| dbo:abstract | - Le Comité national ukrainien est un organe politique et civique mis en place en Allemagne en octobre et en novembre 1944 pour défendre les intérêts de l'Ukraine devant les autorités allemandes nazi. La déroute militaire allemande sur le front de l'Est entraîne un changement dans la politique allemande envers l'Europe orientale. Les autorités allemandes libèrent certains dirigeants politiques ukrainiens comme Andry Melnyk et Stepan Bandera des camps de concentration dans le but d'en faire des alliés de circonstance. Il s'ensuit la fondation du Comité national ukrainien. Outre les dirigeants libérés, les fondateurs du Comité comportaient (à l'exception de Stepan Bandera qui reste en retrait) Andry Livytsky, l'hetman Skoropadsky et diverses organisations ukrainiennes. Le fondateur du Comité pour la libération des peuples de Russie, Andreï Vlassov, qui prétendait représenter tous les éléments anti-bolcheviques de l'URSS amena les dirigeants ukrainiens à mettre en place leur propre organisation. L'ensemble des tendances politiques ukrainiennes acceptèrent que ce soit le général Pavlo Chandrouk qui préside le Comité. Les autorités allemandes ne reconnaissent pas ce Comité, souhaitant le voir subordonné à Vlassov. Devant le refus des Ukrainiens, ils finissent par le reconnaître le 12 mars 1945. Les forces armées de ce Comité sont composées notamment d'effectifs de l'Armée de libération ukrainienne et de la Division SS Galicie. Le 25 avril 1945, la Division SS Galicie fit le serment d'allégeance au peuple ukrainien et devint la Première division de l'Armée nationale ukrainienne. La désintégration de l'Allemagne nazie mit fin aux activités du Comité. (fr)
- The Ukrainian National Committee (Ukrainian: Український Національний Комітет) was a Ukrainian political structure created under the leadership of Pavlo Shandruk, on March 17 (or March 12), 1945 in Weimar, Nazi Germany, nearly two months before the German Instrument of Surrender, with the intention to release Ukrainian Nazi-sponsored military units from the German command. After a series of negotiations, the authorities of the Third Reich officially acknowledged their recognition of the Committee as the sole representative of Ukraine and Ukrainian nation, with the extraterritorial rights and the right to command the Ukrainian National Army under Ukrainian flag and national symbols. Alfred Rosenberg was one of the initiators of creating the Committee. On 23 February 1945 Rosenberg formally empowered Shandruk to head it. On 12 March 1945 he promulgated the official act of recognition of the Committee: ...I recognise on behalf of the German government, the working staff of Ukrainian national representatives called into existence by you as the Ukrainian National Committee, I confirm that [UNC] is recognised by the German government as the sole representative of the Ukrainian people. [UNC] has the right to represent its views of the future of the Ukraine and to express this in declarations and manifestos. UNC became the representative organization of Ukrainian life in the Third Reich and the political center of Ukrainian collaboration. Apart from Shandruk, Volodymyr Kubijovyč, the head of the (UCC), and Oleksandr Semenenko were appointed his deputies. UNC consisted of territorial representations centered around an "émigré key:" Semenenko represented Dnieper Ukrainians and émigrés, Shandruk represented the old "Petliurite" émigrés, while the two fractions of Organization of Ukrainian Nationalists, OUN-B and OUN-M, agreed to consider Kubijovyč representing Galician Ukrainians. He also represented the émigrés in the Third Reich. UNC was supported by both leaders of OUN, Stepan Bandera and Andriy Melnyk, although Melnyk remained cautious about the idea of "the last crusade against the USSR", while Bandera argued for "full support to the end, whatever it may be." However, the Committee received relatively small support from OUN, as the "Melnykites" didn't have a political monopoly over UNC and tried to "maintain a clean moral slate", while Bandera already had the Ukrainian Supreme Liberation Council, which was also was oriented for cooperation with the United States and Britain and conveyed a "democratic" image. One of the main goals of creating UNC was to present the Ukrainian collaborationism as a legal, legitimate ally to Germany, and a political power which never renounced the struggle for an independent, nationalist Ukrainian state. After creating the Committee and turning the Galizien division into the First Division of the Ukrainian National Army, the collaborators claimed that neither the division nor the National Committee cooperated with the Nazis but were independent Ukrainian formations with the goals of combating the Soviet Union and making contact with the Western Allies. On March 15, Andriy Livytskyi, the President of the Ukrainian People's Republic in exile, officially recognized Shandruk and the future National Army he would command as the Armed Forces of UPR in exile. However, the Galizien division remained under tactical control of Nazi Germany until the final surrender. Other goals were to create a strong Ukrainian émigré base by gaining new supporters from the evacuees and Ukrainian laborers in the Third Reich by providing welfare and aid over them and preventing their return to Soviet Ukraine; to prevent weakening and decreasingthe OUN while strengthening a non-OUN nationalist movement; to make sure Ukrainians remaining in Germany would not be treated by a future German government as Nazi collaborators or stateless people who could be simply evicted by getting involved in the impending Cold War. (en)
- Il Comitato Nazionale Ucraino (in ucraino: Український Національний Комітет) è stato una struttura politica ucraina avente la forma di governo ucraino in esilio, creata il 17 marzo 1945 a Weimar da esuli ucraini in fuga dall'avanzata dell'Armata Rossa con l'intenzione di togliere le unità militari ucraine filo-nazionalsocialiste dal comando tedesco. Dopo una serie di negoziati, le autorità del Terzo Reich riconobbero ufficialmente il comitato come unica rappresentanza della nazione Ucraina indipendente, con diritti di extraterritorialità e il diritto di comando dell'Esercito Nazionale Ucraino sotto la bandiera e i simboli nazionali ucraini. (it)
- Ukraiński Komitet Narodowy (ukr. Український Національний Комітет) – struktura ukonstytuowana 17 marca 1945 w Weimarze, oficjalnie uznana wyłącznie przez III Rzeszę za jedyną suwerenną reprezentację narodu Ukrainy – z prawami eksterytorialnymi, prawem wydawania aktów i dokumentów, prawem zwierzchnictwa nad Ukraińską Armią Narodową pod sztandarem i symbolami narodowymi Ukrainy i prawem organizacji jej jednostek z indywidualnych ochotników i oddziałów ukraińskich sformowanych do tej pory po stronie niemieckiej. (pl)
- Украи́нский национа́льный комите́т (укр. Український національний комітет) — политический орган украинских коллаборационистов, созданный в марте 1945 года в Веймаре при поддержке властей Третьего Рейха и ими признанный единым законным представителем Украины и украинского народа. Председателем комитета назначен был Павло (Павел) Шандрук. Комитет взял на себя командование Украинской национальной армией, сформированной из коллаборационистских воинских украинских частей. (ru)
- Український Національний Комітет (УНК) — політико-громадський центр, який було утворено у жовтні — листопаді 1944 в Німеччині з метою відстоювати перед німецькою владою українські інтереси. Виникнення УНК уможливила тактична зміна німецької політики щодо Східної Європи і звільнення з ув'язнення українських політичних діячів (А. Мельника, С. Бандери й ін.). Крім них, активну участь у творенні УНК взяли президент УНР в екзилі А. Лівицький, Український Громадський Комітет (організація українців з Центральних і Східних Земель) й УЦК. На виникнення УНК мав вплив той факт, що в порозумінні з німцями було створено Комітет визволення народів Росії під проводом генерала А. Власова, який намагався репрезентувати всю антибільшовицьку еміграцію з СРСР. За згодою всіх українських угруповань УНК очолив генерал П. Шандрук, заступниками голови були В. Кубійович і О. Семененко, а секретарем П. Терещенко. Німецькі кола спершу не визнавали УНК, бажаючи, щоб УНК був підпорядкований А. Власову, на що українці не погодилися. Лише 12.3.1945 райхсміністр А. Розенберґ від імені німецького уряду визнав УНК як єдине українське політичне представництво і погодився, щоб усі українські військові формування, що діяли в складі німецьких збройних сил (Українське Визвольне Військо, Дивізія «Галичина») об'єдналися під проводом УНК. Президія УНК видала відозву до українського народу і 17.3.1945 призначила генерала Шандрука командиром Української Національної Армії (УНА). Шандрук 25.4.1945 на фронті прийняв від вояків дивізії «Галичина» присягу на вірність українському народові й включив її до складу УНА як першу Українську дивізію. Функцію місцевих організацій УНК виконували клітини УЦК, а його органом став щоденник «Український Шлях» у Відні (нова назва «Краківських Вістей»; вийшло 5 чисел). Через воєнні події і розпад Німеччини УНК ширшої діяльності не розгорнув. (uk)
|
| rdfs:comment | - Ukraiński Komitet Narodowy (ukr. Український Національний Комітет) – struktura ukonstytuowana 17 marca 1945 w Weimarze, oficjalnie uznana wyłącznie przez III Rzeszę za jedyną suwerenną reprezentację narodu Ukrainy – z prawami eksterytorialnymi, prawem wydawania aktów i dokumentów, prawem zwierzchnictwa nad Ukraińską Armią Narodową pod sztandarem i symbolami narodowymi Ukrainy i prawem organizacji jej jednostek z indywidualnych ochotników i oddziałów ukraińskich sformowanych do tej pory po stronie niemieckiej. (pl)
- Украи́нский национа́льный комите́т (укр. Український національний комітет) — политический орган украинских коллаборационистов, созданный в марте 1945 года в Веймаре при поддержке властей Третьего Рейха и ими признанный единым законным представителем Украины и украинского народа. Председателем комитета назначен был Павло (Павел) Шандрук. Комитет взял на себя командование Украинской национальной армией, сформированной из коллаборационистских воинских украинских частей. (ru)
- Le Comité national ukrainien est un organe politique et civique mis en place en Allemagne en octobre et en novembre 1944 pour défendre les intérêts de l'Ukraine devant les autorités allemandes nazi. La déroute militaire allemande sur le front de l'Est entraîne un changement dans la politique allemande envers l'Europe orientale. Les autorités allemandes libèrent certains dirigeants politiques ukrainiens comme Andry Melnyk et Stepan Bandera des camps de concentration dans le but d'en faire des alliés de circonstance. Il s'ensuit la fondation du Comité national ukrainien. Outre les dirigeants libérés, les fondateurs du Comité comportaient (à l'exception de Stepan Bandera qui reste en retrait) Andry Livytsky, l'hetman Skoropadsky et diverses organisations ukrainiennes. (fr)
- The Ukrainian National Committee (Ukrainian: Український Національний Комітет) was a Ukrainian political structure created under the leadership of Pavlo Shandruk, on March 17 (or March 12), 1945 in Weimar, Nazi Germany, nearly two months before the German Instrument of Surrender, with the intention to release Ukrainian Nazi-sponsored military units from the German command. After a series of negotiations, the authorities of the Third Reich officially acknowledged their recognition of the Committee as the sole representative of Ukraine and Ukrainian nation, with the extraterritorial rights and the right to command the Ukrainian National Army under Ukrainian flag and national symbols. (en)
- Il Comitato Nazionale Ucraino (in ucraino: Український Національний Комітет) è stato una struttura politica ucraina avente la forma di governo ucraino in esilio, creata il 17 marzo 1945 a Weimar da esuli ucraini in fuga dall'avanzata dell'Armata Rossa con l'intenzione di togliere le unità militari ucraine filo-nazionalsocialiste dal comando tedesco. (it)
- Український Національний Комітет (УНК) — політико-громадський центр, який було утворено у жовтні — листопаді 1944 в Німеччині з метою відстоювати перед німецькою владою українські інтереси. Виникнення УНК уможливила тактична зміна німецької політики щодо Східної Європи і звільнення з ув'язнення українських політичних діячів (А. Мельника, С. Бандери й ін.). Крім них, активну участь у творенні УНК взяли президент УНР в екзилі А. Лівицький, Український Громадський Комітет (організація українців з Центральних і Східних Земель) й УЦК. На виникнення УНК мав вплив той факт, що в порозумінні з німцями було створено Комітет визволення народів Росії під проводом генерала А. Власова, який намагався репрезентувати всю антибільшовицьку еміграцію з СРСР. (uk)
|
