–XVII століттях Єреван (перс.ايروان), як і весь регіон, служив ареною спустошливих ірано-турецьких воєн, що серйозно вплинуло і на демографію регіону. В той час, як вірменське населення винищувалося, депортувалося і велося в полон, у регіон не лише стихійно, але і навмисно заселялися туркменські кочові племена, яких місцеві правителі розглядали як свою опору.[25] Так, за словами Аббаскулі-ага Бакіханова,«шах Ізмаїл (Сефеві) вигнав зІраку плем'я Баят частиною в Еріван, а частиною вДербенд іШабран, щоб посилити місцевих правителів»[26].
Панорама Єревана у 1672 році (гравюра з книги: Ж.Шардена)
У ході боротьби міжОсманською імперією таПерсією, Єреван 14 разів переходив з рук в руки. На початкуXVI століття місто захопив шахІсмаїл Сефеві. У1554 році двохсоттисячна турецька армія захопила і розорила Єреван, при цьому вирізавши велику кількість населення. У1580 році місто було взяте військом турецького візира Лала Мустафа-паші, яке зруйнувало Єреван і взяло у полон 60 000 християн і мусульман.[27] Наступник на посаді командувача, паша Фархат у1582 році побудував у містінову фортецю. Фортеця мала майже квадратну в плані форму — довжина 850 м, ширина 790 м, з трьох сторін обнесена подвійною стіною, і лише із західного боку — на стрімкому березірічки Раздан стіна була одинарна. Фортеця була забезпечена трьома воротами:Тебризькі на південь, Майданні (від площі, що знаходилася перед ними; також ворота Яйли) на північ і Мостові — у бікрічки. Перед Майданними воротами знаходилося велике передмістя — так зване «старе місто».[28]Червоний міст через річку, до якого виводили Мостові ворота, був побудований у1679 р.; він прикривався побудованим на підвищенні укріпленням Кечігала. У1604 р. фортеця була взята шахомАббасом I.[29]Португальський сучасник тієї епохи Антоніо де Гувеа писав:
Шах наказав взяти Еривань, яка повністю населенавірменами, земля оброблювана і плодоносна…
Однак перед лицемтурецького контрнаступу, якому він не вважав себе в силах протистояти,Аббас уже наприкінці того ж1604 року, за висловом вірменського історикаXVII століттяАракела Давріжеці, «наказав виселити всіх жителів Вірменії — і християн, і євреїв, і мусульман — до Персії, щоб османи, прийшовши, знайшли б країну збезлюділою». Виведення населення Єревану було доручено Аміргуна-хану. «Перські війська, послані виселяти народ, піднявши, виганяли його з сіл і міст, піддавали вогню і безжально спалювали всі поселення, будинки та житло».[30] Персам, однак, вдалося закріпити за собоюСхідну Вірменію, і, за словами Гувеа:
…Протягом нетривалого часу місто було відновлено і знову заселено, але цього разу магометанами, а не християнами вірменами, яких цар виселив углиб Персії…[31]
Церква Зоравар, XVII століття
У1635 р. Єреван (осм. روان) знову був захоплений турками, але через кілька місяців після тривалої облоги відбитий персами. За турецько-перською мирною угодою в1639 р. остаточно увійшов до складу Персії. З крахом Сефевідської імперії, Єреван був знову захоплений турками (1723). Французький автор тих років Д. Сагредо пише:
…Інша група турецької армії, яка увійшла до Персії з боку Ерівану, штурмом захопила це місце, знищила тридцять тисяч вірмен…[32]
Через 10 років місто було повернуто Надір-шахом.
Єреван у 1796 році
У Персії Єреван був центром беглербегства, правитель якого носив титул Сардар, з1747 року — хана. Єреванське беглярбекство часто називалося не тільки за назвою міста, а й Чухур Са'д (перс.چخور سعد,вірм.Չուխուր Սադ) — «місцевість Са'д», за ім'ямкурдського племені са'адлу, багато представників якого правили і займали адміністративні пости в беглербекстві. УЕриванському ханстві і його столиці мусульмани (перси, тюрки (в основномуазербайджанці) і курди) становили 80 % населення, вірмени — 20 % і жили в основному в Єревані і селах. Вірмени панували в ремеслі і торгівлі області і мали велике значення для перської адміністрації[22]. Безпосередніми керівниками вірмен Єревану був рід Меліків Агамалянів. Меліки мали повну адміністративну і судову владу над місцевими вірменами, за винятком права засуджувати до смертної кари (яким володів тільки Сардар). Місто поділялося на три квартали (махала): два мусульманських та один вірменський. Вірменський квартал називався Конд; він був розташований у північно-західній частині міста, у ньому було розташовано 4 найстаріші вірменські церкви міста (всього їх було 10). Там же знаходився розкішний, оточений садом палац Меліків Агамалянів[22]. Евлія Челебі нарахував у місті 2060 «критих глиною будинків»[33]; до моменту ж російського завоювання (1827) місто мало 1 700 будівель, 850 крамниць, 7 церков, 10 лазень, 7 великих караван-сараїв, 5 площ (майданів), 2 базари, та 2 школи[22].
У результаті війн, до1804 населення Єревана скоротилося до 6 тис. жителів, але вже у1827 населення міста становило вже понад 20 тисяч.[22]
До початкуXX століття населення міста зросло до 29 033, з них мусульман (тюрки,курди,перси) — 49 %,вірмени — 48 %,росіяни — 2 %. У місті було 8 церков (6 вірменських і 2 православні) і 7 шиїтських мечетей. Найдавніша з церков, Петра і Павла, була побудована вV столітті. Виділялася також дзвіниця церкви КатогікXII ст.; Церква Зоравар (1691–1705) була знаменита тим, що там, за переказами був похований апостолАнанія.[34]
З єриванських мечетей збереглася Гусейналі хана (Блакитна мечеть), нещодавно відреставрованаіранськими майстрами.
Незважаючи на статус столиці губернії, Еривань зберігала вигляд бідного провінційно-східного міста, з одно-двоповерховими глинобитними будинками, вузькими кривими вуличками. Палац сердарів і фортеця лежали в руїнах; з виробництва були тільки коньячний і цегельний заводи та кілька дрібних фабрик. У1902 році через Еривань пройшла перша залізнична лінія, що з'єднала її з Александрополем (Гюмрі) іТифлісом, в1908 році друга лінія з'єднала його зДжульфою і Персією,[35] що сприяло її економічному розвитку. В1912 оборот промисловості становив 847,7 тис. руб., з них 600,9 тис. руб. припадало на виноробство.[36] У місті були гімназія, жіночапрогімназія і вчительська семінарія.
Руїни фортеці, в1853 році зруйнованої землетрусом, в1865 р. були куплені купцем Нерсесом Таїрянцом, який у1877 відкрив на них винний, а потім і коньячний завод, у1898 перейшов до Миколи Шустова (ниніЄреванський коньячний завод).[37]
У травні1918 р. Еривань стає столицею Республіки Вірменія. На початку грудня1920 Еривань була зайнятаЧервоною Армією.18 лютого1921 р. в результаті загальнонаціонального повстання Радянська влада була скинута, проте2 квітня РСЧА знову вступила в Єреван, у якому на 70 років встановилася Радянська влада.
За Радянської влади починається масштабна реконструкція Єревану, що проводиться з1924 р. за проєктомОлександра Таманяна, який розробив особливий національний стиль з використанням елементів традиційної церковної архітектури і туфу як будівельного матеріалу. В ході цієї реконструкції, місто повністю змінило свій вигляд, майже всі раніше побудовані будівлі були знищені (у їхньому числі — фортеця, чий камінь пішов на облицювання набережної, палац Сердара, майже всі церкви і мечеті). Були прокладені нові вулиці, Єреван було електрифіковано, проведено водопровід і каналізацію. Лісопосадки на навколишніх пагорбах поклали край пиловим бурям, що були бичем старої Єривані[22].
Архітектурним центром ансамблю нового Єревана стала площа Леніна (нині — Республіки). На площі, розташовані два Будинку уряду (1926-41, А. І. та Г. А. Таманяни і 1955,С. А. Сафарян, В. А. Аревшатян, Р. С. Ісраелян), історичний музей Вірменії, готель «Вірменія», будівля міністерства зв'язку та Ради профспілок (всі три М. В. Григорян, Е. А. Сарапян, 1956—1958). Серед великих громадських будівель, що визначають вигляд Єревана: Театр опери та балету ім.О. О. Спендіарова (1926-39, арх. А. І. Таманян; завершено в 1953), центральний критий ринок (1952, арх. Г. Г. Агабабян, інженер А. А. Аракслян), комплекс коньячного заводу (1952 , арх. О. С. Маркарян), сховище стародавніх рукописівМатенадаран (1959, арх. М. В. Григорян),Театр ім. Г. Сундукяна (1965, архітектори Р. Б. Алавердян, Р. А. Бадалян),Єреванський державний ляльковий театр імені Ованеса Туманяна, Музей історії м. Єревана (1968, архітектори Ш. Р. Азатян, Б. А. Арзуманян, скульптор А. А. Арутюнян), пам'ятникиДавиду Сасунському (1959, скульптор Е. С. Кочар) і жертвамГеноциду вірмен 1915 (1967, архітекториА. А. Тарханян, С. Г. Калашян)[38]. У 1968 р. був відкритийМузей «Еребуні», присвячений історії Еребуні і Тейшебаіні.1941 року було відкритозоопарк.
З початку1988 року в Єревані на площі біля Оперного театру починаються масові мітинги карабаського руху, які переросли в рух за незалежність Вірменії. У2001 р. був освячений новийКафедральний собор Святого Григорія Просвітителя.
Кліматпомірно континентальний, посушливий.Літо жарке і сухе, зима м'яка і малосніжна.Осінь довга і тепла, аж до середини листопада стоїть тепла погода.Весна починається з березня.
В останні роки у Вірменії створені сприятливі умови для туристів. Побудовано безліч об'єктів туристичної інфраструктури, створено багато цікавих туристичних маршрутів та діють як місцеві туристичні компанії, так і світові гіганти цієї галузі. Вірменія має величезний потенціал у сфері туризму, а точніше в сферах екотуризму, гірськолижного туризму, альпінізму, тощо.
У столиці Республіки Вірменії на 2013 рік розташовано близько 80 готелів, які відповідають всім світовим стандартам. У Єревані представлено безліч відомих готельних мереж, такі як Marriott, Golden Tulip, Ramada, Golden Palace, Best Western, Metropol і так далі. Так само в Єревані будується готель Hilton Hyatt і Kempinski.
У Єревані діють мережі супермаркетів «Сас», «Єреван-Сіті», «Вас», «Бест» та інші. Побутова техніка продається в магазинах Samsung, iStore, AG, Aray, ZigZag і подібних, діє місцеве відділення компаніїMicrosoft.
NASDAQ OMX Armenia (до 27 січня 2009 року називаласяВірменська фондова біржа) є єдиноюфондовою біржею, що діє у Вірменії. Була заснована в лютому 2001 року.
Міжнародний аеропорт «Звартноц» розташований за 12 км на захід від Єревана, має транзитну зону. Працює цілодобово. Здатний приймати будь-які типи повітряних суден. За останні 7 років на території аеропорту зведені нові сучасні термінали. На цей момент «Звартноц» може обслуговувати до 3,5 млн пасажирів на рік.
Аеропорт«Еребуні» — змішаний цивільний та військовий аеропорт. Він розташований в 7,3 км на південь від центру Єревану. Останнім часом аеропорт переважно використовується російськими військовими. Водночас, аеропорт використовується також приватними підприємствами, що виконують чартерні вертолітні польоти як усередині країни, так і в країниСНД, а також уСтепанакертський аеропорт.
Єреванський метрополітен був відкритий7 березня1981 та складається з однієї лінії здесятьма станціями, а також додаткової одноколійної гілки. Першим відрізком метрополітену став відрізок «Дружба» (вірм.«Барекамутюн») — «Давид Сасунський» (вірм.«Сасунци Давид»). Довжина метрополітену становить 13,4 км. За рік пасажиропотік становить 21 млн пасажирів. У зв'язку з низьким пасажиропотоком на лінії використовуються двовагонні потяги з вагонів типів81-717 та81-71M. Решта вагонів простоюють у депо«Шенгавіт». Вартість проїзду становить 100драм. Метрополітен з'єднує північно-західну частину міста через центр з південною частиною міста. Метро в Єревані працює з 6:30 до 23:30.
Планується будівництво перпендикулярної другої лінії Єреванського метрополітену.
1949 року в Єревані був відкритий першийтролейбусний маршрут. Перший тролейбусний парк для нього був відкритий у1957 році. Тролейбус швидко розвивався в Єревані. З будівництвом нових житлових масивів туди одразу ж прокладали тролейбусну лінію. До кінця2006 року в Єревані залишилося трохи більше 50 тролейбусних машин. Якщо в радянські часи максимальна кількість тролейбусних ліній досягала 27, то сьогодні залишилося лише 7, випуск на які може сягати від одного до 16 тролейбусів. Є два тролейбусні депо. У центрі міста та вздовж базарів контактна мережа перевішені на 2-й, 3-й ряди, оскільки на жвавих магістралях вздовж узбіч скупчуються різний автотранспорт та маршрутні таксі, які не поступаються місцем тролейбусу. В 2005—2006 рр. в центрі Єревану були встановлені зупинкові покажчики, виготовлені за європейським зразком. Проїзд оплачується при виході, а вартість проїзду становить 50драм. У 2005 і в травні 2006 р. в Єреван надійшла партія з тролейбусівRenault, подарованих владоюфранцузького містаЛіона. А у вересні2007 було куплено 18 нових тролейбусів марки«ЛіАЗ»2007 випуску, привезених зВолгограду.[58][59][60]
Єдиним містомВірменії, де коли-небудь існував трамвай, був Єреван.29 вересня1906 була відкрита Еріванська міськакінно-рейкова дорога підприємцяМірзояна. Цей вид вузькоколійного кінного трамваю існував до серпня 1918 року, коли внаслідоквійни трамвай був зруйнований.[61]
З1932 року був проведений запуск трамвая по широкій колії електротягою. Число трамвайних вагонів у середньому кожні п'ять років збільшувалася на 25 %, і якщо в1933 воно становило 16, то в1945 вже 77 вагонів, а в1965 — 222 одиниці рухомого складу. Використовувалося два види трамваїв —71-605 таРВЗ-6М2. У зв'язку з тим, що витрати на трамвай були вищими в 2,4 рази порівняно з автобусами, а також у зв'язку з дорогою електроенергією та проблемами, які створював трамвай під час проходження Київського мосту в Єревані,21 січня2004 рух трамваїв у Єревані було офіційно закрито. Велика частина шляхів розібрана, трамваї розрізані наметалобрухт, трамвайне депо використовується різними приватними підприємствами, а підстанція обслуговуєтролейбуси.[62][63]
Канатна дорога з'єднуєНоркське плато з центром міста. Вона дозволяє скоротити більш ніж у 5 разів, порівняно з автомобілем, час шляху до плато. На канатній дорозі влаштовані дві станції, одна на стику вулиць Налбандяна та Чаренца, інша — на Норкському плато. Відстань між станціями 540 метрів при різниці висот — 109 метрів. Вагонетка проходить цю відстань за 2,5 хвилини.[64] На канатній дорозі в Єревані2 березня2004 з великої висоти впав вагон, у якому перебували 8 людей. Внаслідок трагедії 3 особи загинули, 5 — поранені. За словами фахівців, що працюють на місці аварії, версія перевантаження вагона, розрахованого на 12 пасажирів, виключається.[65] У зв'язку з інцидентом канатна дорога закрита.
↑И. П. Петрушевский, Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI — начале XIX вв., Издательство Ленинградского Государственного Ордена Ленина Университета имени А. А. Жданова, Ленинград, 1949 год, Глава 7 (рос.)
↑[1][недоступне посилання з червня 2019] БСЭ, "Ереван](рос.)
↑Архівована копія(PDF). Архіворигіналу(PDF) за 15 листопада 2010. Процитовано 18 грудня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Обозрение состояния городов российской империи в 1833 году/Изд. при министерстве внутренних дел. — Спб., 1834.
↑Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. — Спб., 1840.
↑Статистические таблицы Российской империи, составленные и изданные по распоряжению министра внутренних дел Стат. отделом Центрального статистического комитета. [Вып. 1]. За 1856-й год. Спб., 1858.
↑Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 1. — Спб., 1871, с. 191.
↑Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 10. Спб., 1875, с. 108.
↑Статистика Российской империи. 1: Сборник сведений по России за 1884—1885 гг. Спб., 1887, с. 25.
.svg)
.svg)
